7.6. Метод експертних оцінок

Використання цього методу в кримінології полягає у взятті до уваги думки фахівців, провідних у певних галузях знань експертів з різних питань, які стосуються злочинності та заходів боротьби з нею. Метод експертних оцінок широко використовують при про¬гнозуванні злочинності й конкретних видів злочинів, для оціню¬вання рівня латентної злочинності, вивчення ефективності норм кримінального права, причин змін у динаміці злочинності та ін.

Сутність методу експертних оцінок полягає втому, що центром кількісноїтаякісноїоцінки об'єктивних і суб'єктивних факторів, які впливають на злочинність або зумовлюють її, стає думка спеціалістів, котра спирається на їхній професійний науковий і практичний досвід. Основне завдання дослідження - сформу¬лювати запитання, правильно обрати експертів й організувати роботу з ними. Розрізняють дві основні форми опитування експертів: індивідуальні та групові. Опитування можуть бути очними (безпосередніми) та заочними, письмовими й усними, складатися із загальних і конкретних запитань.

Як експерти запрошуються вчені, до кола наукових інтересів яких належать проблеми, що стосуються предмета експертизи, та практичні працівники, котрі мають значний професійний досвід роботи в системі органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю й мають у своєму розпорядженні емпіричний і статистичний матеріал. Кількість експертів, які залучаються, залежить від завдань дослідження, складності проблем, що вивчаються, терміновості проведення експертизи (буває, що експертну групу складають близько 20-30 осіб). Опитування експертів прово¬дяться очно та заочно, можливі індивідуальні й групові опиту¬вання. Практикується проведення своєрідних "круглих столів" усіх експертів. Під час групового обговорення проблеми, ІЦО цікавить дослідника, можливо, буде висловлено декілька думок. Усі вони узагальнюються та аналізуються дослідником, який вдається у таких випадках до встановлення осередненої думки, котру підтримують більшість експертів.

1.281. Документальний метод

Без вивчення документів практично не відбувається жодна наукова робота, пов'язана з кримінологічними питаннями. Документ — це предмет, створений людиною та призначений для зберігання й передавання інформації. Документами є не тільки офіційна та неофіційна письмова інформація, а й фотографії, аудіо-, відеозаписи, книжки, рукописи, листи72.

Найчастіше в кримінологічних дослідженнях використовують інформацію, що міститься в архівних кримінальних справах. Вивчення архівних кримінальних справ є одним із найпошире¬ніших методів кримінологічного дослідження, що здійснюється на підставі спеціально розробленої, відповідно до мети, завдань і предмета дослідження, анкети. Зазвичай, така анкета складається з чотирьох розділів. У першому містяться запитання, що сто¬суються безпосередньо злочину, у другому - запитання, які стосуються особи злочинця, у третьому - про мету й мотиви злочинного діяння, у четвертому - запитання, пов'язані з вихов¬ним упливом судочинства, заходами покарання та профілактичної роботи за матеріалами справи.

Залежно від теми дослідження, вивчають особові справи засуджених, які перебувають у місцях позбавлення волі, стати¬стичні картки й інші облікові документи, що зберігаються в управліннях внутрішніх справ та управліннях (відділах) юстиції.