9.9. Етапи кримінологічного планування

Процес планування складається з п 'яти основних етапів:

1.396. організаційно-підготовчого;

1.396. інформаційно-аналітичного;

1.396. безпосередньої розробки плану;

1.396. організації виконання плану;

1.396. оцінювання запобіжноїдіяльності й висновків.

На організаційно-підготовчому етані відповідний орган виконавчої влади приймає рішення про розробку плану, створює спеціальну комісію (робочу групу), попередньо визначає джерела матеріально-технічного забезпечення роботи комісії, джерела необхідної інформації, розподіляє обов'язки.

На другому, інформаційно-аналітичному етапі-комісія вивчає та аналізує злочинність у регіоні, динаміку й тенденції. У разі потреби комісія організовує конкретно-соціологічні дослідження, витребовує відомості кримінологічного характеру з правоо¬хоронних органів (суду, прокуратури, органів внутрішніх справ), а також збирає іншу необхідну інформацію: про територіальну, економічну, демографічну характеристики регіону, матеріальні

та житлово-побутові умови населення, соціально-політичну ситуацію в регіоні, соціальну інфраструктуру, міграцію населен¬ня тощо.

Безпосередньо розробка комплексного плану профілактики злочинів передбачає:

а) статистичну обробку й аналіз отриманої інформації, її оцінку та формулювання висновків;

б) кримінологічне прогнозування на певний строк;

в) розробку планових запобіжних заходів із визначенням строків виконання та конкретних виконавців;

г) узгодження, рецензування й обговорення проекту плану, його коригування та доопрацювання;

г) затвердження плану.

Організація виконання комплексного кримінологічного плану полягає в доведенні планових завдань до виконавців, визначенні строків подання звітності, встановленні контролю за виконанням плану, коригуванні планових завдань, проведенні .нарад з виконавцями.

Запобіжну діяльність оцінюють не за формальними ознаками намічених заходів, а на основі реальної ефективності, тобто за станом правопорядку в регіоні.

9.10. Види кримінологічного планування

Кримінологічне планування реалізується у формі управлінських документів-планів (програм) і поділяється на такі види:

1.397. за рівнем і масштабом: регіональне, місцеве, на певному об'єкті;

1.398. за органом влади, що затверджує план (програму): загально¬державне та місцеве;

1.399. за складом учасників і їхньою роллю: комплексне, міжвідомче, відомче;

1.400. за спрямованістю: територіальне та галузеве;

1.401. за предметом: які містять боротьбу зі злочинністю загалом і за видами чи тільки боротьбу з конкретними видами злочинів;

1.402. за термінами: довгострокове, середиьострокове, коротко¬строкове.

Комплексне та міжвідомче кримінологічне планування

охоплюють, відповідно, розробку комплексу завдань і засобів

боротьби зі злочинністю на визначеній території, у визначеній сфері соціального життя чи галузі народного господарства80.

Основне завдання полягає в об'єднанні зусиль різних суб'єктів запобігання злочинам і в спрямовуванні їх у єдине русло для ефективного використання своїх можливостей у сфері боротьби зі злочинністю.

Комплексне планування охоплює розробку міжвідомчих завдань і засобів боротьби зі злочинністю на певній території чи у сфері суспільного життя. Прикладом такого планування є Комплексна програма профілактики правопорушень на 2007-2009 рр., затверджена Постановою КМ України від 20 грудня 2006 р. № 1767.

Відомче планування передбачає розробку завдань і засобів участі в боротьбі зі злочинністю певного відомства, організації, відповідно до його функціональної характеристики. Відомче кримінологічне планування здійснюють у межах своїх завдань і компетенції органи внутрішніх справ, прокуратури, Служби безпеки, інші органи, що виконують спеціалізовані функції по боротьбі зі злочинністю.