1.7. Зв'язок кримінології з неюридичними науками

Крнмінально-правова статистика, як і кримінологія, ви¬вчає масові суспільні явища: сукупність (систему) злочинів, учинених за певний час на певній території; осіб, які їх учиняють; допомагає з'ясувати причини її умови вчинення злочинів, а також намітити систему заходів профілактики злочинів тощо. Основними способами збору, обробки й аналізу вказаної вище інформації є статистичні методи масового спостереження, групу¬вання, аналізу тощо.

Зведені дані кримінально-правової статистики органів внутрішніх справ, прокуратури, Міністерства юстиції України, суду, податкової та митної служб і результати конкретних криміно¬логічних досліджень дають узагальнену картину злочинності. Знеособлені дані загальносоціальної статистики (демографічної, медичної, економічної та ін.) використовуються при дослідженні причин та умов злочинності й тенденцій її розвитку.

Кримінологічний аналіз причин таумов злочинності у сфері економіки, як і спеціальне вивчення злочинів у сфері господар¬ської чи службової діяльності, неможливий без знання еко номіч-

ної ситуації, галузевої та прикладної економіки. Зв'язок криміно¬логії з економічними науками виявляється не лише при вивченні злочинності у сфері економіки та корисливої злочин¬ності, але й при оцінці ролі матеріальних факторів (чинників) у генезі злочинності, розробці економічних заходів її подолання в окремих галузях народного господарства.

Взаємодія з педагогікою особливо важлива при дослідженні злочинів неповнолітніх, жінок, побутових і рецидивних злочинів. Знання педагогіки застосовуються також у процесі розробки й аналізу ефективності індивідуальних заходів запобігання злочинам.

Кримінологія тісно пов'язана з психологічними науками. Тео¬ретичні положення й емпіричні дані загальної та соціальної пси¬хології потрібні для вивчення всіх особистісних властивостей, що визначають механізм індивідуальної злочинної поведінки. Вивчення морально-психологічних ознак особи злочинця як елемента її заг альної кримінологічної характеристики неможливе без поглибленого аналізу емоційно-вольової сфери, особливо¬стей темпераменту та інших ознак осіб, які скоїли злочини, їхньої антисуспільної спрямованості. Ресоціалізація таких осіб, своєю чергою, вимагає знань педагогіки й методів її впливу. Можна вважати обґрунтованим припущення про виокремлення такого напрямку на стику кримінології та педагогіки, як кримінологічна педагогіка, чи педагогічна кримінологія.

Кримінологія також використовує положення загальної, юридичної га прикладної психології для пізнання причин й умов злочинності та злочинів, тому що вони відіграють про¬відну роль у вивченні й класифікації особи злочинця, мають значення для розробки заходів профілактичного впливу. Стосується це і даних демографії, соціології (соціології права) та політо¬логії, що використовуються в процесі прогнозування та плануван¬ня боротьби зі злочинністю, а також у спеціальній профілактиці злочинів неповнолітніх, побутових і рецидивних злочинів, злочинів, вчинених особами без постійного місця проживання, представниками національних меншин тощо.

Кримінологія;взаємодіє також із новою науковою дисциплі¬ною - юридичною конфліктологією, що досліджує соціальні

конфлікти, механізми їх виникнення, шляхи вирішення, різно¬види конфліктів (внутрішні, зовнішні тощо).

Праці низки кримінологів (Г. Аванесова, Ю. Блувштейна, С. Віцина, А. Зелінського, В. Панкратова та ін.) показали можливість плідності співпраці кримінології з математикою. Математичні методи суттєво підвищують точність криміно¬логічних досліджень та їхніх висновків (приміром, при визначенні рівня, питомої ваги, латентності злочинності, її прогнозуванні)6.

Отже, соціально-правова природа кримінології припускає її унікальну для юриспруденції комплексність, тісну взаємодію з багатьма науковими й галузевими напрямками. Однак це жодною мірою не позначається на чіткому визначенні предмета кримінології, його елементів, при розмежуванні їх та споріднених галузей знань і права.