3.4 Оформлення формул

Формули та рівняння записують окремим рядком та вирівнюються по центру. Відстань від формули до текстових рядків (зверху та знизу) – один рядок. Формули нумеруються в межах розділу, номер складається із номера розділу та порядкового номера формули, розділених крапкою. Номер формули наводиться у дужках і вирівнюється по правому краю тексту (рис. 3.17).

Рисунок 3.17 – Приклад виконання формули

Символи у формулах повинні відповідати позначенням, встановленим державними стандартами Пояснення символів, що входять у формулу, наводяться безпосередньо після формули. Пояснення кожного символу дають з нового рядка у тій послідовності, у якій вони наведені у формулі. Перший рядок розшифровки починається зі слова „де”. Після формули перед „де” ставиться кома (рис. 3.18).

Рисунок 3.18 – Приклад оформлення формули з поясненням символів

Якщо підряд слідує кілька рівнянь або формул, то в кінці кожного з них ставлять кому, а після останнього – крапку (рис. 3.19).

Рисунок 3.19 – Приклад виконання формул у пояснювальній записці

Під час використання формули в розрахунках після посилання на номер формули числові значення символів підставляють в одній системі вимірів (системі СI), а кінцевий результат записують без проміжних розрахунків (рис. 3.20).

Рисунок 3.20 – Приклад виконання розрахунків

За необхідності переноси формул на другий рядок допустимі на математичних знаках (знак нерівності, множення, ділення тощо).

Посилання в тексті на порядкові номери формул наводять у дужках, наприклад, “... у формулі (3.8) параметр _т означає...”, або “...обчислення виконаємо за формулою (2.7)”.

При запозиченні формули із літературного джерела у тексті перед формулою в квадратних дужках зазначається порядковий номер джерела, з якого вона наведена. При повторному посиланні на ту саму формулу, посилання дається на вже існуючий порядковий номер формули у пояснювальній записці.

Номери формул, що знаходяться у додатках, складаються із літери, яка позначає додаток та порядкового номеру формули у додатку, розділених крапкою: А.1, А.2...Б.1...

4 Правила складання списку джерел

Список джерел розміщують у кінці пояснювальної записки (перед додатком) і він повинен містити перелік джерел, які використовувалися при виконанні дипломного проекту. Цей список включають у зміст документу. Нумерація джерел наскрізна від першої до останньої назви.

До списку джерел можуть входити: підручники, статті, нормативно-технічні документи, технічна документація, патентна документація, реферати, сайти internet.

Запис джерел у список ведеться у порядку посилання на них у тексті пояснювальної записки. Допускається складати список джерел за абеткою прізвищ перших авторів або заголовків.

На кожне джерело повинне бути посилання у тексті пояснювальної записки. У посиланні на джерела, їх порядковий номер вказують у квадратних дужках (наприклад [26]).

Назву розділу „СПИСОК ЛИТЕРАТУРЫ” виконують великими літерами без точки у кінці напису та вирівнюють по центру рядка. Між назвою розділу та подальшим текстом інтервал – два рядки. Після порядкового номеру у списку джерел ставиться точка(рис. 4.1).

Рисунок 4.1 – Приклад оформлення списку джерел

При складанні списку джерел слід зважати на знаки пунктуації: крапка, кома, дві крапки тощо. Приклади бібліографічного описання джерел, на які є посилання у роботі, наведені у файлі «Приклади бібіліографічного опису.doc».