Тема 8. Загальні проблеми запобігання злочинності

8.1. Поняття профілактики злочинів

Із розвитком людства діяльність, яка здійснюється у сфері охорони правопорядку, зазнала значних змін. Найважливішою з них є та, що міри кримінального покарання почали співвід¬носитися із заходами запобігання злочинам, до того ж, у багатьох країнах світу, зокрема й в Україні, цим заходам надають пріори¬тетне значення. Уперше проблему запобігання злочинам підняв один із засновників кримінології - італієць Ч. Беккаріяу своїй книзі "Про злочини і покарання", що вийшла у світ 1764 р.

Основним напрямком у діяльності суспільства на всіх етапах його історичного розвитку в боротьбі зі злочинністю має бути профілактика злочинів. Ця проблема вже багато років привертає увагу як урядів держав, так і громадськість. Високий рівень злочин¬ності робить проблему профілактики злободенною та актуальною в усьому суспільстві (в широких колах учених-правознавців, філо¬софів, кримінологів і практичних працівників правоохоронних органів та, насамперед, працівників органів внутрішніх справ).

Якщо кримінальне покарання впливає на злочинність через дію на особу злочинця, то запобіжні заходи спрямовані на усунення чи нейтралізацію причин і умов злочинності. Тож запо¬біжна діяльність за змістом, масштабами заходів і кількістю суб'єктів, що беруть у ній участь, є ширшою та багатшою, ніж практика застосування кримінального покарання.

Профілактика злочинів передбачає діяльність з усунення, нейтралізації чи ослаблення факторів, які породжують злочин¬ність або сприяють їй. Вона, звичайно, має безособовий характер, тобто не має на увазі конкретне злочинне зазіхання, хоча може здійснюватися й на індивідуальному рівні: надання допомоги особі в працевлаштуванні, що звільнилася з місць позбавлення волі, лікування від наркоманії тощо. Профілактика забезпечується за допомогою запобігання криміногенним ситуа¬ціям, їх усунення, ослаблення дії криміногенних факторів і їх ней¬тралізації, захисну можливих об'єктів від зазіхань, правової та кримінологічної пропаганди серед населення.

Профілактика злочинів є довгостроковою орієнтацією держа¬ви у сфері боротьби зі злочинністю. Досягнення цієї мети забез¬печується правовими засобами, передовсім, тими, яким прита¬манні принципи гуманізму, що перебувають у розпорядженн державних органів, зокрема, правоохоронних, до системи котрих належать і органи внутрішніх справ.

Отже, профілактика злочинності - це багаторівнева система державних та громадських цілеспрямованих заходів щодо виявлення, усунення, нейтралізації причин та умов злочинності.

8.2. Принципи та функції запобіжної діяльності

Здійснення політики у сфері запобігання злочинності повин¬не грунтуватися на певних принципах. До основних принципів запобігання злочинності належать:

1.286. гуманізм;

1.287. наукова обгрунтованість;

1.288. законність;

-економічна доцільність;

-диференційованість;

-'своєчасність;

1.289. плановість;

1.290. комплексність.

Принцип гуманізму полягає в тому, що профілактика як особливий вид діяльності, зазвичай, пов'язана із завданням конк¬ретним особам позбавлень та правообмежень і спрямована на запобігання злочинам з боку конкретних осіб.

Профілактична діяльність неможлива без кримінологічних досліджень, за допомогою яких вивчаються стан і тенденції злочинності, причини й умови, що впливають наїї територіальні особливості, тощо. За допомогою таких досліджень конкрети¬зуються завдання й об'єкти профілактики, основні напрями та засоби запобіжного впливу, коло суб'єктів. У цьому вияв¬ляється принцип наукової обгрунтованості.

Важливе значення для ефективної запобіжної діяльності має принцип законності. Правові основи профілактики повинні регламентувати її основні напрями й форми, компетенцію суб'єктів, підстави для застосування заходів індивідуально- профілактичного впливу, а також передбачати гарантії захисту прав і законних інтересів осіб, стосовно яких вони здійснюються.

Принцип економічної доцільності полягає в тому, що при плануванні профілактичної діяльності необхідно брати до уваги майбутні витрати на заплановані заходи, оскільки вони можуть залишитися невиконаними через надмірну вартість.

Принцип диференціації - врахування специфіки факторів, які детермінують злочинність через криміногенний уплив на особу, а також індивідуальні особливості правопорушників.

Своєчасність - проведення превентивних заходів, які б не дали можливості скоїти злочин.

Плановість - полягає у здійсненні профілактичноїдіяльності за відповідною програмою, а не спонтанно.

Комплексність - використання різноманітних форм, методів і засобів запобігання, спрямованих не тільки на злочинність, а й наті соціальні, економічні, політичні, духовні та інші фактори, що її зумовлюють75.

Розкрити з достатньою повнотою зміст профілактики злочинів можна лише за умов взяття до уваги й аналізу функцій, що вона виконує, а також цілей і завдань, які стоять перед нею.

Тож розглянемо функції профілактики злочинної дії.

Охоронна - профілактика злочинів, яка спрямована на недо¬пущення протиправної поведінки, тобто захист суспільних інтересів і соціальних цінностей особи та держави від злочинних посягань.

Регулятивна - профілактика покликана забезпечити таку поведінку людей, яка б відповідала спеціальним вимогам, за¬кріпленим у нормах права.

Виховна - оскільки призначення профілактики полягає не в примусі, а в переконанні, тобто не в тому, щоб покарати, а в тому, аби виховати особу, котра не припускала б вчинення злочинів.

Ідеологічна - полягає в забезпеченні загальної ідейної спрямованості запобіжних заходів, ідеологічному обґрунтуванні їхнього змісту, правильному визначенні шляхів, форм і методів практичної діяльності.

Прогностична - дає змогу намітити пріоритетні напрямки в боротьбі зі злочинністю.