7.2. Види кримінологічних досліджень

Кримінологічні дослідження заведено класифікувати за кількома підставами'.

1.243. метою;

1.243. системою вибору одиниць сукупності;

1.243. методами;

1.243. принципом охоплення об'єктів вивчення;

1.243. масштабом;

1.243. видами злочинів, які вивчаються.

1.243. За метою {за цільовою спрямованістю) кримінологічні дослідження поділяються на:

1.244. теоретичні - спрямовані на розвиток кримінологічної теорії;

1.245. прикладні - спрямовані на вдосконалення практики боротьби зі злочинністю.

1.245. За системою вибору одиниць сукупності розрізняють дослідження:

1.246. суцільні - охоплюють вивчення всіх одиниць генеральної сукупності (наприклад, всі злочини, здійснені на території обслуговування);

1.247. монографічні - спрямовані на поглиблене вивчення одного виду злочинності чи явища, що пов'язане зі злочинністю;

1.248. вибіркові - вивчають певну частину генеральної сукупності (використовуються для економії сил і засобів, вибірка робиться за допомогою спеціальних методів).

1.249. За методами (пізнавальним інструментарієм) виділяють дослідження:

1.250. монодисциплінарні - проблема, що досліджується, належить до предмета кримінології та вивчається за допомогою суто кримінологічних засобів і методів;

1.251. комплексні - використовують засоби й методи інших наук (скажімо, психології, педагогіки тощо).

1.252. За принципом охоплення об 'сктів вивчення кримінологічні дослідження поділяють на:

1.253. територіальні - злочинність вивчається на визначеній території (район, місто, область, держава загалом);

1.254. галузеві - злочинність вивчається у визначених галузях народного господарства чи визначеного міністерства, відомства (торгівля, побутове обслуговування, будівництво тощо).

1.255. Замасштабсши кримінологічні дослідження поділяються на:

1.256. республіканські;

1.257. регіональні (економічні райони);

1.258. місцеві (місто, мікрорайон, сільська рада, адміністративна ділянка);

1.259. об'єктові (підприємство, установа тощо).

1.260. За видами злочинності кримінологічні дослідження вивчають: первинну, рецидивну, міську, сільську, вуличну, побутову злочинність, злочинність неповнолітніх, молоді, чоловічу, жіночу, групову, організовану та професійну злочинність тощо.

7.3. Види кримінологічної інформації

У науковій юридичній літературі кримінологічну інформацію, зазвичай, класифікують за правовим значенням і характером змісту.

За правовим значенням інформація поділяється на офіційну та неофіційну.

1.261. Офіційною є інформація, що надається державними органами, громадськими організаціями й оформлена за встанов¬леними правилами. Вона, своєю чергою, поділяється на:

1.262. нормативно-правову (закони, кодекси, постанови, накази, розпорядження);

-звітну (офіційна державна та відомча звітність);

1.263. процесуальну (кримінальні справи, матеріали про відмову в порушенні кримінальних справ);

1.264. оперативно-службову (справи оперативних перевірок, документація з оперативно-розшуковоїроботи органів внутрішніх справ);

1.265. довідкову (картотеки, книги обліку подій, аналітичні довідки);

1.266. методичну (огляди, методичні пропозиції);

1.267. організаційно-службову (перспективні та поточні плани, типові плани проведення операцій, схеми розстановки сил і засобів тощо).

1.268. Неофіційна інформація - це свідчення, що надходять від певних осіб і містять особисті погляди на кримінологічно значущі питання.

Необхідно зазначити, що всі названі види інформації гіере- . бувають у тісному зв'язку та доповнюють один одного, це необ¬хідно брати до увагипри дослідженнях.

За змістом розрізняють кримінологічну інформацію стати¬стичну, оперативну та допоміжну.

1.269. Статистична інформація - це матеріали офіційної державної статистики про стан злочинності, охорону громадського порядку та результати роботи правоохоронних органів. У встановлені терміни й за єдиною програмою вона направляється до вищих органів і Державного комітету статистики України.

1.270. До оперативної інформації належать відомості про поточний стан оперативної ситуації та вживані заходи для її оздоровлення (щодобові оперативні зведення про скоєні злочини й інші право¬порушення, які в органах внутрішніх справ готують чергові части¬ни; цільові повідомлення до вищестоящих органів внутрішніх справ про скоєння найбільш тяжких кримінальних злочинів; відомості про стан правопорядку, що надходять до державних установ).

1.271. Під допоміжною кримінологічною інформацією розуміємо відомості про соціально-економічну характеристику об'єкта кримінологічного вивчення (регіон, галузь народного господар¬ства), які впливають на злочинність.

Згідно із запропонованою класифікацією, джерелами кримінологічної інформації можуть бути:

1.272. офіційна статистична звітність органів внутрішніх справ, інших правоохоронних органів про стан боротьби зі злочинністю;

1.273. кримінальні справи, матеріали про відмову в порушенні кримінальної справи, адміністративне провадження;

1.274. криміналістичні й інші обліки органів внутрішніх справ;

-різні службові документи, наявні в правоохоронних органах

з питань боротьби зі злочинністю та забезпечення громадського порядку (аналітичні довідки, акти інспекторських перевірок);

1.275. матеріали спеціально проведених кримінологічних і соціо¬логічних досліджень з проблем боротьби з правопорушеннями;

-плани соціально-економічного розвитку різних регіонів і галузей народного господарства, комплексні плани про¬філактики правопорушень у містах, районах, областях, інші організаційно-правові документи;

-матеріали, що містять відомості про сили та засоби органів внутрішніх справ, інших правоохоронних органів і громадських організацій, котрі ведуть боротьбу зі злочинністю (ДНД, загони допомоги міліції, товариські суди тощо);

-інформація з питань охорони правопорядку, що опубліко¬вана в пресі, передана по радіо чи телебаченню;

-законодавчі й інші нормативно-правові акти;

- наукова література з правових, соціологічних, психо¬логічних і педагогічних проблем.

Наведений перелік інформації, безумовно, не є вичерпним. Залежно від мети, характеру та обсягу дослідження необхідні відомості можуть бути отримані й з інших джерел.