Тема 1. Поняття, предмет, методи та система кримінології

1.1. Поняття кримінології як науки

ЕТИМОЛОГІЧНО ПОНЯТТЯ "кримінологія" означає вчення про зло¬чин (від лат. "сгітеп"- злочин та грецьк. "Іо%он" знання, вчення)'.

Кримінологія - це комплексна наука, що вивчає злочинність як соціальне явище, особу злочинця, причини й умови виникнення злочинності, шляхи та засоби запобігання їй.

Початком розвитку кримінології як науки вважають працю Ч. Беккарія (1738-1794 рр.)"Про злочини і покарання" (1764 р.), у якій він сконцентрував увагу на проблемі злочину та судів. Термін "кримінологія" ввійшов у науковий обіг у 1885 році, коли італієць Р. Горофало видав книгу з такою назвою2.

Кримінологія є однією з суспільних наук, вона перебуває на межі філософії, соціології, психології, правознавства та деяких інших наук. До правознавства кримінологія має стосунок тому, що явища, які вона вивчає, базуються на кримінально-правових поняттях "злочин" і "злочинець". Профілактика злочинів теж має правову основу, чи правовий аспекг, а детермінанти злочинності, особа злочинця пов'язані з дефектами її правосвідомості, психології тощо. Водночас вивчення злочинності як соціального явища, особи злочинця та засобів про¬тидії злочинності не обмежується лише знайомством із правовими характеристиками. Аналіз цих проблем лежить у сфері предмета соціо¬логії. Уже тільки через це кримінологія є не суто правовою, а соціо- лого-правовою наукою3.

Варто зрозуміти, що кримінологія за своєю природою є наукою комплексною. Вона охоплює і юридичні, і соціологічні, і психо¬логічні теоретичні положення. При цьому соціолого-емпіричний матеріал описується, аналізується з позицій права. Переносячи

' Курс кримінології: Загальна частина: Підручник: У 2 кн. / За їаг. ред. О. М. Джужи. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - Кн. 1. Загальна частина - С. 5

2 Даньшин И. Н. Введение в крнминологическую науку. - X.: Право, 1998. - С. 7.

' Кудрявцев В. Н., КазимЙрчук В. ГІ. Современная социология права. - М., 1995. - С. 23. ' „

в царину права соціологічні та психологічні знання, кримінологія розширює свої можливості у сфері вивчення системи злочин¬ності й проблем запобігання їй.

Слід пам'ятати, що кримінологія не є суто академічною наукою (вивчення злочинності як соціального явища, її чинників). Кримінологічні дослідження мають на меті розробити численні практичні проблеми. При цьому вивчаються й окремі випадки (певний злочин, конкретний злочинець), а також злочинність (злочинний світ) загалом. За результатами таких досліджень формулюються висновки, що належать до різних аспектів запо¬бігання злочинності. Відомо, що в кримінології до уваги беруть, насамперед, спостереження і факти, та не менше уваги при¬діляється тут і теоретичним побудовам філософського, соціоло¬гічного й загальноправового характеру, висуванню та обгрунту¬ванню власних наукових ідей, абстракцій, гіпотез. Науковий опис великого обсягу емпіричного матеріалу неможливий без теорії. Без теорії немає науки4.

1.2. Предмет кримінологічної науки

Об'єктом науки кримінології є суспільні явища, пов'язані зі злочинністю та іншими правопорушеннями, причинами й умо¬вами виникнення злочинності, місцем і роллю особи злочинця в системі суспільних відносин, а також із вирішенням завдань щодо профілактики правопорушень.

Предметом кримінології є дослідження закономірностей, законів, принципів, властивостей, проявів розвитку суспільних відносин, які становлять об'єкт кримінології; ці явища певною мірою вивчені, але належать до подальшого дослідження.

Предмет кримінології характеризує загальний зміст науки кримінології, визначає напрями та завдання наукового до¬слідження. При цьому проблеми, що вивчаються кримінологією, із погляду їх значущості для науки та практики, нерівнозначні. Одні з них є центральні, створюють власне предмет криміно¬логії, інші мають прикладне, допоміжне значення, стають умовою чи засобом глибокого й усебічного пізнання цього предмета.

У процесі свого розвитку кримінологія окреслила власний пред¬мет, до якого нині входять чотири основні елементи:

1.109. Головним елементом предмета кримінології є власне злочин¬ність як історично мінливе, соціальне та кримінально-правове явище, яке становить сукупність усіх злочинів, скоєних у державі за певний період. Вона вимірюється такими кількісно-якісними показниками, як рівень, структура, динаміка, характер і географія. Явища, що не є злочинами, але тісно пов'язані з ними (пияцтво, проституція, нарко¬манія), розглядаються кримінологією як "фонові" явища.

1.110. Особа злочинця постає як система демографічних, соціаль¬но-рольових, психологічних та інших властивостей особи, що вчи¬нили суспільно-небезпечне кримінально-каране діяння. Зазначи¬мо, що злочин - це акт вольовий, свідомо обраний; це результат складного процесу, в якому зовнішні чинники діють не безпо¬середньо, а через внутрішні фактори. Щоб пізнати детермінанти злочинності, потрібно розкрити механізм злочинної поведінки, а це неможливо зробити, не вивчивши особу злочинця, вплив її індивідуальних властивостей на характер скоєння злочину.

1.111. Причини її умови злочинності, об'єднані родовим поняттям "детермінанти", чи "криміногенні фактори", є сукупністю еконо¬мічних, соціальних, ідеологічних, психологічних, правових, органі¬заційно-управлінських та інших обставин, які зумовлюють (детермі¬нують) злочинність як свій наслідок. Причини й умови (детермінан¬ти) злочинності вивчаються на різних рівнях: злочинності в цілому, окремих видів злочинів, конкретного злочину.

1.112. Запобігання злочинності є системою державних і громад¬ських заходів, спрямованих на усунення чи нейтралізацію детер¬мінант злочинності та корекцію поведінки осіб, схильних до правопорушень.