8.6. Суб'єкти профілактики злочинів

Суб'єктам» профілактики злочинності (злочинів) є органи, установи, організації, підприємства, а також посадові особи (службовці) й окремі громадяни, на яких законом покладено завдання та функції із виявлення, усунення, послаблення, ней¬тралізації причин і умов, які сприяють існуванню та поширенню злочинності загалом, певних видів і конкретних злочинів, а також утримання від переходу на злочинний шляхта забезпечення ресоціа- лізації осіб, схильних до вчинення злочинів (рецидиву).

Діяльність усіх суб'єктів профілактики злочинів повинна організовуватися на основі таких принципів:

1.327. цілеспрямоване здійснення профілактики злочинів як функції;

1.328. зв'язок з елементами системи '"по горизонталі" (взаємодія) і "по вертикалі" (підпорядкування);

1.329. неухильне виконання команд нерівного механізму системи;

1.330. вибір лінії поведінки відповідно до стану об'єкта про¬філактичного впливу.

Види суб'єктів профілактики

1.330. За місцем у державній і суспільній системі суб'єкти про¬філактики можуть бути класифіковані на:

-- державні;

1.331. неурядові (недержавні), зокрема, комерційні чи некомерційні структури, громадські об'єднання та спеціалізовані формування;

1.332. громадяни.

1.332. За завданнями, компетенцією та змістом запобіжної діяльності розрізняють такі суб'єкти профілактики:

-органи влади загальної компетенції (їх установи, організації, підприємства);

1.333. неспеціалізовані;

1.334. частково спеціалізовані;

-спеціалізовані органи.

Відповідно до Конституції України, забезпечення закон¬ності, правопорядку, громадської безпеки, а отже - й запо¬бігання злочинам, перебувають у спільному віданні держави та її суб'єктів.

У спільному віданні перебувають також: охорона навколиш¬нього природного середовища, загальні питання виховання й освіти, координація питань охорони здоров'я, захист сім'ї та молоді, соціальний захист, адміністративна, трудова, сімейна й низка інших галузей законодавства, кадри судових і право¬охоронних органів, адвокатура, нотаріат. Ці напрямки правового регулювання та організаційно-управлінської діяльності тісно пов'язані із запобіганням злочинам.

Представницькі органи держави та їїсуб 'акти приймають закони й інші нормативно-правові акти, що становлять правову базу профілактики. У межах своєї компетенції органи місцевого самоврядування приймають нормативні акти, пов'язані з про¬філактикою злочинів, вирішуючи питання місцевого значення щодо охорони громадського порядку.

І [резидент України та Уряд видають, відповідно до своїх по¬вноважень, нормативні акти (укази, постанови, розпорядження)

щодо запобігання злочинам, згідно з Конституцією України й іншими законами України.

Неспеціалізовані суб'єкти профілактики злочинності - це суб'єкти господарювання; установи культури та спорту; засоби масової інформації; органи, що регулюють природокористування, міграцію, котрі здійснюють працевлаштування, пенсійне забез¬печення; житлово-комунальні органи; установи, що надають по¬слуги з проведення дозвілля, й інші органи, які беруть участь у різних сферах життєдіяльності суспільства.

Хоча діяльність таких суб'єктів профілактики часто сприяє запобіганню злочинам, однак такі завдання не виділені в їхній діяльності в особливий напрямок і профілактичний ефект досягається ніби опосередковано або через звертання з боку спеціалізованих суб'єктів профілактики до них з конкретними дорученнями.

До частково спеціалізованих (напівспеціальних) органів належать установи соціального обслуговування, освіти, охорони здоров'я, а також природоохоронні, контрольно-ревізійні й ауди¬торські організації.

Такі органи отримали назву частково спеціалізованих з метою встановлення межі між ними та неспеціалізованими структурами. Останні певною мірою пов'язані з профілактикою злочинності, але відповідні функції виконують, зазвичай, після звернення відповідних органів, які ведуть цілеспрямовану боротьбу зі злочинністю чи у зв'язку із забезпеченням правопорядку й безпеки серед певної категорії громадян. Частково ж спеціалі¬зовані суб'єкти профілактики мають у межах своїх основних завдань спеціально виділену функцію профілактики.

Спеціалізованими суб'єктами запобігання злочинам є правоохоронні органи, для яких завдання та функції профілактики належать до основних, пріоритетних завдань. Це - органи суду, прокуратури, внутрішніх справ, податкової міліції, державної без¬пеки, юстиції, митна та прикордонна служби, внутрішні війська, наукові й навчальні спеціалізовані юридичні установи. До системи спеціалізованих органів належать і деякі спеціалізовані громадські об'єднання (формування), організації недержавних форм власності, що надають охоронні послуги.

8.7- Суд як суб'єкт запобігання злочинам

Судові органи вирішують завдання запобігання злочинам за допомогою різних засобів і методів. Згідно із законодавством про судоустрій, суди зобов'язані своєю діяльністю виховувати громадян у дусі точного й неухильного виконання законів, дбайливого ставлення до державної та приватної власності, дотримання трудової дисципліни, поваги до прав, честі й гідності громадян.

Профілактичний ефект діяльності суду пов'язаний з виконан¬ням його основного завдання - здійсненням правосуддя. Шляхом винесення справедливого рішення по кримінальних справах суд забезпечує загальну та спеціальну превенцію, зокрема, робить свій внесок у запобігання рецидиву. Справедливі рішення по цивільних, сімейних, трудових, господарських справах сприяють усунен¬ню чи пом'якшенню криміногенних конфліктних ситуацій, факторів, які детермінують кримінальну мотивацію та полегшують її реалізацію.

Профілактич ну спрямован ість має аналітична робота, узагаль¬нення судової практики, що здійснюють інформаційне забез¬печення методичної роботи у сфері запобігання злочинам.

Профілактичний ефект діяльності суду забезпечується реалі¬зацією принципу гласності в його роботі, що припускає висвітлення ходу та результатів судових процесів.

Форми запобіжної роботи судових органів дуже різно¬манітні: виїзні засідання, залучення представників громадськості до судового розгляду, окремі ухвали, контроль за виконанням вироків, рішень і постанов.