13. Основні засади консервативної освітньої політики

• Консервативна традиція в західній Європі виникла у 18 ст. Як постійна ідеологія, однак, вона сформувалась лише на початку 19 ст. Терміни «консервативний» і «консерватизм» у західному політичному словнику з’явилися приблизно у 1830-х роках. За Гутеком (1988).

Консерватизм і освіта

Ідеологія консерватизму розглядає систему освіти передусім як засіб передання культурних цінностей молоді. Школи зберігають культурну спадщину людства й водночас допомагають зберігати національну ідентичність молодого покоління. Школи також виконують роль соціального відбору. Традиційний консерватизм вважає, що школа повинна визначити найталановитіших учнів і озброїти їх знаннями та навичками, необхідними для майбутньої еліти. Мета вибіркової освіти може бути досягнута шляхом створення спеціальних шкіл для талановитих дітей або застосування процедур спостереження і розподілу в межах системи освіти.

Консервативна ідеологія сприяє традиційному розподілу шкільних предметів і надає перевагу предметам, які найбільше підходять для передання культурних цінностей, а саме: національній історії та літературі, що є найбільш важливими. Мистецтво, музика і танці також можуть виконувати роль увічнення культурних цінностей. Консервативна система освіти наголошує на вадливості морального виховання і розвитку характеру як способах передання основних культурних цінностей та норм. Виховання любові до своєї країни – важливий компонент консервативної освіти.

Консервативна ідеологія відводить особливу роль учителям, які є взірцем поведінки для учнів. Вчителі мають бути віддані культурним цінностям і національним традиціям, а також підтримувати дисципліну та порядок у класі. Консерватори протистоять ліберальній політиці і вважають, що відкрита вседозволеність призводить до хаосу і безладдя в школах. Вчителям слід використовувати сучасні технології не як засіб поліпшення викладання традиційних предметів. Школи н повинні поводитись як ініціатори соціальних змін, навпаки, вони мають бути острівцями соціальності в сучасному швидкозмінному суспільстві.

14. Характерні особливості марксистської ідеології в реалізації освітньої політики

Німецький філософ і соціолог Карл Маркс (1818-1883) є засновником широкого спектру ідеології лівого спрямування: від класичного марксизму до сучасної соціал-демократії.

Марксизм і освіта

Згідно з марксизмом правлячі класи зацікавлені в освіті тому, що за допомогою освітніх установ підтримується вірність державі з боку дітей пролетаріату. В цьому сенсі Освіта в капіталістичному світі – слуга капіталізму і засіб гноблення. Завдання справжньої освіти, за Марксом, полягає викоріненні хибної свідомості пролетаріату. Хибна свідомість – це продукт домінуючої класової ідеології, яка була нав’язана пригнобленому класу і була прийнята ним. Спекулятивні філософії, напр., ідеалізм і релігія, сприяють помилковій свідомості пролетаріату. Маркс вважає, що релігія – це опіум для народу.

Філософія реалізму, наукового комунізму і наукового атеїзму може допомогти у формуванні правильної картини реальності. Марксистська теорія освіти виходить з концепції людини як матеріальної особи, соціальна сутність якої визначається економічними факторами. Освіта повинна охоплювати інтелектуальний і фізичний розвиток, політехнічне навчання, покликане залучити молодь до процесу виробництва. Політехнічна освіта – це більше, ніж професійна освіта. Вона є засобом подолання певною мірою відчуження робітничого класу від його роботи та його продукту. Політехнічна освіта поєднує теорію з практикою, виявляє суть економічного процесу та його зв’язку із соціальними змінами.

Сучасні неомарксисти стверджують, що освіта в капіталістичних країнах нині слугує інтересам правлячого класу. Школи символізують класовий поділ – про це свідчить розміщення шкіл та їх внутрішнє оточення. Угрупування учнів або спосіб викладання зазвичай відтворюють соціальне, політичне та економічне порозуміння. Освіта не спрямована на зменшення існуючої нерівності. Навпаки, вона намагається підтримувати існуючий класовий поділ. Школа увінчує цінності правлячого класу, передаючи і нав’язуючи їх молоді. Неомарксисти вважають, що правлячий клас використовує школи з метою утримання ідеологічного контролю над ними. Замість місця вільного висловлювання ідей, школа зазначена для опозиційних поглядів, які можуть загрожувати правлячому класу. Одна з цілей освіти – підготовка представників майбутнього робітничого класу. Навчальний план і програми використовуються для того, щоб визначити і відібрати молодих людей, які відіграватимуть різні ролі на ринку праці. Учнів також готують до ролі користувачів продуктів капіталістичної економіки. Освітяни поводяться як захисники капіталістичного суспільства і слуги домінуючої економіки.