8.14. Інформаційне забезпечення запобігання злочинам

Усю інформацію, що використовується в профілактиці злочинності, можна поділити на:

1.352. кримінологічну (зовнішню);

1.353. організаційну (внутрішню).

Кримінологічна (зовнішня) інформація відображає такі показники злочинності: рівень, динаміку, структуру, інтенсивність (коефіцієнти злочинів і злочинної активності), детермінованість (зв'язок злочинності з іншими соціальними явищами), інакше кажучи, відповідає на запитання:

1.354. хто, коли та де вчиняє злочини;

1.355. у зв'язку з чим люди стають на злочинний шлях;

1.356. які обставини, ситуації та мотиви вчинення злочинів;

1.357. у чому полягають причини та які умови сприяють вчиненню злочинних діянь?

Зовнішня інформація повинна також передбачати дані про адміні¬стративні, дисциплінарні й інші правопорушення, аморальні вчинки, пияцтво та алкоголізм, наркоманію, несплату податків, проституцію, бездоглядність дітей, залишення школи дітьми й підлітками, по¬збавлення батьківських прав тощо. До цього виду інформації варто віднести дані про соціально-економічний і соціально-демографічний розвиток, стан громадської думки й інші соціально-психологічні процеси, що стосуються запобігання злочинам.

Організаційна (внутрішня) інформація передбачає дані про порядок органІ5ації"*запобіжної діяльності її суб'єктами. Вона

характеризує стан власне системи запобігання злочинам і сприяє одержанню відповідей па запитання:

1.358. у чому конкретно полягають мета та завдання на певному проміжку часу;

1.359. якими засобами й методами вони досягаються;

1.360. з якою інтенсивністю та в якому напрямку діє вся система і складові її елементи;

1.361. які умови й реальні можливості вирішення поставлених завдань?

Сукупно зовнішня га внутрішня інформаціїповинні відобра¬жати об'єктивну картину криміногенноїситуаціїв регіоні, ступінь ефективності запобіжного впливу, а також реальні потреби про¬філактичної діяльності з погляду її подальшого вдосконалення.

Тема 9. Кримінологічне прогнозування та планування боротьби зі злочинністю

9.1. Поняття кримінологічного прогнозування

Кримінологічне прогнозування - це процес отримання, обробки й аналізу інформації з метою визначення майбутнього стану злочинності чи ймовірності вчинення конкретного злочину76.

Кримінологічний прогноз - це висновок (імовірне суджен¬ня), що отримують у результаті прогнозування, тобто судження про майбутній рівень, структуру та динаміку злочинності, про небезпеку вчинення злочину конкретною особою, а також про детермінанти злочинності й засоби впливу на неї.

Варто звернути увагу на співвідношення понять гіпотези та прогнозу. Гіпотеза - це теж імовірне судження, засноване на науково пізнаних закономірностях розвитку визначеної системи. Та, на відміну від прогнозу, це завжди судження про події мину¬лого чи сьогодення. Прогноз спирається на достовірні факти й на гіпотези. Гіпотези виникають іноді як результат інтуїції. Однак у підставі такої інтуїції закладені знання та досвід.

Важливою проблемою методології прогнозування є виявлен¬ня чинників, які детермінують майбутнє. Майбутнє-такий стан явищ, процесів, який випливає з сучасного та має корені в минулому. Об'єктивні умови містять зародки майбутнього у формі нових елементів. Однак визначити їхнє майбутнє можна тільки на підставі законів розвитку певних об'єктів. Закони по¬стають як зв'язки між явищами, що за певних умов діють незмінно, постійно та відповідним чином. Отже, соціальні факти й процеси, особливо нові, а також закони їхнього розвитку є носіями інформації про майбутнє.

Основою прогнозування майбутнього, випереджального відображення є досвід минулого. Його накопичує нервова система завдяки властивості нервової тканини "записувати" минулі події. Повторюваність же, циклічність подій створюють

об'єктивні передумови для передбачення майбутнього. Оцінка людьми перспектив розвитку явищ, процесів на основі поперед¬нього досвіду за аналогією з уже відомими подібними явищами та процесами є одним з основних джерел інформації про майбутнє.

Максимальне підвищення надійності кримінологічного прогно¬зування - одне з першочергових завдань сучасної науки. Без про¬гнозу неможливе планування боротьби зі злочинністю, їїзапобіган- ня. Кожний законодавчий акт, кожна урядова постанова та інші державні рішення повинні піддаватися попередній кримінологічній експертизі, складовою частиною якої є науково обґрунтоване судження про те, який уплив справить реалізація проекту на стан злочинності. Кримінологічну експертизу повинні проходити й проекти кримінальних законів. Річ у тім, що, як це не парадоксально, на перший погляд, деякі кримінально-правові заборони та розпоря¬дження не стільки протидіють злочинності, скільки породжують її.