1.8. Система науки кримінології

Кримінологія, як і будь-яка наука, має власну систему. Система кримінології прямо залежить від її предмета, відображає його структуру, оскільки особливістю наукових знань є їхній логічно упорядкований, систематизований виклад.

Система науки кримінології базується на двох підставах: предметі дослідження та рівні узагальнення науково-практичної інформації.

За предметом дослідження кримінологія складається з чоти¬рьох частин:

1.115. учення про злочинність;

1.116. учення про детермінацію злочинів;

1.117. учення про особу злочинця та жертву злочинів;

1.118. учення про засоби протидії злочинності.

За рівнем узагальнення науково-практичиої інформації кримінологія поділяється на загальну й особливу (спеціальну) частини.

Загальна частина вивчає загальнотеоретичні проблеми злочинності. Це поняття кримінологіїяк науки, її предмет, завдання,

функції, система, методологія та методика досліджень, історія розвитку кримінології та аналіз її основних теорій.

У загальній частині наводиться визначення злочинності, ви¬вчаються її кількісні та якісні параметри (показники), аналізується проблема детермінації (причин та умов) злочинності. Значне місце в загальній частині відводиться особі злочинця й механізму злочинної поведінки, а також питанням віктимології та суїциду, кримінологічного планування та прогнозування, протидії злочин¬ності. При вивченні загальної частини кримінології на перший план виступає здатність до абстрактного мислення та засвоєння теоретичних положень.

В особливій частині міститься кримінологічна характеристика різних видів і груп злочинів: корисливої та насильницької злочинності, професійної і організованої, рецидивної та еконо¬мічної, злочинності неповнолітніх, жінок, злочинності в місцях позбавлення волі та ін. Цей розділ є найнасиченішим щодо інфор¬мації та для його засвоєння потрібна ретельна робота й глибоке знання Кримінального кодексу України.

Тема 2. Історія становлення кримінології та її сучасний стан

2.1. Основні періоди розвитку кримінології

Задля глибокого вивчення будь-якої науки, і кримінології також, необхідно засвоїти не тільки сучасне становище розвитку науки, а й дослідити початки її становлення, основні етапи роз¬витку, засадничі ідеї, концепції та погляди. Починаючи зі старо¬давніх часів, проблеми існування злочинності й заходи боротьби з нею привертали увагу філософів, юристів і представників інших галузей знань.

Одна з найпоширеніших класифікацій кримінологічної думки виокремлює три основних періоди розвитку науки:

1.118. класичний (із другої половини XVIII ст. до останньої трети¬ни XIX ст.);

1.118. позитивістський (з останньої третини XIX ст. до 20-х рр. XX ст.);

1.118. сучасний від 30-х рр. XX ст. і дотепер7.

Класичний період кримінології випливає безпосередньо з ідейних течій просвітництва періоду переходу від феодалізму до капіталізму (ХУІІ-ХУИІ століть). Він передував, а потім супроводжував перетворення в державному, суспільному та духов¬ному житті, що зумовлювалися буржуазно-демократичними революціями в Європі. Під класичною школою кримінології потрібно розуміти систему ідей про злочини й боротьбу з ними, що сформувались у межах, так званої, класичної школи криміналь¬ного права, котру заснував Ч. Беккаріа з Мілана. Основні положення свого вчення він сформулював у вже згадуваній праці "Про злочини і покарання".

Від науки класичного періоду позитивістська кримінологія відрізнялася широким застосуванням статистичних та інших фактичних даних про вчинені злочини. Позитивістська кримінологія розвивалась у двох основних напрямах - біологічному й соціо-

логічному. Незважаючи на суттєву відмінність поглядів крайніх представників цих напрямів, межа між ними з часом дещо роз¬милась і відбулося взаємне проникнення, що проявилося, зокрема, у появі психологічних теорій кримінології.

На сучасному етат розвитку суспільства, коли поглиблюється прірва між добром і злом, потреба у ґрунтовних кримінологічних теоріях та побудовах виявляється дуже гостро, оскільки злочин є одним із крайніх проявів зла та потребує глибокого осмислен¬ня з позицій як філософії, так і практики юриспруденції.

Насамкінець варто підкреслити, що ще до виникнення криміно¬логії як науки питання запобігання злочинам були об'єктом зацікавленості багатьох вчених, починаючи від античних часів.