1.4. Завдання кримінології

Мета кримінології полягає у виробленні наукових і практичних рекомендацій, положень та висновків щодо підвищення ефектив¬ності запобігання злочинності. Практичні цілі формулюються, беручи до уваги професійну підготовленість кадрів, їхнє матеріально-технічне, фінансове забезпечення й реальний час щодо проведення відповідних заходів.

Мета та предмет кримінології визначають її завдання.

Основні завдання кримінології:

1.112. отримання достовірних даних про елементи, що є предме¬том кримінології;

1.112. вивчення об'єктивних і суб'єктивних факторів, які впливають на рівень, структуру, динаміку, характер злочинності, її регіо¬нальні особливості;

1.112. соціально-кримінологічне дослідження деяких видів злочинності для визначення способів боротьби з ними;

1.112. вивчення особи злочинця, дослідження механізму вчинен¬ня конкретного злочину, класифікація видів злочинних проявів і типів особи злочинця;

1.112. розробка наукових рекомендацій щодо усунення чи нейтра- лізаціїявищ, які спричиняють антисоціальну злочинну поведінку;

1.112. наукова розробка заходів, пов'язаних із виявленням осіб, від яких можна очікувати вчинення злочинів, вивчення цих осіб і вжиття дієвих профілактичних заходів упливу на них;

1.112. вивчення особи потерпілого від злочинів, взаємозв'язку між жертвою та злочинцем;

1.112. визначення основних напрямків і заходів протидії злочин¬ності, правове регулювання профілактичної діяльності.

1.113. Функції кримінології

Виходячи із завдань, які стоять перед кримінологією, виділяють функції кримінології:

1.113. Описова: кримінологія виявляє та фіксує певні факти соціаль¬ної дійсності, пов'язані зі злочинністю, відображає їхні власти¬вості й ознаки, дає їхній науковий опис.

1.113. Пояснювсиїьиа: розкриваючи на основі емпіричних даних і теоретичних положень суть досліджуваних об'єктів, кримі¬нологія дає їм наукове пояснення.

1.113. Прогностична: вивчаючи тенденції розвитку криміно¬логічно значущих процесів і явищ, кримінологія прогнозує їхній майбутній стан.

1.113. Практично-перетворювальна: кримінологічні опис, по¬яснення та прогнозування так чи так підпорядковані інтересам наукового управління соціальними процесами, пов'язаними з протидією злочинності. Тож, боротьба зі злочинністю в значенні розуміння фокусує решту проблем, які вивчаються криміноло¬гією. У цьому й полягає практично-перетворювальна функція науки, оскільки кримінологічні знання лише тоді мають цінність, коли вони озброюють суб'єкти профілактики злочинів, слугують для них керівництвом додій.

За видами впливу практично-прикладні функції можна по¬ділити на економічні, правові, соціально-психологічпі, органі- заційно-управлінські та ін.

1.114. Зв'язок кримінології з юридичними науками

Кримінологія пов'язана з багатьма юридичними науками, а особливо тісно з кримінальним правом.

Кримінально-правова теорія та заснований на ній криміналь¬ний закон дають юридичну характеристику злочинам і злочин¬цям (суб'єктам злочину), що необхідне кримінології. Своєю чергою, кримінологія надає кримінальному праву, законодавцю і правозастосовній практиці інформацію про рівень злочинності, її структуру, динаміку, ефективність профілактики злочинів, роз¬робляє прогнози щодо майбутніх змін цього негативного явища. Це дає змогу вчасно реалізовувати нормотворчу діяльність з визнання діянь злочинними чи переведення їх зі злочинів до роз¬ряду інших правопорушень (криміналізація чи декриміналізація).

Зв'язок кримінології та кримінального процесу полягає в тому, що суспільні відносини, які регулюються кримінально- процесуальними нормами, націлені на недопущення реально можливої та припинення розпочатої злочинної діяльності за допо¬могою оперативних служб кримінальної міліції чи безпосереднім застосуванням передбачених законом заходів примусу (тримання під вартою, арешт майна, вилучення документів тощо), через вияв¬лення причин і умов вчинення конкретних злочинів. Кримінально- процесуальні норми (статті 23,23', 232 КПК України) закріплюють обов'язковість виявлення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину, та вжитгя заходів щодо їх усунення. Вивчення ж причин й умов злочинності (певного злочину), запобігання злочинності - основні елементи предмета кримінології. Тож кримінологічні знан¬ня допомагають у практичній діяльності при розслідуванні кримінальноїсправи.

Криміналістика розробляє методику виявлення та фіксації фактичних даних про причини й умови вчинення злочинів, типо¬логічні характеристики ситуацій вчинення злочинних проявів, способів дій злочинців, а також організаційно-технічні й тактичні засоби захисту особи та майна від злочинів, що ускладнює вчи¬нення останніх. Кримінологія ж указує основні напрямки для їхньої розробки, що випливають із даних про структуру й динаміку злочин¬ності, та типові криміногенні ситуації, атакож розглядає ці рекомен- даціїяк складову частину системи профілактичних заходів й аналізує ефективність їх застосування.

Взаємодія кримінально-виконавчого права та кримі¬нології найактивніще здійснюється щодо боротьби з рецидивом злочинів, у царині результативності виконання покарань, а також

ресоціалізаціїта адаптації осіб, які вчинили злочин після відбуття покарання. При цьому кримінально-виконавче право вивчає власне порядок і процес відбування покарання в аспекті реалізації його цілей і проблемних ситуацій, пов'язаних з цим, а кримінологія - при¬чини й умови рецидиву та заходи щодо їх усунення. Кримінально- виконавче право й кримінологія спільно розробляють рекомен¬дації щодо запобігання рецидивові, підвищення ефективності виправлення засуджених осіб. ,

Зв'язок кримінологи^адміністративним правом полягає втому, що адміністративне право вивчає правопорушення, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення. Взаємозв'язок адміністративних правопорушень зі злочинами полягає, насамперед, у тому, що частина правопорушень пере- ростаєу злочини. Тож завданнями ранньої профілактики є запобігання цим проступкам. Крім того, низка правопорушень (пияцтво, прости¬туція, жебрацтво) є підґрунтям для вчинення злочинів.