3.7. "Ціна" злочинності

Характеристика злочинності як негативного соціально-правового явища була б неповною без розгляду її наслідків, основним критерієм яких є "ціна" злочинності, що складається з:

1.151. кримінально-правових наслідків злочинів, які є в багатьох випадках обов'язковим елементом їхнього складу (матеріальна, моральна, фізична шкода конкретним громадянам);

1.152. шкода, що заподіюється злочинами за межами їхнього складу (прямі та непрямі наслідки);

- соціальна реакція на злочинність, боротьба з нею (витрати на утримання правоохоронних органів, на заходи боротьби зі злочинністю тощо).

На жаль, методика повного виміру реальної "ціни" злочин¬ності поки що розроблена недостатньо. Водночас, такі показники, безумовно, є конче необхідними.

1.153. Географія злочинності

Географія злочинності - це розповсюдження її по різних регіонах (територіях) держави, областях, районах, містах, селищах.

Досвід роботи правоохоронних органів свідчить, що нерів¬номірність у стані, динаміці та структурі розподілу злочинності пояснюється:

1.154. конкретними соціальними умовами певного регіону;

1.155. економічною його характеристикою;

1.156. національним складом і структурою населення;

1.157. послабленням соціального контролю за поведінкою людей;

1.158. рівнем культурно-виховної роботи, організації дозвілля та побуту населення;

1.159. рівнем організації роботи в боротьбі зі злочинністю тощо.

Виявлення та взяття до уваги територіальної різниці в географії

злочинності - ключ до ефективних заходів щодо запобігання злочи¬нам. При цьому стають більш видимими й конкретні причини злочинів, умови їх скоєння, що має не тільки пізнавальне значення, але і слугує основою для організації конкретної практичної діяльності.

Поряд з поняттям "географія злочинності" існує і "топографія злочинності", котре ввів у науковий обіг німецький учений Г. Шнайдер. Топографія злочинності - це безпосереднє місце вчинення злочину (магазини, вокзали, квартири, парки тощо)41.

1.160. Поняття латентної злочинності

Розглядаючи злочинність як соціальне явище й оперуючи її кількісними та якісними характеристиками, ми підкреслюва¬ли, що для отримання точних відомостей потрібно звертатись до статистичної звітності правоохоронних органів.

Кожному практичному працівникові добре відомо, що до статистичної звітності потрапляють не всі скоєні злочини, а тільки частина з них, решта незареєстрована й становить, таким чином, латентну злочинність.

Латентна злочинність - це сукупність передбачених кримі¬нальним законом діянь, які з різних причин не були взяті до уваги органами внутрішніх справ, прокуратурою, службою без¬пеки та судом.

Суспільна небезпека латентної злочинності полягає втому, що:

1.161. питання боротьби з латентною злочинністю не беруться до уваги і не плануються, атому не можуть бути ефективними;

1.162. вона зменшує ступінь достовірності прогнозів злочинності, утруднює визначення напрямків боротьби з нею;

1.163. якщо при розкритих злочинах спричинення матеріальних збитків частково відновлюється, то в разі прихованих - вони не тільки не відновлюються, але немає навіть процесуальних шляхів для цього;

1.164. почуття безкарності заохочує осіб, які скоїли тяжк?злочи-ни, продовжувати свою злочинну діяльність, тобто сприяє зростан¬ню злочинності, зокрема, рецидивної;

1.165. латентна злочинність, оскільки вона все ж "помічається" довколишніми, руйнує їхні моральні та правозаборонні бар'єри;

1.166. під її впливом деякі члени суспільства стають на злочинний шлях;

1.167. зумовлює хибне враження про фактичні обсяги злочинності, її рівень, структуру, динаміку, про величину й характер шкоди, завданої злочинністю;

1.168. заважає реалізації принципу невідворотності відповідаль¬ності за вчинені злочини;

1.169. підриває авторитеттіравоохоронних органів держави;

1.170. знижує активність громадян у боротьбі зі злочинністю;

1.171. сприяє зростанню соціальної напруги в суспільстві;

1.172. сприяє процесам самодетермінації злочинності.