3.2. Ознаки злочинності

Беручи визначення злочинності за основу, необхідно роз¬глянути ознаки злочинності з метою більш детального розкриття змісту поняття "злочинність".

1.138. Злочинність -явище негативне, що завдає шкоди суспіль¬ству загалом, так і конкретним його членам зокрема. Одночасно деякими мислителями ставилося під сумнів таке потрактування. Проте біди, що їх злочинність несе людям, навряд чи дозволяють говорити про неї інакше, ніж як про негативне явище37.

1.138. Злочинність асоціальним явищем, наслідком причин й умов, що мають соціальний характер. Злочинність - це дзеркальне відбиття тих негативних суперечностей, що існують в нашому суспільстві. Вона соціальна тому, що складається з дій, скоєних людьми в суспільстві проти інтересів всього суспільства чи певної його частини.

Неможливо намагатися вплинути на злочинність, не змінивши соціальних умов, які її породжують. Якщо в основі злочинності лежать об'єктивні фактори, то ні жорстокі покарання, ні най¬досконаліше кримінальне законодавство не зможуть радикально вплинути на стан злочинності.

1.138. Злочинність є історично мінливіш явищем. Це означає, що вона з'явилася на визначеному етапі розвитку людства та разом із суспільними відносинами змінювались поняття злочинного та незлочинного.

Стан злочинності неоднаковий у різних соціально-економіч¬них формаціях. її рівень і структура змінюються й на певних етапах розвитку визначеної формації залежно від змісту й тенден¬цій, причин та умов злочинів, а також від визначення державами кола діянь, які є злочинними. Мінливість злочинності чітко відо¬бражена в історії кримінального законодавства всіх держав.

1.138. Злочинність є перехідним явищем. Необхідно пам'ятати, що злочинність - це система, яка має свою внутрішню логіку розвитку, а тому революційна зміна одного суспільного ладу на інший не знищує її. Змінити психологію та поведінку людини раптово неможливо, для цього необхідний певний час. У такому аспекті злочинність завжди є перехідним явищем.

1.138. Злочинність мас кримінально-правову характеристику. Поняття злочину - базового елемента поняття '"злочинність" - дає кримінальне право. Коло злочинів, що її складають, визначає кримінальне законодавство. Тож декриміналізація чи криміналі- зація тих або тих діянь впливає на всі її показники.

Кримінологія, вивчаючи злочинність та її причини, керується поняттям протиправиості, трактуючи його як юридичний вияв суспільної небезпеки. Якщо в діях людини немає складу злочину, передбаченого кримінальним правом, то вона не може бути об'єктом кримінального переслідування.

1.138. Злочинність - не статистична сукупність злочинів, а власне явище. Як будь-яке явище, воно закономірне за причи¬ново -наслідковою залежністю та зв'язком, за взаємодією з іншими соціальними явищами - економікою, політикою, ідеоло¬гією, психологією суспільства та соціальних спільнот, управлін¬ням, правом тощо. Інтенсивність і характер злочинності визна¬чаються суперечностями взаємодії соціальних процесів і явищ криміногенного, антикриміногенного та мішаного характеру.

Це означає, що між усіма ознаками злочинності існує діалектична єдність. Цс кількісно-якісна єдність її стану, струк¬тури, динаміки, характеру, географії, це взаємозв'язок соціаль¬ного та правового явища, історично-мінливого і перехідного

характеру. Тому зміна одного аспекту злочинності завжди веде до зміни іншого.

1.138. Злочинність - це не механічна сукупність, а цілісна сукупність, система злочинів. Вона має визначені системні властивості, тобто стійкі взаємозалежності злочинів усередині цілісності та з іншими зовнішніми соціальними явищами. Крім цього, її елементи - окремі злочини та їх групи (підсистеми) - перебувають у визначених статистично вимірюваних взаємо- залежностях і взаємодіях.

1.138. Злочинності притаманна ознака самодетермінувального явища, тобто самовідтворення, що характерне для злочинності неповнолітніх, рецидивістів та ін.

1.138. Злочинність складається з конкретних злочинів, вчинених на певній території у відповідний період часу.

1.138. Злочинності притаманна іррегулярність. Іррегулярність стосовно злочинів проявляється в тому, що індивідуальні акти поведінки (крім співучасті), належні до масової сукупності, здійснюються незалежно один від одного. Неможливо сказати заздалегідь, ким безпосередньо, коли та як буде вчинено злочин. Ця незалежність окремих актів поведінки, їх іррегулярність і надає правопорушенням загалом статистичного характеру.

1.138. Злочинність мас масовий характер. Стосовно злочин¬ності це означає, що вона проявляється не в окремих злочинах, а в постійно наявній (тій, що зростає чи зменшується) сукуп¬ності дій.

1.138. Злочинність характеризується стійкістю. Стійкість злочинності означає, що не можна чекати різких змін у її структурі за рівні короткі проміжки часу (місяць, квартал, рік). Такі по¬рівняно масові явища не можуть змінюватися дуже швидко. Різкі коливання деяких показників швидше свідчать про недоліки обліку, ніж про реальні зміни в стані певного явища38.

Отже, вивчаючи рівень і динаміку злочинності, можна спосте¬рігати різні стійкі розподіли її видів, закономірностей місця та часу вчинення злочинів, характерні особливості особи злочинця тощо.

1.139. Основні показники злочинності

ЗЛОЧИННІСТЬ ЯК соціальне явище містить низку рис і ознак, яких немає в окремій антисуспільній поведінці, зокрема й у злочині як індивідуальному акті поведінки та формі прояву злочинності.

Злочинність, як і будь-яке інше соціальне явище, можна оцінювати за допомогою якісних та кількісних критеріїв, основними з яких є:

1.139. рівень злочинності;

1.139. коефіцієнти злочинності;

1.139. динаміка злочинності;

1.139. географія злочинності;

1.139. структура злочинності;

1.139. характер злочинності;

1.139. "ціна" злочинності;

1.139. стан злочинності.

Стан злочинності - це сукупність усіх показників, які характеризують рівень, структуру, динаміку злочинності.

Такі основні елементи, що характеризують злочинність у її кількісному та якісному аспектах.

1.140. Рівень і коефіцієнт злочинності

Рівень злочинності - це її кількісна характеристика, що вимі¬рюється в абсолютних величинах сумою вчинених злочинів і осіб, які їх вчинили, за певний проміжок часу на визначеній території.

Виходячи з того, що на будь-якій визначеній території проживає кількість людей, відмінна від населення такої ж за площею іншої території, з метою їх зіставлення між собою застосовують коефіцієнти.

При цьому використовуються два види основних коефіцієнтів злочинності.

По-перше, коефіцієнт злочинної інтенсивності, що роз¬раховується на все населення певного регіону, включаючи неповнолітніх:

І< . =-й— хЕ Н

Е - визначена кількість мешканців (єдина розрахункова база 1000, 10 000, 100 000), відповідно до якої проводиться розрахунок.

По-друге, коефіцієнт злочинної активності, що роз¬раховується на населення за віком з 14 років, тобто особи, котрі досягли мінімального віку кримінальної відповідальності:

т/- о Р

за. = ХЕ

(14)

О - кількість осіб, які вчинили злочини;

Н(|4)- кількість мешканців, які проживають на певній тери¬торії віком від 14 років.

Ці коефіцієнти розраховуються не тільки на злочинність загалом, але й на кожний окремий вид злочинності, що входить у її структуру. Крім того, зазначені коефіцієнти можуть застосову¬ватися для виявлення чи порівняння кримінальної активності різних категорій населення (чоловіків, жінок, молоді, рецидивістів тощо).