3 Правила оформлення основної частини

3.1 Правила оформлення тексту

Текст записки поділяють на розділи та підрозділи, а при необхідності – і на пункти та підпункти.

3.1.1 Кожний розділ повинен мати назву відповідно до його змісту, коротку і написану у вигляді заголовка (симетрично тексту) великими літерами. Кожен розділ розпочинати з нової сторінки. Розділи основної частини нумеруються арабськими цифрами. Крапка після цифри не ставиться. Слово „РОЗДІЛ” не пишеться. Розділи „Вступ”, „Висновок”, „Список літератури” не нумеруються. Крапка в кінці назви розділу чи підрозділу також не ставиться.

Підрозділ повинен мати заголовок відповідно до його змісту (симетрично тексту) та бути пронумерованим у межах розділу арабськими цифрами. Номер підрозділу складається з номера розділу та підрозділу, розділених крапкою (наприклад, 2.1, 3.2 і тощо). Після номера підрозділу крапку не ставлять (наприклад, 2.1 Вибір модельних робочих органів).

Назви розділів та підрозділів повинні бути короткими та чіткими. Підкреслювання назви не допустиме. Назву розділів та підрозділів вказують по центру текстової строки. У назвах переноси не допустимі. Якщо заголовок складається з двох речень, їх розділяють крапкою (рис. 3.1).

Рисунок 3.1 – Приклад виконання заголовку розділу

Підрозділів у розділі не може бути менше двох.

3.1.2 Відстань між назвою розділу та подальшим текстом – два інтервали (рис. 3.2). Якщо після назви розділу йде назва підрозділу, то роблять один інтервал між назвами розділу та підрозділу та два інтервали – між назвою підрозділу та подальшим текстом (рис. 3.3).

Рисунок 3.2 – Варіант виконання пояснювальної записки

Рисунок 3.3 – Варіант виконання пояснювальної записки

Відстань між текстом та назвою підрозділу – два рядки, між назвою підрозділу та подальшим текстом – також два рядки (рис. 3.4).

Рисунок 3.4 – Приклад оформлення підрозділу

Якщо назва підрозділу виконується у кінці сторінки, то подальший текст повинен мати не менше двох рядків (рис. 3.5).

Рисунок 3.5 – Приклад оформлення підрозділу

3.1.3 Номери пунктів у межах кожного підрозділу утворюють з номера розділу, номера підрозділу та номера пункту, розділених крапкою (наприклад 2.1.1; 2.1.2; 2.1.3 тощо).

Номери підпунктів утворюють із номера розділу, номера підрозділу, номера пункту та номера підпункту, розділених крапкою (наприклад: 4.2.1.1, 4.2.1.2 тощо).

Назви пунктів та підпунктів записують з абзацу та ніяк не виділяють у тексті (рис. 3.6)

Рисунок 3.6 – Приклад оформлення пункту підрозділу

Якщо розділ або підрозділ мають лише один пункт або пункт має лише один підпункт їх не нумерують.

3.1.4 За необхідності у межах пунктів та підпунктів можуть бути наведені переліки. Переліки можуть бути маркірованими, нумерованими та абетковими.

Маркіровані списки з великими текстовими фрагментами, які складаються з кількох речень, доцільно починати з великої літери, а в кінці фрагменту ставити точку.

При невеликих, наприклад однорядкових фрагментних переліках, їх починають з маленької літери та закінчують крапкою з комою або комою.

Вид маркера може бути довільним з числа передбачених програмним забезпеченням ПЕОМ, наприклад, , , ,▲ (рис.3.7а) ). Замість маркера можна поставити дефіс (рис. 3.7б) )

а)

б)

Рисунок 3.7 – Варіанти виконання переліків

За необхідності посилання у тексті документу на один із пунктів переліку – використовують нумеровані або абеткові списки.

Аналогічно в нумерованих списках, для великих фрагментів використовують арабські цифри з крапкою (1., 2., 3. тощо), після яких текст починається з великої літери та закінчується крапкою (рис. 3.8).

Рисунок 3.8 – Варіант оформлення переліку

Для невеликих фрагментів переліки нумеруються арабськими цифрами з дужками (наприклад, 1), 2), 3), починаються з маленької літери та розділяються крапкою з комою (рис. 3.9).

Рисунок 3.9 – Варіант оформлення переліку

Використання римських цифр для нумерації списків не допустиме.

У абеткових списках у першому випадку роль ідентифікатора у списку грають великі літери з крапкою після них (А., Б., В. тощо), у другому – маленькі літери з дужками (наприклад, а), б), в) тощо).

Слід уникати у межах одного пункту або підпункту більш однієї групи переліку. Якщо цього уникнути неможливо, то слід використовувати різні форми ідентифікації списків, наприклад:

а) текст переліку;

б) текст переліку;

1) текст;

2) текст;

в) текст переліку текст переліку текст переліку текст переліку

продовження тексту переліку;

г) текст переліку.

Можна також використовувати тільки форму маркування з використанням для різних списків різні види маркерів.

Кожний перелік записують з абзацного відступу.

3.1.5 Примітки слід вказувати у документі при необхідності пояснення змісту тексту таблиці або ілюстрації. Примітки розміщують зазвичай безпосередньо після таблиці або ілюстрації, до яких вони відносяться з великої літери та абзацного відступу. Само слово „Примітки” також пишуть з великої літери та на ПЕОМ виділяють шрифтом (рис. 3.10). Доцільно примітки друкувати меншим шрифтом.

Рисунок 3.10 – Приклад оформлення примітки

Одна примітка не нумерується (рис. 3.10). Кілька приміток слід нумерувати арабськими цифрами з точкою:

Примітка.

1. ...................................

2. ...................................