1.4. Поточна дезінфекція

Поточну дезінфекцію здійснюють відразу після виявлення в господарстві інфекційної хвороби тварин (птахів). Залежно від характеру хвороби, ступеня її контагіозності й небезпеки, епізоотичної ситуації, системи утримання тварин (птахів), технології вирощування й інших конкретних умов і з урахуванням вимог діючих інструкцій по боротьбі з тією чи іншою хворобою ветеринарний фахівець, відповідальний за проведення протиепізоотичних заходів, визначає перелік об'єктів, періодичність проведення дезінфекції кожного з них, порядок проведення робіт із механічного очищення й дезінфекції.

Після виявлення й ізоляції тварин, хворих чи підозрілих у захворюванні сибіркою, чумою великої рогатої худоби, верблюдів, однокопитих і свиней (класична й африканська чума), сказом, туляремією, Ку-лихоманкою, злоякісним набряком, емфізематозним карбункулом, контагіозною плевропневмонією (ПЗЛ), ринотрахеїтом і катаральною лихоманкою великої рогатої худоби, везикулярною хворобою свиней, катаральною лихоманкою, свербцем, брадзотом і ентеротоксимією овець, віспою овець і кіз, орнітозом (псітакозом), грипом, віспою-дифтеритом, інфекційним ларинготрахеїтом і інфекційним бронхітом птахів, хворобою Нюкасла і холерою птахів, міксоматозом і вірусною геморагічною хворобою кроликів, хворобами що рідко зустрічаються й екзотичними хворобами. Крім того, при перших випадках виділення в благополучних господарствах тварин, хворих ящуром, бруцельозом чи туберкульозом, станки, у яких знаходилися ці тварини (а при безприв'язному утриманні чи утриманні тварин великими групами - усе приміщення, внутрішнє обладнання, інвентар), виділення, гній і залишки корму від хворої худоби чи підозрілі в контамінації збудником інші об'єкти, предмети й матеріали, що були прямо чи опосередковано в контакті з хворими чи підозрілими по захворюванню тваринами, відразу ж після ізоляції джерела збудника необхідно зволожити дезінфікуючим розчином, рекомендованим при даній хворобі. Після зволоження дезінфікуючим розчином проводять механічне очищення й дезінфекцію. Якщо неможливо провести очищення й дезінфекцію всіх об'єктів у день виявлення захворювання, то після їх зволоження дезінфікуючим розчином необхідно прийняти додаткові заходи по запобіганню поширення збудника хвороби (обмежити доступ до об'єкта, встановити дезванночки для знезараження взуття, застосувати репеленти, і т.п.) на період до проведення очищення й дезінфекції. При подальшому виділенні й ізоляції хворих тварин у тому ж приміщенні знезаражують станки, гній, підстилку, виділення й залишки корму, контаміновані й підозрілі в контамінації збудником .

У приміщеннях для утримання тварин, хворих і підозрюваних у захворюванні особливо небезпечними хворобами, не рідше двох разів на день проводять вологе прибирання станків, стійл, годівниць і один раз на день (після ранкового прибирання) - дезінфекцію проходів, коридорів, тамбурів. Підстилку, гній і залишки корму, зібрані при прибиранні цих приміщень, відправляють на утилізацію в порядку, як передбачено діючою інструкцією по боротьбі з тією чи іншою хворобою. В міру необхідності (але не рідше одного разу на день) дозаправляють чи міняють розчин у дезванночках. Підлоги в проходах періодично посипають вапном-пушонкою. Не рідше одного разу на місяць дезінфікують чи білять 20 %-ю суспензією свіжогашеного вапна стіни усередині приміщення (на висоту 1,5-2 м), перегородки. При поточно-цеховій системі утримання індивідуальні станки, в яких знаходилися хворі тварини, знезаражують після кожного випадку виявлення й ізоляції хворої тварини (падежу, аборту), а приміщення чи ізольовану його частину - після звільнення від тварин (у технологічні розриви).

Індивідуальні станки чи ізольовані секції у родильних відділеннях, профілакторії й телятники дезінфікують у міру їхнього звільнення від тварин, а також негайно після кожного отелення (аборту), вибракування чи падежу тварини. При наявності післяпологових захворювань очищення й дезінфекцію забруднених виділеннями тварин ділянок приміщень проводять не рідше двох-трьох разів на день. Місце, що забруднене виділеннями тварин, посипають тирсою (торфом, сінною потертю і т.п.), змішаними з вапном-пушонкою, хлорним вапном, чи зрошують дезінфікуючим розчином, після чого забруднення збирають у водонепроникну тару і відправляють на знезараження чи знищення, а місце повторно зрошують дезінфікуючим розчином.

У кожному ізольованому приміщенні (секції) встановлюють ємності з дезінфікуючим розчином для знезараження дрібного інвентарю, металеві бачки з кришками для збору й тимчасового збереження послідів, мертвонароджених плодів і трупів дрібних тварин, а також вологонепроникну тару для збору й відправлення на знезараження спецодягу, рушників, мішкотари й ін.

При значному поширенні хвороби здійснюють щоденне очищення чи вологе збирання приміщень (залежно від характеру хвороби й технології вирощування) і інші заходи, спрямовані на попередження нагромадження збудника на об'єктах зовнішнього середовища і його розсіювання за межі вогнища інфекційної хвороби, а дезінфікують приміщення в міру їхнього звільнення від тварин чи після ліквідації хвороби.

