1.9. Знезараження гною і помету

Залежно від технології утримання тварин одержують гній підстилковий (вологість 68-85 %), напіврідкий (вологість 86-92 %), рідкий (вологість до 97 %) і гнойові стоки (вологість більш 97 %). Видалення, обробку, збереження, транспортування й використання гною і помету здійснюють з урахуванням вимог охорони навколишнього середовища від забруднень, що виключають зараження людей і тварин. Гній і помет транспортують, обробляють і використовують окремо від побутових стоків населених пунктів.

При відповідному техніко-економічному обгрунтуванні й узгодженні з ветеринарними органами допускається спільне відведення (по закритих каналах і трубопроводах) гнойових і виробничо-побутових стоків із приміщень, що знаходяться на території ферми чи комплексу, із подальшим очищенням на спорудах біологічної обробки. При відсутності таких споруджень допускається скидання побутових стоків окремих санвузлів, розташованих у тваринницьких приміщеннях, у закриті канали гноєвидалення. Стічні води птахофабрик обробляють на очисних спорудах разом із побутовими стоками підприємств і селищ. Очисні споруди і будівельні елементи системи видалення, знезараження, збереження й підготовки до використання гною і помету виконують із гідроізоляцією, яка виключає проникнення в ґрунт інфікованих стоків, попадання їх у підземні та поверхневі води й розсіювання збудників інфекційних хвороб у навколишньому середовищі. їх розташовують із підвітряного боку пануючих напрямків вітру, стосовно тваринницьких об'єктів і жилої забудови, нижче водозабірних споруд і виробничої території, за межами огороджень ферм і птахофабрик на відстані не менш 60 м від тваринницьких і 200 м від птахівницьких будівель. Відстані від площадки для складування підстилкового гною, компосту і твердої фракції до тваринницького будинку повинні бути не менш 15 м, а до молочного блоку - не менш 60 м. Територію очисних споруд обгороджують огорожею заввишки 1,5 м, захищають багаторічними лісонасадженнями (ширина лісозахисної смуги - не менш 10 м), упорядковують, озеленюють,' освітлюють, влаштовують у ній проїзди і під'їзну дорогу з твердим покриттям завширшки 3,5 м. Для персоналу, що обслуговує очисні споруди, передбачають побутові приміщення відповідно до вимог СНІП. Будівництво очисних споруд повинне завершуватися до уведення тваринницьких і птахівницьких підприємств в експлуатацію.

Видалення, зберігання, обробка гною і помету

Системи видалення гною і помету повинні забезпечувати максимальну чистоту приміщень і мікроклімат. Гній із приміщень видаляють механічними (скребкові транспортери, скреперні й гідрофіковані установки, а також бульдозери різних типів) чи гідравлічними (самопливні системи безупинної й періодичної дії, гідрозмив) способами. Для з'ясування епізоотичної ситуації на тваринницьких і птахівницьких підприємствах передбачають карантинування усіх видів гною і помету не менше шести діб. Тривалість періоду епізоотії - до 45 діб із початку її виникнення. Для карантинування підстилкового гною, твердої фракції і помету споруджують сховища секційного типу з твердим покриттям, для карантинування інших видів гною і його рідкої фракції - ємності секційного типу. Якщо протягом шести діб не зареєстровані небезпечні захворювання у тварин, то його не знезаражують, а транспортують для подальшої обробки й використання. При біологічній обробці рідкої фракції свинячого гною в аеротенках і наступній передачі її на міські очисні споруди, а також при біологічному очищенні стоків птахофабрик, карантинування здійснюють з урахуванням часу перебування рідкої фракції й стоків на очисних спорудах підприємства. Сховища обладнують пристроями для перемішування рідкого гною. Скоси і днища гноєсховищ повинні мати тверде покриття. Закриті сховища необхідно оснастити люками, а також припливно-витяжною вентиляцією. Рідкий гній і продукти його переробки транспортують за допомогою пересувних чи стаціонарних пристроїв (гідромеханічний транспорт).