1.466. Причини й умови, що детермінують економічну злочинність

Соціально-економічні обставини:

1.467. перехід на рейки ринкової економіки відбувався в умовах розвалу колись єдиної країни;

1.468. розірвання виробничих і торговельних зв'язків багатьох економічних партнерів колишніх союзних республік;

1.469. недосконалість господарського механізму щодо викори¬стання різних форм власності;

1.470. низька правова культура, що призводить до невиконання своїх обов'язків перед державою, зокрема, щодо повноти сплати податків;

1.471. суперечності між командно-адміністративною системою господарювання, від якої Україна відійшла, та ринковою економікою, до якої вона ще не дійшла;

1.472. надмірна монополізація економіки (навіть порівняно з іншими республіками колишнього СРСР);

1.473. наявність могутнього, але антиринкового військово- промислового комплексу;

1.474. надмірне адміністративне втручання в економіку, великі витрати на утримання управлінського апарату;

1.475. високий рівень корупції в системі органів державної влади й управління татінізаціїекономіки;

1.476. надання численних пільг деяким юридичним і фізичним особам;

1.477. надлишковий податковий тиск на суб'єктів господарюван¬ня, що заганяє їх у тінь;

1.478. відставання правового забезпечення протидії економічній злочинності від швидкості її зростання та необхідності посилен¬ня боротьби з нею;

1.479. низька платоспроможність більшості громадян;

1.480. правова незахищеність суб'єктів господарювання від зловживань, утисків і вимагань з боку чиновників державного апарату на всіх його рівнях.

1.481. Запобігання злочинам у сфері економіки

До основних форм запобігання злочинам у сфері економіки належать:

• своєчасне запобігання, розкриття та розслідування злочинів у сфері економіки на підприємствах, в організаціях, комерційних структурах, фінансово-кредитній та банківській системах;

1.482. відшкодування нанесених збитків;

1.483. захист громадян від злочинних посягань;

1.484. висвітлення в засобах масової інформації стану економічної злочинності в країні та регіонах і напрямів боротьби з нею;

1.485. удосконалення діяльності органів контролю, наділених правами органів дізнання;

1.486. створення нового механізму валютно-митного контролю, який би був заснований на організаційній взаємодії фінансових, банківських та митних органів;

1.487. проведення із залученням практичних працівників відповід¬них міністерств і відомств комплексних перевірок законності здійснення товарно-грошових операцій суб'єктами підприєм¬ницької діяльності, що створені при державних підприємствах;

1.488. виявлення фактів одержання прихованих доходів шляхом вилучення з обігу різниці між собівартістю та роздрібними цінами на товари й послуги;

1.489. погашення заборгованості з виплати заробітної плати, для чого запроваджується механізм матеріальної відповідальності підприємств-боржників перед своїми працівниками;

1.490. забезпечення суворого контролю за проходженням бюджетних коштів аж до безпосереднього їх одержувача, спрямованих на адресну державну підтримку;

1.491. погашення заборгованості із заробітної плати.

Тема 13. Кримінологічна характеристика та запобігання насильницьким злочинам

13.1. Поняття та загальна характеристика насильницьких злочинів

Починаючи з 1988 по 1995 рр. фіксується зростання кількості насильницьких злочинів. Кількість умисних убивств та умисних тяжких тілесних ушкоджень за період з 1987 до 1995 рр. збільшилася, відповідно, в 3,5 і 3,3 рази, грабежів і розбоїв - у 6 і 7 разів. Протягом наступних років показники реєстрації умисних убивств, умисних тяжких тілесних ушкоджень, грабежів і розбоїв свідчать про зменшення їхньої кількості.

Для порівняння: в 1995 і 2007 рр., відповідно, було зареєстровано 4 896 і 2 906 умисних вбивств; 8 800 і 5 486 - умисних тяжких тілесних ушкоджень87.

У сферах дозвілля та побуту поширені насильницькі злочини з хуліганських мотивів. Хуліганські спонукання проявляються в прагненні відкрито протиставити свою поведінку суспільному порядкові, продемонструвати грубу силу, помститися за справедливо зроблене зауваження та ін. На сьогодні з хуліганських спонукань учиняється близько 20 % умисних вбивств і близько ЗО % випадків умисного заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю.

Серед насильницьких злочинців збільшується частка реци¬дивістів. У 2004 р. питома вага рецидивістів, які вчинили умисні вбивства, становила 24,6 %, розбої - 32,6 %; грабежі - 16,3 %; умисні тяжкі тілесні ушкодження - 22,3 %88.

Відзначається збільшення частки злочинців, які мають пато¬логічні відхилення в психіці, що не виключають осудності (дебільність, органічні захворювання центральної нервової

системи, психопатії, сексуальні відхилення). Це значною мірою пов'язано з процесами поширення алкоголізму та наркоманії.

Більшість осіб, які вчиняють насильницькі злочини й хуліганські дії, - чоловіки (90-93 %). Це пояснюється соціальними ролями, характерними для чоловіків і жінок, психофізичними особливо¬стями статі. Для поведінки чоловіків під час дозвілля більш характерні випадкові компанії, зловживання алкоголем, що часто створює конфліктні ситуації, які переростають у бійки.

Існують розбіжності в мотивації насильницьких злочинів, учинених чоловіками та жінками. В останніх переважають мотиви ревнощів, помсти, заздрощів, прагнення звільнитися від потерпілого тошо. Багато насильницькихзлочинів учиняються жінками на ґрунті віктимної поведінки потерпілого. В останні роки реєструється зростання частки жінок при вчиненні таких злочинів, як убивства з хуліганських або корисливих спонукань, у ході розбійних нападів та ін., зростає кількість, учинених жінками, злочинів з особливою жорстокістю.

Основний контингент насильницьких злочинців і хуліганів становлять особи молодого й середнього віку (до 40 років). Найбільш висока кримінальна активність характерна для представників вікової групи 25-29 років. Далі за ступенем кримінальноїаісгивності посідають місця вікові групи 18-24 років, 30-39 років, 16-17 років.

Порівняно з дорослими, підлітки та молодь, зазвичай, мають мент розвинуту волю, підвищену вразливість до негативних упливів, імпульсивність, сугестивність, вони легше піддаються шкідливому впливові з боку антигромадських елементів, зокрема й у формі наслідування, підбурювання тощо.