5 Правила оформлення додатків
Матеріали допоміжного характеру (таблиці, результати розрахунків), тексти програм та програмні документи, а також специфікації до креслень рекомендується включати до пояснювальної записки у вигляді додатків. Додатки оформлюються як продовження документу на наступних аркушах (з основним написом за формою 2а). Додатки повинні мати спільну з документом наскрізну нумерацію сторінок пояснювальної записки.
Додатки можуть бути обов’язковими, рекомендованими та довідковими (тип додатку зазначають у дужках з маленької літери). Усі додатки повинні бути перелічені у змісті пояснювальної записки з позначенням їх заголовків та зазначенням сторінок, на яких вини розміщені (рис. 5.1).
Рисунок 5.1 – Перелік додатків у змісті пояснювальної записки
Кожний додаток має починатися з нового аркуша. Якщо пояснювальна записка має кілька додатків, їх позначають літерами російського алфавіту, наприклад, ДОДАТОК А, ДОДАТОК Б...(усі великі літери). Позначення додатку розміщують по центру текстової сторінки, нижче у дужках вказують тип додатку, ще нижче – назву його маленькими літерами, крім першої великої (рис.5.2). Назва додатку повинна бути короткою та відображати його зміст.
Рисунок 5.2 – Приклад оформлення додатка
Додатки розміщають у порядку посилання на них у тексті пояснювальної записки.
Якщо додаток виконують на кількох сторінках, то на усіх наступних аркушах роблять напис типу „Продовження додатку А”. Напис центрують по лівому краю текстової сторінки (рис. 5.3).
Рисунок 5.3 – Приклад оформлення продовження додатку
Виняток складає додаток з лістінгом програми. Цей додаток допустимо виконувати шрифтом розміром 12 - 10 пунктів та міжрядним інтервалом - 1,0 без напису на кожному аркуші „Продовження додатку А”.
За необхідності текст додатку розбивають на розділі, підрозділи тощо, які нумерують у межах додатку, наприклад: А.1, А.2...або А.1.1, А.1.2 тощо.
Ілюстрації, формули та таблиці в додатках нумерують у межах кожного додатка ,наприклад: рисунок А.1 (рис. 5.3), таблиця Б.2 тощо.
Основні правила оформлення тексту, ілюстрацій, таблиць та формул додатків така сама, як і для основної частини пояснювальної записки (див. розділ 3).
Якщо додатком є конкретний документ або бланк документу, що має самостійне значення, його вкладають без змін порівняно з оригіналом. На титульному аркуші документу у правому верхньому куті друкують слово „Приложение” та зазначають його позначення (А, Б, В...), а сторінки, на яких розміщений даний документ включають у загальну кількість аркушів.
Додатки допустимо виконувати на більших форматах, наприклад А3, А2. При складанні креслення слід враховувати таке:
• аркуші потрібно складати зображенням назовні так, щоб основний напис креслення був на лицьовому боці складеного аркуша у правому нижньому куті;
• креслення усіх форматів треба складати "гармошкою" до розмірів формату А4 спочатку вздовж ліній, перпендикулярних до основного напису, а потім вздовж ліній, паралельних йому.
Схеми складання формату А2 для брошурування у пояснювальну записку наведені на рисунку 5.4. Аналогічно складають перед брошуруванням у пояснювальну записку додатки, виконані на інших форматах.
а) горизонтальне розміщення формату
б) фронтальне розміщення формату
Рисунок 5.4 – Брошурування формату А2
Технологічну документацію оформляють окремим альбомом на картах стандартного зразку відповідно до вимог ЕСТД. Комплектність документації на розроблений технологічний процес визначається відповідно до вимог ГОСТу 3.1119-83. У дипломному проекті допускається виконання окремих частин комплекту технологічної документації: титульний аркуш, відомість оснастки, маршрутну карту тощо. Першим аркушем альбому є титульний аркуш, приклад виконання якого наведений у додатку Ж.