Наслідки катастрофи

Радіоактивна хмара, що утворилася внаслідок вибуху, досягла країн Північної Європи. Радіоактивного опромінювання зазнали тисячі людей. На території України було утворено 30-кілометрову «зону відчуження», з якої було відселено всіх мешканців.

До початку 1990 року в Україні було дегазовано 3,5 млн га орної землі і 1,5 млн га лісу — 12 % території республіки.

Радіація забруднила 2 294 населених пункти. Зона відчуження ще й сьогодні становить 2 600 км2.

2.Стан економіки. Рівень життя населення. Розгортання страйкового руху.

На квітневому (1985 р.) пленумі ЦК КПРС було проголошено стратегію прискорення соціально-економічного розвитку, яка пе­редбачала розв'язання нагальних проблем економіки. Але про­думаних заходів щодо подолання економічної кризи визначено не було. У зв'язку з цим в економіці й далі наростали негатив­ні явища, усе відчутнішим ставав дефіцит товарів першої необ­хідності, погіршувався фінансовий стан підприємств і держави. За інерцією функціонували малоприбуткові трудо- та енергомісткі паливні й сировинні галузі, які працювали переважно на військо­во-промисловий комплекс. Значні кошти витрачалися на масш­табне виробництво військової техніки, чому не змогло протиді­яти запровадження у 1980—1990-х рр. конверсії.

Усе це в комплексі спричинило деградацію економічної системи країни.

На квітневому пленумі ЦК КПРС 1985 р. (XXVI з'їзд КПРС) було прийнято програми прискорення соціально-економічного роз­витку господарства.

За нею передбачалося:

до 2000 р. створити виробничий потенціал, що дорівнював би вже створеному за попередні 70 років;

розв'язати традиційні соціальні проблеми — продовольчу, житлову, забезпечення населення товарами повсякденного вжитку;

технічно переозброїти машинобудування на основі останніх до­сягнень НТР, активізації «людського чинника».

Ця програма була утопічною. Вона свідчила про нерозуміння керівництвом глибини соціально-економічної кризи, у якій пере­бувало радянське суспільство.

Із червня 1987 р. розпочалася реалізація реформи Рижкова— Абалкіна.

Сутність реформ виражалася в трьох «С»: самостійність, само­окупність, самофінансування. Були прийняті закони: «Про держав­не підприємство», «Про кооперацію», «Про індивідуальну трудову діяльність» тощо.

Реформа Рижкова—Абалкіна передбачала:

переведення підприємств на госпрозрахунок;

залежність заробітної плати від результатів господарської ді­яльності;

сприяння запровадженню досягнень НТР;

розвиток кооперативної форми власності й індивідуальної тру­дової діяльності та ін.

Проте непослідовність реформ призвела до їх краху.

У червні 1990 р. Верховна Рада СРСР прийняла програму пере­ходу до регульованої ринкової економіки, за якою передбачалося: запровадження елементів ринкових механізмів і збереження зна­чної частини державного сектору економіки.

В умовах повного розвалу господарського механізму і самого СРСР програма виявилась нежиттєздатною.

Основні заходи в економічній сфері

Дата	Заходи
Лютий 1986 р.	Постанова «Про подальше вдосконалення економічного механізму господарювання в агропромисловому комп­лексі країни».
Травень 1986 р	Постанова ЦК КПРС про посилення бороть­би з нетрудовими доходами.
Листопад 1986 р.	прийняття Закону «Про індивідуальну тру­дову діяльність».
Червень 1987 р.	пленум ЦК КПРС «Про корінну перебудову управління економікою».
ЗО червня 1987 р.	прийняття Закону «Про державне підпри­ємство» .
Березень 1988 р.	прийняття нового положення про колгоспи, що допускало можливість існування орендних відносин.
1988 р.	початок поширення орендних і кооперативних форм господарювання, створення асоціацій, концернів, малих підпри­ємств, спільних підприємств з іноземними фірмами. (У коопера­тивному секторі було зайнято 700 тис. працівників. Він виробляв продукції і надавав послуг на 5 млрд крб.)
З серпня 1990 р.	Закон УРСР «Про економічну самостійність».
Осінь 1990 р	запровадження продажу продовольчих і про­мислових товарів в УРСР за картками споживача з купонами.