Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Кримінологія - Іванов.rtf
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
1.88 Mб
Скачать

6.5. Комплексний підхід до класифікації жертв злочину

Комплексним підходом в основу класифікації покладено ступінь віктимності, що найбільш узагальнено відображає:

1.231. віктимну деформацію особи;

-професійну віктимність;

1.232. вікову віктимність;

-віктимну патологію.

Це дає можливість виокремити декілька типів жертв злочинів.

1.232. Випадкова жертва - особа стає такою внаслідок збігу обставин. Взаємовідносини, що виникли між жертвою та злочинцем, не залежать від їхніх волі та бажання.

1.232. Жертва з незначним ступенем ризику - особа, що живе при нормальних для всіх людей факторах ризику, але віктим¬ність якої зросла непередбачено під упливом конкретної не¬сприятливої ситуації.

1.232. Жертва з підвищеним ступенем ризику - особа, котра має низку віктимних ознак. До цієї категорії належать два основних види жертв:

1.233. жертви необережних злочинів, коли характер роботи, яку вони виконують, або їхня поведінка в громадських місцях мають більш високу, ніж звичайно, віктимність;

-жертвиумисних злочинів, соціальний статус яких або роль, яку вони виконують, пов'язані з підвищеним ризиком (праців¬ники правоохоронних органів і воєнізованої охорони тощо). Жертвами цього типу можуть бути й особи, віктимність яких зросла внаслідок конкретних взаємин між жертвою та злочин¬цем, а також діями третіх осіб, котрі породили конфліктну ситуацію. Віктимність може проявитися також у манерах по¬ведінки майбутньої жертви, в її зовнішності.

4. Жертва з дуже високим ступенем ризику - особа, морально-соціальна деформація якої не відрізняється від право¬порушників. Вона характеризується стійкою антисусшльнок» спрямованістю, схильністю до алкоголю, наркотиків, статевою розбещеністю тощо. Висока віктимність - це стан, який тривалий час не зникає і після того, як особа змінила свою поведінку68.

6.6. Значення класифікації та типології жертв

Значення класифікації та типології жертв злочинів полягає в тому, що розподіл жертв за певними ознаками тісно пов'язаний з вирішенням практичних завдань боротьби зі злочинністю, оскільки полегшує діяльність правоохоронних органів щодо вияв¬лення потенційних жертв і проведення з ними індивідуальної про¬філактичної роботи.

До основних підстав для класифікації жертв злочинів також належать: стать, вік, професійна належність, морально- психологічні особливості особи (що сприяють швидкому складанню особистісно-віктимологічноїтипології) та ін.

Класифікація жертв за статтю важлива не лише тому, що жертвами деяких злочинів можуть бути тільки жінки, а й з огляду на певні елементи, характер поведінки, що типова для ситуації, в якій завдається шкода.

Класифікація жертв за віком необхідна вже тому, що підвищена віктимність, наприклад, неповнолітніх і осіб похилого віку, зумовлює необхідність розробки спеціальних заходів віктимо- логічної профілактики.

Посадове становище та професійна діяльність також можуть зумовлювати підвищену віктимність, і останнім часом ця підстава стає дедалі актуальнішою. Як зазначалося, до такої категорії осіб належать працівники правоохоронних органів, інка¬сатори, охоронці, касири, водії таксі, що працюють уночі.

Важливе значення має також класифікація жертв за ознака¬ми їхнього ставлення до особи, котра завдає шкоди і, насам¬перед, за морально-психологічними особливостями. У механізмі злочину "працюють" статева розбещеність і схильність до вжи¬вання алкоголю та наркотиків; жадібність і деспотизм; агре¬сивність та жорстокість; брутальність і боягузтво; сміливість та доброта; фізична сила й слабкість тощо. Усі перелічені риси виявляються в поведінці та за певних обставин можуть сприяти чи перешкоджати вчиненню злочинів. Класифікація жертв за морально-психологічними ознаками необхідна, передусім, для характеристики категорій злочинів, у яких вказані риси особи жертви є основою способу та форми вчинення злочину або при¬водом до його вчинення.

Отже, класифікація жертв необхідна не тільки для їх вивчення, а й, більшою мірою, для організації спеціального напрямку запобіжної роботи - віктимологічної профілактики.