9.5. Індивідуальне прогнозування

Індивідуальне прогнозування повинне виходити з психології особи таїї попередньої діяльності. Здійснювати індивідуальне про¬гнозування злочинної поведінки можна лише щодо осіб, які в минулому вже вчинили злочини чи припускалися антигро¬мадської поведінки. Роль індивідуального прогнозування полягає саме в тому, щоб із зазначеного контингенту осіб визначити тих, до яких необхідно вживати індивідуальних запобіжних заходів із метою недопущення вчинення ними злочинів у майбутньому.

Що стосується кримінологічного прогнозування, то, природно, суспільство не зацікавлене в реалізації негативних прогнозів і вживає запобіжних заходів. І якщо в їх результаті рівень злочин¬ності виявиться нижчим від очікуваного, то така ''помилка" не суперечить прогнозові,-не знижує його надійності.

Прогнозування індивідуальної поведінки полягає у визначенні ймовірності вчинення конкретною особою злочину чи, навпаки, її виправлення та відмови від злочинної діяльності. Людські стосунки завжди засновуються на передбаченні вчинків, а характеристика особи врешті-решт полягає в судженні про ймовірну поведінку за певних умов.

Безперечно, кожна людина унікальна як особа, проте всі люди мають багато спільного. Імпульсивний, спонтанний характер людських вчинків не перекреслює стандартності поведінки в багатьох випадках, а типовим є те, що часто повторюється. Групові статистичні закономірності та отримані на їх основі про¬гнози поширюються й на конкретних осіб, але достовірність про¬гнозу знижується внаслідок індивідуальних відмінностей. В однорідних групах прогноз індивідуальноїзлочинної поведінки особи буде достовірнішим. Менша надійність прогнозування інди¬відуальної поведінки (порівняно з прогнозами масових явищ) не перекреслює його пізнавального та практичного значення. Таке прогнозування дає змогу своєчасно зупинити особу на шляху до злочину та запобігти йому.

Імовірні судження про майбутню поведінку підсудного є підставою для прийняття судових рішень при розгляді кримі¬нальних справ, визначають необхідність застосування певних запобіжних заходів щодо обвинуваченого та підсудного при здійсненні досудового слідства.

Побудова прогностичної моделі передбачає два підходи:

1.391. прогнозування на основі узагальнення біографії індивіда;

1.392. прогнозування на основі аналізу внутрішнього духовного життя індивіда, його установок і мотивів (індивідуальний підхід).

Відомості про дії осіб, які раніше вчиняли злочини та були засуджені, можна отримати з офіційних документів (зокрема, вироків і довідок). Ці відомості створюють можливість для прогно¬зування рецидиву злочинів. Для вирішення такого завдання метод екстраполяції малопродуктивний, ефективніше - застосо¬вувати метод моделювання, чи кібернетичний метод роз¬пізнавання образу77.

Отже, прогноз індивідуальної поведінки має важливе значен¬ня для програмування профілактичної роботи, впливу на засу¬джених і способів їхньої реадаптації після відбування покарання. Важливий він і для індивідуалізації міри покарання, рішення питань дострокового звільнення, помилування тощо. Одночасно сучасні методики ще недостатньо розроблені (надійність про¬гнозу не більш, аніж 65-75 %) і можуть поки розглядатися лише як експериментальні.

Становить інтерес розроблена А. Закалюком методика індиві¬дуального прогнозування, що бере до уваги не тільки криміногенні фактори, а також ефективність індивідуальної профілактики78.