- •1. Сутність багатопланового поняття «освітня політика», основні характеристики освітньої політики.
- •2. Цілі освіти як головне питання освітньої політики.
- •4. Роль держави у формуванні освітньої політики країни.
- •5. Основні пріоритети сучасної світової освітньої політики.
- •6. Основні документи, що визначають напрямки розвитку освіти в Український державі та їх характеристика.
- •7. Основні нормативні документи Української держави, що регулюють правові відносини в галузі освіти.
- •8. Характеристика основних нормативних документів в сфері педагогічної освіти України.
- •9. Відмінності між політикою, управлінням та адмініструванням.
- •10. Суб’єкти та об’єкти освітньої політики
- •11. Основні суб’єкти освітньої політики на міжнародному рівні та напрямки їх діяльності
- •12. Особливості державної ліберальної політики в освіті.
- •13. Основні засади консервативної освітньої політики
- •14. Характерні особливості марксистської ідеології в реалізації освітньої політики
- •15. Визначення соціалістичної освітньої системи
- •16. Особливості системи освіти соціал-демократичного спрямування
- •17. Сутність та мета планування освітньої політики
- •4 Етап. Адаптація рішень політики
- •5 Етап. Планування і впровадження політики
- •6 Етап. Оцінка впливу політики
- •19. Сутність понять «освітні зміни», «освітні реформи», «освітні інновації».
- •20. Основні характеристики інноваційної освіти.
- •21. Характеристика основних моделей реформування освіти.
- •22. Сучасні стратегії освітніх реформ.
- •23. Стратегії, що застосовуються для усунення конфліктних ситуацій при введенні реформ в освіті.
- •24. Основні тенденції розвитку освіти в ххі столітті.
- •25. Основні освітні реформи хх- ххі сторіччя та їх зміст.
- •26. Причини основних освітніх реформ незалежної Української держави.
- •29. Проблеми та завдання , що стоять перед освітою України на сучасному етапі.
- •30. Соціальний та економічний контекст створення загальноєвропейського освітнього простору.
- •31. Роль Болонського процесу у формуванні загальноєвропейського освітнього простору.
- •32. Цілі та принципи Болонського процесу.
- •33. Реалізація принципів та ідей Болонської декларації в українській освіті.
- •34. Міжнародні економічні індикатори аналізу освітньої політики держави та їх коротка характеристика.
- •35. Міжнародні соціальні індикатори аналізу освітньої політики держави та їх коротка характеристика.
- •36. Міжнародні освітні індикатори аналізу освітньої політики держави.
- •37. Зміст і призначення документа «Міжнародна стандартна класифікація освіти».
- •38. Якість освіти та чинники, що впливають на її забезпечення.
- •43. Міжнародна практика оцінювання освітніх систем.
- •44. Європейські індикатори визначення якості освіти.
- •45. Глобалізація та її вплив на освітню політику держав.
- •46. Формування глобального освітнього простору у ххі сторіччі та глобалізація освіти.
- •47. Сутність освітніх реформ, зумовлених процесами глобалізації.
- •48. Сутність сучасних освітніх реформ в Центральній та Східній Європі.
- •49. Цілі тисячоліття оон в контексті розвитку освітньої політики держав.
- •50. Новітні моделі надання зовнішньої допомоги країнам в питаннях розвитку освіти
- •51. Характеристика міжнародних програм, які сприяють розвитку освіти та мобільності студентів. Програма pisa
- •Програма timss
- •Програма pirls
- •52. Сутність поняття «децентралізація освіти»
- •53. Інклюзивна освіта та її визначальні характеристики
- •54. Гуманізація та гуманітаризація освіти їх визначальні характеристики.
- •55. Гендерна політика в освіті та її визначальні характеристики
- •56. Характеристика стосунків «викладач-студент» в інноваційній моделі освіти.
- •57. Сутність та змістові характеристики концепції безперервної освіти та «навчання протягом життя».
19. Сутність понять «освітні зміни», «освітні реформи», «освітні інновації».
Зміни — це процес проведення нововведень в освіті.
Поняттям "інновація" позначають нововведення, новизну, зміну, введення чогось нового. Стосовно освітнього та педагогічного процесу інновація означає введення нового в цілі, зміст, форми і методи навчання та виховання; в організацію спільної діяльності вчителя і учня, вихованця. Інновації самі по собі не виникають, вони є результатом наукових пошуків, передового педагогічного досвіду окремих учителів і цілих колективів.
