1.291. Цілі та завдання запобіжної діяльності

Профілактика злочинів має свої цілі. Вони конкретизуються на різних етапах розвитку суспільства, а також - залежно від її напрямів, рівнів і видів.

Основні цілі профілактики такі:

1.292. обмеження дії негативних явищ і процесів, пов'язаних зі злочинністю;

1.293. усунення (нейтралізація) детермінант злочинних проявів;

1.294. ліквідація криміногенних факторів у мікросередовищі особи, що формують її антисуспільну позицію та мотивацію злочинної поведінки;

1.295. превентивний уплив на особу, котра за своїм антисуспільним способом життя здатна скоїти злочин.

Виходячи зі вказаних цілей, завдання профілактики злочинів такі:

1.296. виявлення й аналіз явищ, процесів, обставин, які є детермі¬нантами злочинів;

1.297. вивчення чинників, які призводять до формування особи злочинця та реалізації злочинних намірів;

1.298. встановлення кола осіб, від яких можна очікувати скоєння злочинів, і цілеспрямований профілактично-виховний уплив на них;

1.299. усунення чи нейтралізація криміногенних факторів на індиві¬дуальному рівні.

1.300. Рівні профілактики

Залежно від ієрархії причин і умов злочинності розрізняють три основних рівні запобігання їй: загальносоціальний, соціально- кримінологічний та індивідуальний.

Загальносоціальнии рівень (загальна профілактика) охоплює діяльність держави, суспільства та їхніх інститутів, яка спрямована на розв'язання суперечностей у галузі економіки, соціального життя, в моральній сфері тощо. Цю діяльність здійснюють різні органи державної влади й управління, громадські організації, для яких функція запобігання злочинності не є основною чи професійною. Профілактика є успішною завдяки ефективній соціально-економічній політиці загалом.

Загальносоціальна профілактика злочинності пов'язана з найбільш значущими й довгостроковими видами соціальноїдіяль-

пості та здійснюється в процесі рішення широкомасштабних соціаль¬них завдань. Вирішення суперечностей суспільного розвитку, його проблем і труднощів, помилок у соціальному управлінні є водно¬час економічною, політичною, ідеологічною, соціально- психологічною та правовою основою для усунення, послаблення та нейтралізації процесів і явищ, які детермінують злочинність.

Загальносоціальна профілактика реалізується за допомогою державних планів економічного й соціального розвитку. Такі плани складаються як на державному, так і на регіональному рівнях. Профілактичне значення такого плану полягає в тому, що він передбачає стратегію і такгику соціально-економічного розвитку країни (регіону), зважаючи на можливі криміногенні наслідки від реалізації закладених у нього заходів. За допомогою такого плану досягається єдність упливу на загальносоціальні причини злочин¬ності всіх запобіжних заходів: економічних, соціальних, ідео¬логічних, культурологічних, технологічних та ін.

Спеціально-кримінологічний рівень (кримінологічна профілактика) полягає в цілеспрямованому впливові на криміно¬генні фактори, пов'язані з певними видами та групами злочин¬ної поведінки, наприклад, насильницькою чи економічною злочинністю. Такі комплекси специфічних причин й умов злочин¬ної поведінки усуваються або нейтралізуються в процесі діяль¬ності відповідних суб'єктів, для яких профілактична функція є виконанням їхніх основних професійних завдань.

Спеціально-кримінологічна профілактика здійснюється у формі відомчих і міжвідомчих планів або програм підсилення боротьби зі злочинністю. У них передбачається система заходів, спрямова¬них на профілактику конкретних видів і груп злочинності, злочинності взагалі, злочинності на певній території (держава, регіон). Передбачувані програми заходів реалізуються через взаємодію та взаємоузгодженість діяльності суб'єктів профілак¬тики. Безумовно, ефективність запобігання злочинам залежить від узгодженості програми боротьби зі злочинністю з концепцією державного плану економічного та соціального розвитку країни.

Індивідуальний рівень (індивідуальна профілактика злочинів) охоплює діяльність стосовно конкретних осіб, поведінка яких вступає в конфлікт із правовими нормами.