Одночасно з дезінфекцією приміщень проводять очищення й дезінфекцію вигульних площадок із твердим покриттям. На вигульних площадках без твердого покриття знімають верхній шар грунту на глибину 10-15 см і насипають новий. Зібраний при цьому грунт знезаражують методом тривалого витримування чи іншим шляхом, залежно від особливостей збудника хвороби.

При сибірці й інших особливо небезпечних хворобах верхній шар ґрунту на вигульних площадках заміняють тільки після його попереднього знезараження.

У господарствах і на фермах, неблагополучних по туберкульозу й бруцельозу, що оздоровлюються шляхом систематичних досліджень, приміщення знезаражують після вигону тварин на пасовища (навесні), перед переводом на стійлове утримання (восени) і при постановці на контроль.

У господарствах і на фермах, неблагополучних по бруцельозу овець, приміщення (площадки) для стрижки дезінфікують перед початком сезону стрижки і по закінченні стрижки кожної отари, а в інші дні проводять їх очищення і вологе прибирання. При цьому особливо ретельно очищають і миють (при необхідності з використанням миючих засобів) столи для стрижки, розбирання й пакування вовни. Стригальний інструмент знезаражують щодня, а спецодяг стригалів і підсобних робітників - у міру забруднення і після закінчення стрижки кожної отари. Для зволоження поверхонь перед механічним очищенням приміщень і для вологої дезінфекції застосовують дезінфікуючі засоби, зазначені в таблиці 1, з урахуванням обсягу робіт, наявності чи відсутності в приміщеннях тварин, інтенсивності вентиляції й інших особливостей об'єкта обробки, а також властивостей у наявних дезінфікуючих засобів, викладених у настановах по їх застосуванню.

При виборі дезінфікуючих засобів варто мати на увазі, що луги (натр їдкий, кальцинована сода) у зазначених концентраціях (табл. 1) ефективні тільки при їх використанні у вигляді гарячих (80-90°С) розчинів. Температура розчину безпосередньо на поверхні об'єкта повинна бути не нижча 40-45°С. Розчини лугів не проявляють корозійну активність у відношенні оцинкованих металів, але активно вступають у реакцію з алюмінієм і його сплавами. При контакті їдких лугів із гноєм і сечею можливе утворення значних кількостей аміаку. У зв'язку з цим, при використанні лужних препаратів для дезінфекції окремих стійл у зайнятих тваринами приміщеннях, уживають заходів до посилення вентиляції. Активність хлормістких дезінфікуючих засобів збільшується з підвищенням температури їх розчинів. Однак при температурі вище 60°С іде швидкий розпад препарату й уміст активного хлору в розчині знижується.

У холодну пору року для дезінфекції неопалюваних приміщень застосовують розчини хлорного -вапна, нейтрального кальцію гіпохлориту чи препарату ДП-2 з умістом активного хлору: при малостійких хворобах - 2%; при стійких -3%; при туберкульозі і паратуберкульозному ентериті великої рогатої худоби -5 %; а при сибірці, інших спорових інфекціях і інфекційних захворюваннях нез'ясованої етіології, що гостро-протікають - 8 %; розчини нейтрального кальцію гіпохлориту і ДП-2 - у 5 %. Зазначені розчини готують безпосередньо перед використанням на теплому (40-50°С) 15 %-му (при температурі до мінус 10°С) ЧИ 20 %-му (при температурі до мінус 20°С) розчині повареної солі. При бактеріальних, вірусних, хламідійних і інших інфекціях (крім спорових) розчини наносять у два-три прийоми з інтервалом 0,5 год., по 0,3-0,4 л/м на кожне зрошення, а при спорових інфекціях - трикратно з інтервалом 1 год., при нормі витрати 0,5-1,0 л/м² (у пристосованих приміщеннях до 2 л/м²) на кожне зрошення. Експозиція при бактеріальних і вірусних інфекціях 6 год., при спорових - 12 год. після останнього нанесення розчину. Для знезараження поверхонь із дерева при сибірці застосовують також 10 %-й розчин йоду однохлористого трикратно з інтервалом 15-25 хв. по 0,3-0,4 л/м². Перед кожним нанесенням розчину поверхні зрошують гарячим (70-80°С) 15-20 %-м розчином повареної солі по 0,5 л/м².

При ящурі для дезінфекції неопалюваних приміщень у зимовий час застосовують також 2 %-й гарячий розчин натру їдкого з додаванням 15%-ї повареної солі. Розчин наносять дворазово з інтервалом 1 год. Експозиція після другого зрошення 5 год.

У господарствах, неблагополучних по чумі м'ясоїдних, приміщення й клітки для утримання хутрових звірів при температурі зовнішнього повітря до мінус 16°С дезінфікують гарячим 4 %-м розчином натру їдкого при його однократному нанесенні й експозиції З год. чи гарячим 3 %-м розчином натру їдкого при дворазовому нанесенні з інтервалом ЗО хв. і загальній експозиції 3 год. Можна застосовувати палене негашене вапно і хлормісткі препарати в кількості 60-150 мл/м² (табл. 1).