- •Предмет та завдання психології розвитку та вікової психології.
- •2. Основні теорії психічного розвитку дитини.
- •2. Психоаналітичні теорії:
- •3. Поняття про психічний розвиток дитини. Внутрішні і зовнішні умови, рушійні сили психічного розвитку.
- •4. Закономірності та динаміка психічного розвитку. Сензитивні періоди розвитку
- •5. Поняття про психологічний вік. Стабільні періоди та кризи.
- •6. Основні психолого-педагогічні критерії вікової періодизації. Періоди вікового розвитку, їх вікові межі.
- •7. Роль навчання і виховання у психічному розвитку дитини.
- •8. Психологічна характеристика немовляти.
- •9. Психологічна характеристика періоду новонародженості.
- •10. Характеристика соціальної ситуації розвитку та предметної діяльності дитини раннього віку.
- •11. Новоутворення у психічному розвитку дитини раннього віку. Криза 3-х років.
- •12. Характеристика ігрової діяльності дитини дошкільного віку.
- •13. Новоутворення у розвитку особистості дитини дошкільного віку. Криза 7-ми років.
- •14. Психологічна готовність дитини до навчання у школі.
- •15. Соціальна ситуація розвитку дитини молодшого шкільного віку.
- •16. Особливості провідної діяльності молодшого школяра.
- •17. Особистісний розвиток дитини молодшого шкільного віку.
- •18. Характеристика розумового розвитку молодшого школяра.
- •19. Проблема провідної діяльності підлітка, її характеристика.
- •20. Розвиток пізнавальних процесів підлітка.
- •21. Новоутворення психічного розвитку підлітка. Особливості підліткової кризи.
- •22.Розвиток розумової сфери юнака.
- •23. Соціальна ситуація розвитку юнака. Провідний вид діяльності.
- •24. Психологічні особливості вибору професії та готовність юнацтва до професійної самовизначеності.
- •25. Особливості особистісного розвитку в період ранньої дорослості.
- •26. Психологічна характеристика когнітивного розвитку у період ранньої дорослості. Роль самоосвіти.
- •27. Характеристика кризи середини життя.
- •28. Особливості професійної та суспільної діяльності особистості у зрілому віці.
- •29. Психологічний розвиток людей похилого віку.
- •30. Зміни в когнітивній сфері особистості в період геронтогенезу .
17. Особистісний розвиток дитини молодшого шкільного віку.
Період від 6-7 до 10-11.
Новоутворення: довільність і усвідомленість всіх психічних процесів, засвоєння норм відносин в колективі і способів поведінки
Соціальна ситуація розвитку: дитина-вчитель, дитина-дорослий, дитина-діти.
Провідна діяльність: учбова діяльність.
Особистісний розвиток: відбувається формування особистості. Вступ до школи є важливою подією, складаються нові відносини с дорослими та дітьми, дитина включається в систему колективу. Розширюється число факторів, які впливають на самооцінку. Самооцінка складається завдяки розвитку самосвідомості і зв’язку з дорослими, чиєю думою дитина дорожить. В цьому віці завершується розвиток самосвідомості. Егоцентризм, наявний у дошкільника, поступово зникає, чому сприяють спільні ігри, але не зникає повністю. Так як діти все більше часу проводять з однолітками, посилюється конформізм, досягаючи свого піку до закінчення цього вікового періоду. Гра також займає важливе місце в житті дитини. У грі формуються почуття співробітництва і конкуренції, набувають особистісного смислу такі поняття, як справедливість і несправедливість, рівність, лідерство, відданість, зрада. З моменту коли дитина йде до школи, її емоційний розвиток більше, чим раніше залежить від досвіду, який вона набуває поза домом. Страхи дитини, відображають сприймання оточуючого світу, рамки якого тепер розширюються.
Розвивається внутрішній план дій, довільність і самоконтроль.
18. Характеристика розумового розвитку молодшого школяра.
Період від 6-7 до 10-11.
Новоутворення: довільність і усвідомленість всіх психічних процесів, засвоєння норм відносин в колективі і способів поведінки
Соціальна ситуація розвитку: дитина-вчитель, дитина-дорослий, дитина-діти.
Провідна діяльність: учбова діяльність.
Хар-ка розумового розвитку: виникають зміни в структурному складі розуму школярів, у співвідношенні його основних компонентів. Спочатку, провідними є компоненти сприймання і пам'яті, потім мовлення, мислення і фантазія. Під впливом навчання в інтелекті підвищується питома вага мислитель них і мовних компонентів, змінюється їх взаємозв’язок. Формуються перші узагальнені розумові дії, способи їх виконання, що переносяться з однієї навчальної ситуації в іншу. Вони є компонентами вміння вчитися, що починає складатися. Завершується перехід від наочно-образного до словесно-логічного мислення. У дитини з’являються логічно вірні образи, дитина може виконувати мислительні операції, але не формально-логічні, а конкретні.
19. Проблема провідної діяльності підлітка, її характеристика.
Період від 10-11 до 13-14 років.
Соціальна ситуація розвитку: віддають перевагу дитячій спільності.
Провідна діяльність: інтимно-особистісне спілкування.
Новоутворення: почуття дорослості, потреба в самовизначенні, розвиток рефлексії.
Проблема провідної діяльності: учбова діяльність підлітків не зникає, провідною діяльністю стає особистісно-інтимне спілкування. Здійснюється засвоєння моральних норм та цінностей. У спілкуванні іде уявне програвання всіх складних сторін майбутнього життя, центром уваги стає інша людина. Вона знаходить вияв у дружбі, велике значення має спільність інтересів, захоплень. Але не стільки їх зміст, скільки можливість спілкування. Засвоєння норм взаємовідносин викликає проблему нормальності. Особливо гостро вона проявляється у намаганні бути таким, як всі, підліток копіює своїх однолітків. Найменше зауваження викликає бурю почуттів, ці емоції можуть призвести до появи неврозів, нервової анорексії або дисморфофобії (пат.стан виклик. ідеєю фізичної вади). Втрата ідентичності пов’язана з неприйняттям, втратою себе. Це може призвести до нервових розладів. Спілкування з ровесниками необхідне для розвитку соціальних умінь, в ідеалі завдяки цим взаємодіям підлітки розвивають почуття соціальної компетентності. Формується «Ми»-концепція: ми – свої, вони – чужі. В підлітковому віці серед дітей починають виділятись групи, спочатку вони складаються із представників однієї статі, пізніше виникає тенденція до об’єднання подібних груп в більш крупні компанії, групи стають змішаними. Цінності і думки референтної групи підліток схильний визнавати своїми власними. Типова риса підліткової групи – висока конформність.
