7.4. Метод опитування

Опитування - метод збору соціальної інформації про досліджуваний об'єкт під час безпосереднього (інтерв'ю) чи опосередкованого (анкетування) соціально-психологічного спілкування соціолога та респондента через реєстрацію відпо¬відей респондентів на сформульовані запитання.

Методи опитування поділяються, своєю чергою, на анкету¬вання й інтерв'ювання.

Анкетування - це збирання кримінологічної інформації письмовим заповненням заздалегідь розроблених анкет.

Відповідно, анкета - це тиражований, упорядкований за формою та змістом набір запитань у формі опитувапьного листка.

Анкетування має суттєву перевагу: опитування максимально формалізується, й таким чином забезпечується висока по- рівняльність відомостей та їх машинне опрацювання; анкетування забирає часу менше, ніж інтерв'ю, не потребує залучення великої кількості осіб, які його здійснюють, анкети можна роз¬давати через представників адміністрації чи вислати поштою; витримується вимога анонімності відповідей, що підвищує їхню достовірність. Анкетування - найбільш поширений і ефективний метод збору первинної інформації.

Анкета, що застосовується для збору кримінологічно значущої інформації, складається з таких частин:

1.275. вступної - містить звернення до досліджуваного, де по¬яснюється мета дослідження та порядок заповнення бланка;

1.275. статусної- формулюються запитання, відповіді на які дають уявлення про соціально-демографічну характеристику особи;

1.275. основної- це питання, що безпосередньо стосуються теми дослідження; •

4) заключної - надається можливість у вільній формі 1 висловити свій погляд на будь-які питання, що стосуються дослі¬джуваної теми.

Інтерв'ю - метод збору соціальної інформації, що грунтується на вербальній соціально-психологічній взаємодіїміж інтерв'юером і респондентом з метою одержання даних, які цікавлять дослідника70.

Порівняно з анкетуванням, інтерв'ю має певні переваги та не¬доліки. По-перше, інтерв'ю надає можливість більш глибоко про¬никнути у соціально-психологічні причини людської поведінки. По-друге, під час його проведення можливо встановити ступінь відвертості респондента. По-третє, інформація, що збирається за допомогою інтерв'ю, надходить більш швидко й повно; вона, зазвичай, є безпосередньою та яскравою.

Під час інтерв'ю контакт між дослідником і респондентом здійснюється за допомогою інтерв'юера, котрий ставить запитання, передбачені дослідженням, організовує та спрямовує бесіду з кожною людиною, фіксує одержані відповіді згідно з інструкцією. Для одержання одного й того ж обсягу інфор¬мації при використанні методу інтерв'ю дослідник витрачає більше часу та засобів, ніж при анкетуванні. Додаткових витрат вимагають добір і навчання інтерв'юерів, контроль за якістю їхньої роботи.

Особливості інтерв'ю зумовили його широке використання в проблемних дослідженнях, при вивченні громадської думки, контрольних, вибіркових і експертних опитуваннях.

7.5. Метод спостереження

Спостереження - метод збору наукової інформації, сутність якого полягає в безпосередній реєстрації фактів, явищ, процесів, які відбуваються в соціальній реальності.

Для спостереження характерними є систематичність, плано¬мірність і цілеспрямованість. Найважливішою його перевагою, порівняно з іншими соціологічними методами, є синхронність із досліджуваним явищем, процесом. Це дає змогу безпо-

середньо вивчати поведінку людей за конкретних умов у реаль¬ному часовому просторі ("саме те", "саме тут", "саме зараз"). Дослідник особисто спостерігає явище, котре вивчає (трудовий колектив, мікрогрупу, певну особу, інше).

Кримінологічне спостереження поділяється натакі види:

1.276. повне;

1.277. включене;

1.278. спостереження-участь;

-самоспостереження71.

При повному спостереженні дослідник безпосередньо вивчає кримінологічні явища, прагнучи найбільш повно й чітко зафіксувати виявлені факти. При цьому не можна допускати протиправних дій з боку осіб, які вивчаються.

При включеному спостереженні дослідник спеціально входить до групи, що вивчається. Цей метод у кримінологічних дослідженнях застосовується дуже рідко.

Спостереження-участь здійснює дослідник через власне службове чи громадське становище. При цьому вій активно впливає на явище, котре вивчає. Це працівники органів внутрішніх справ, прокуратури, служби безпеки, суду, юстиції тощо при виконанні своїх функціональних обов'язків.

При самоспостереженні особа викладає своє суб'єктивне розуміння кримінологічних явищ, формулює відповідні висновки та пропозиції (приміром, автобіографія, щоденники, листи).

Використання методу спостереження ефективне в таких випадках:

1.279. у процесі отримання попередньої інформації, необхідної для уточнення напрямів запланованого дослідження, оскільки про¬фесійно проведене спостереження надає дослідникові нові характеристики досліджуваного об'єкта, допомагає звільнитися від традиційного підходу до вирішення соціальної проблеми;

1.280. для отримання ілюстративних даних, які суттєво доповнюють статистичний аналіз даних, одержаних за допомогою масового опитування;

• за умови, що саме спостереження є найпридатиішим, най¬ефективнішим методом досягнення цілей дослідження, перевірки вироблених гіпотез.