9.2. Завдання кримінологічного прогнозування

У процесі кримінологічного прогнозування виконуються такі завдання:

1.362. з'ясування показників, які характеризують розвиток або зміну злочинності в ретроспективі, виявлення на основі цього небажаних тенденцій і закономірностей, встановлення способів їх зміни в необхідному напрямку;

1.363. з'ясування всіх обставин, що мають істотне значення для розробки перспективних планів;

1.364. розроблення загальної концепції боротьби зі злочинністю, складовою частиною якої є вибір оптимального розвитку право¬охоронних органів;

1.365. встановлення можливих змін у рівні, структурі та динаміці злочинності в майбутньому та виявлення обставин, які сприяють таким змінам.

До кримінологічного прогнозування висуваються певні вимоги:

1.366. неупередженість прогнозування - полягає втому, що прогноз злочинності не повинен залежати від особистих або групових інтересів і видавати бажане за істину;

1.367. обґрунтованість прогнозування - полягає в тому, що останнє повинно грунтуватися на аналізі криміногенних факторів у їхній динаміці;

1.368. надійніть - полягає в тому, що високий ступінь прогнозу має здійснюватися з високим ступенем достовірності.

Надійність як результат неупередженості й обгрунтованості про¬являється у високому ступені його достовірності. Від досто¬вірності (надійності) прогнозу залежить його практична цінність.

9.3. Види кримінологічного прогнозування

Існують три основних види кримінологічного прогнозування:

1.369. прогнозування розвитку науки кримінології;

1.370. прогнозування злочинності;

1.371. індивідуальний прогноз.

Прогнозування розвитку науки кримінології передбачає прогнозування кримінологічних досліджень і визначення перспективи розвитку конкретних напрямків науки кримінології.

Прогнозування злочинності передбачає відповіді на запитання:

1.372. якими, із заданою ймовірністю па відповідний термін, будуть основні показники злочинності (рівень, структура, характер, динаміка);

1.373. яка ймовірність змін у злочинності загалом та її певних категорій;

1.374. які чинники та з якою інтенсивністю впливатимуть на злочинність;

1.375. які категорії осіб можуть поповнити коло злочинців;

1.376. які засоби найбільш придатні для боротьби зі злочинністю?

Самостійним видом прогнозу є прогнозування інди¬відуальної злочинної поведінки, під яким розуміють визначення ймовірності вчинення злочину в майбутньому конкретною особою. Індивідуальне прогнозування виходить із психології особи та ЇГ попередньої діяльності. Крім цього, на індивіда як члена визначеної групи, поширюються певною мірою і статистичні закономірності цієї групи.

Прогнозування злочинності ґрунтується на статистичних закономірностях масового соціального явища та може здійсню¬ватися на кількох рівнях:

-злочинності Загалом;

1.377. певної категорії злочинності (рецидивної, насильницької, неповнолітніх та ін.);

1.378. конкретних видів злочинів (убивство, вимагання, банди¬тизм тощо).

1.379. у межах різних соціальних груп (що сформовані за певними ознаками, такими як: сімейний стан, вік, професія, освіта).

9.4. Види прогнозування злочинності

Існують різні види прогнозів, їх типологія може бути побудована за різноманітними критеріями.

За територіальною ознакою розрізняють прогнозування:

1.380. загальнодержавне;

-регіональне;

1.381. місцеве;

-у відповідній галузі народного господарства;

1.382. на конкретному підприємстві.

Залежно від часу, на який розраховане прогнозування, роз- ^ різняють:

1.383. поточні (оперативні);

1.384. короткострокові (один-два роки);

1.385. середньострокові (три-гГять років);

1.386. довгострокові(понад п'ять років).

У практичній діяльності застосовують нздкороткострокові про¬гнози. що охоплюють досить незначні часові проміжки (доба, тиждень, місяць або квартал). Вони одержали назву оперативних прогнозів. Такий прогноз зручний у роботі міських і районних органів внутрішніх справ, особливо у зв'язку з проведенням масових заходів (наприклад, мітинги, свята, спортивні заходи тощо).

Мета короткострокового прогнозування полягає в науковому передбаченні тенденцій, закономірностей і конкретних варіантів змін злочинності в найближчому майбутньому за основними показниками. На цій основі розробляються короткострокові про¬гнози, що визначають спрямованість запобігання злочинності.

Середньострокове прогнозування передбачає період від двох до п'тп років. На відміну від короткострокових прогнозів, воно спрямоване на більш віддалену перспективу та визначає стратегію боротьби зі злочинністю.

Середньострокові прогнози дають змогу:

1.387. інформувати суб'єктів боротьби зі злочинністю про можли¬вий уплив програмних великомасштабних економічних і соціаль¬них заходів на злочинність;

1.388. максимально використовувати профілактичний потенціал таких заходів і водночас обмежити небажаний з кримінологіч¬ного погляду можливий уплив негативних процесів;

1.389. визначити, зважаючи на розвиток соціальних процесів, мету та завдання профілактики, її пріоритетні напрямки, оцінити в комплексі її можливості й резерви на прогнозований період;

1.390. завчасно підготувати достатнє ресурсне забезпечення про¬філактики та інших напрямків боротьби зі злочинністю.

Довгострокове прогнозування зорієнтоване на термін понад п'ять років і базується на аналізі загальних закономірностей розвитку суспільства загалом, зв'язку рівня та структури злочинності з рівнем соціально-економічного й культурного роз¬витку суспільства. Перспективні кримінологічні прогнози сьогодні можуть давати оцінки лише загалом деяких основних тенденцій у розвитку злочинності, її причин й умов залежно від змін у суспільстві. Такі прогнози переважно залежать від ступеня точності відображення в загальних соціальних прогнозах тенденцій тих процесів і явищ, які найбільш інтенсивно впливають на злочинність.