10.3. Причини й умови злочинності неповнолітніх

До загальносоціальних причин та умов, які сприяють по¬ширенню злочинності неповнолітніх, належать:

1.418. значний розрив у матеріальному забезпеченні дітей, вихідців із різних соціальних груп (соціальне розшарування);

1.419. бездоглядність як відсутність належного контролю з боку сім'ї та освітніх установ за поведінкою, зв'язками, проведенням часу неповнолітніх. Вона відзначається в 4/5 випадків злочинів неповнолітніх;

1.420. безпритульність неповнолітніх потерпілих, яка сприяє ство¬ренню ситуації та приводівдля злочинів;

1.421. низький рівень роботи освітніх установ (формалізм, нечесність, непрофесіоналізм, нехтування індивідуальним під¬ходом до виховання та навчання тощо);

1.422. розпад системи працевлаштування підлітків;

1.423. відсутність достатньої мережі клубних, спортивних і громад¬ських установ для підлітків;

1.424. проникнення в середовище молоді стандартів буденної поведінки, не сумісних з ціннісними орієнтаціями нашого суспіль¬ства (культ сили, жорстокості, культ наркотиків, сексу тощо);

1.425. тривала відсутність занять у неповнолітніх, які залишили навчання, також зумовлює виникнення антигромадських поглядів і звичок, які можуть реалізуватися в ситуативних злочинах або спричинити входження до злочинної групи;

1.426. збільшення частки дітей і підлітків з відставанням в інтелектуальному, вольовому та психічному розвиткові.

Фактори, пов'язані з близьким оточенням неповнолітніх:

1.427. незадовільні умови виховання в сім'ї. Істотні дефекти сімей¬ного виховання наявні в більшості випадків негативного форму¬вання особи та подальшого переходу на злочинний шлях конкретних підлітків. У 30^10% випадків злочинів неповнолітніх відмічається негативний уплив з боку батьків та інших старших членів сім'ї;

1.428. відсутність (тимчасова чи тривала) в батьків можливості забезпечувати мінімально необхідні потреби дітей. Близько ЗО млн. громадян мають прибутки нижчі від прожиткового мінімуму. У таких родинах виникають настрої безнадійності, соціальної заздрості й озлобленості через важке матеріальне становище. За відсутності соціальної підтримки ці обставини формують мотивацію злочинів - крадіжок, хуліганства та ін.;

1.429. негативний уплив найближчого оточення - побутового, навчального, виробничого, як однолітків, так і дорослих. Негативно вплинути на поведінку підлітка можуть певні ситуації, що породжують у нього неправильне уявлення про допустимість і безкарність злочинних дій, котрі свідчать про розрив між словами та вчинками самих вихователів тощо;

1.430. підбурювання з боку дорослих злочинців, що стається в ЗО % випадків. Нерідко така ситуація пов'язана з попереднім втягненням у пияцтво, азартні ігри, інші форми дозлочинної антигромадської поведінки в поєднанні з пропагандою "переваг" життя злочинців.

10.4. Запобігання злочинності неповнолітніх

Серед суб'єктів профілактики злочинності та злочинів неповнолітніх можна виділити:

1.431. органи державної влади й органи місцевого самоврядуван¬ня, що забезпечують програмування, планування, правове регулювання та ресурси цієї діяльності, контроль за її здійснен¬ням і результатами;

1.432. інститути соціального виховання - родину, школу, трудовий колектив, установи культури та дозвілля, що здійснюють у взаємодії та в межах компетенції профілактику виникнення викривленої позиції дітей і підлітків, корекціютаких криміноген¬них чинників, якщо вони можуть бути нейтралізованими за допомогою педагогічних або інших виховних засобів;

1.433. органи захисту й соціальної, психолого-педагогічної, медичної та правової допомоги дітям і підліткам, які перебувають у несприятливих життєвих умовах;

1.434. правоохоронні органи загалом та їх спеціалізовані підрозділи й служби зокрема.

Система профілактики злочинності неповнолітніх

складається з таких етапів:

1.434. оздоровити середовище та допомогти неповнолітнім, які опинилися в несприятливих умовах життя та виховання, ще до того, як негативний уплив цих умов позначиться на їхній поведінці (етап ранньої профілактики)-,

1.434. не допустити переходу на злочинний шлях і забезпечити корекцію осіб зі значним ступенем дезадаптації, що вчиняють правопорушення незлочинного характеру (етап безпосередньої профілактики)',

1.434. не допустити переходу на злочинний шлях та створити умови для корекції поведінки осіб, які систематично здійснюють правопорушення, характер й інтенсивність яких вказують на ймовірність учинення злочинів у найближчому майбутньому (етап профілактики дозлочииної поведінки)',

1.434. запобігти рецидивові злочинів підліткам, які раніше вчиняли злочини (профілактика рецидиву).