Більшість змін є прибутковими і потребують незначного доопрацювання. Вони відбуваються щодня, і нерідко є ненавмисними. Реформи – більш істотні зміни. Плануючи і впроваджуючи реформи, ми свідомо намагаємося вплинути на процес змін. Тому можемо стверджувати, що реформа – процес запланованих змін. Реформи це зміни на макрорівні, а інновації – на макрорівні, що мають наслідком поліпшення певних аспектів освіти. Багато авторів визначають реформу як політичний процес. Так Фагерлінд і Саха (1989) стверджують що реформа – досконала зміна системи освіти в країні, яка означає повну переорієнтацію національної освітньої політики. Таким чином, на відміну від освітніх змін, та інновацій, освітні реформи охоплюють політичний процес і впливають на перерозподіл влади і матеріальних ресурсів. Тому, дуже важливо сприймати реформи з політичної точки зору.
За Гопкінсом. У кожній організації зміни відбуваються як прибуткові і заплановані явища. Прибуткова зміна – це поступовий, ледь помітний перехід від однієї форми до іншої. Заплановані зміни намагаються перервати природний розвиток подій і в певний час зруйнувати попередню практику і встановити новий порядок. Джерела змін можуть бути зовнішні і внутрішні. Внутрішні зміни часто розглядають як природні або органічні. Заплановані зовнішні зміни – інновації або реформи, як правило, ініціюються зверху і впроваджуються в освітніх закладах. Прибуткові зміни сприяють постійному особистому розвитку персоналу і професійному розвитку шляхом набуття досвіду.
Важливо наголосити на відмінності між термінами про які тут йдеться. Сама по собі природна зміна не може бути інноваційною чи прогресивною. Зміна – це тільки трансформація з одного стану в іншу. Але зміна не обов’язково означає поліпшення. Певні зміни можуть бути прогресивними, а деякі реакційними. Це трансформація або на краще, або на гірше. Іноді вона призводить до того стану який був раніше, тоді як інновація означає певне поліпшення в сфері освіти.
Відмінність між змінами, реформами, та інновацією. Зміна – це природний постійний процес. Інновація і реформа – це процеси заплановані і керовані. Інновація – спроба ініціювати перетворення на макрорівні, а реформа –на макрорівні. Мета інновацій – поліпшення певних аспектів виховання та освіти. Реформа – це політичний процес, який має охоплювати всю систему освіти і впливати на владні відносини.
20. Основні характеристики інноваційної освіти.
Інноваційний процес завжди пов'язаний із переходом у якісно інший стан, що супроводжується ретельним переглядом усіх застарілих положень і норм. Йому властиві внутрішня логіка і спрямованість, що, у свою чергу, визначається логікою розгортання від ідеї самого нововведення до його практичного використання, а також логікою відносин між учасниками інноваційного процесу.
Інноваційна освіта передбачає в першу чергу :
1. забезпечення умов для інтеграції освіти, науки, діяльності.
2. розробку нових, якісно вдосконалених програм
3. сторення сучасних систем управління тощо.
Під інноваційною освітою слід розуміти комплекс створених та запроваджених організаційних та змістових нововведень, розвиток низки факторів та умов, необхідних для нарощування інноваційного потенціалу освітньої системи. Такий складний психолого-педагогічний процес вимагає чітко спланованих системних дій з боку всіх освітянських структур, які в своїй сукупності складають основу інноваційної політики.
За своїм змістом, формами і методами освіта не є незмінним, закостенілим феноменом, адже вона весь час реагує на нові суспільні виклики, реалії, враховує тенденції, перспективи розвитку людства, національного буття народу. Однак оновлення навчально-виховної практики, в силу різних причин, часто відстає від темпів цивілізаційного розвитку, соціальних вимог до освіти.
Інноваційна освіта трактується як процес і результат навчальної та освітньої діяльності, яка стимулює новаторські зміни в культурі та соціальному середовищі. Воно орієнтоване на формування готовності особистості до динамічних змін у соціумі за рахунок розвитку здібностей, до творчості, різноманітних форм мислення, а також здатності до активного співробітництва з іншими людьми Такі підходи орієнтують і спрямовують суспільство на висхідний культурний і соціально-економічний розвиток.
Інноваційне навчання – це зорієнтована на динамічні зміни в навколишньому світі навчальна та освітня діяльність, яка ґрунтується на розвитку різноманітних форм мислення, творчих здібностей, високих соціально-адаптаційних можливостей особистості.
Специфічними особливостями інноваційного навчання є його відкритість майбутньому, здатність до передбачення та прогнозування на основі постійної переоцінки цінностей, налаштованість на активні та конструктивні дії в швидко змінних ситуаціях.
