2.13. Основні напрямки розвитку кримінології на сучасному етапі

Серед головних завдань в кримінологічній сфері варто виділити:

1) підвищення рівня координації наукових досліджень криміно¬логічного напрямку, вдосконалення їхнього змісту і посилення практичної спрямованості подальшого розвитку міжнародного співробітництва в галузі кримінологічних досліджень, здійснення заходів щодо впровадження їхніх результатів у практику;

1.136. удосконалення кримінологічної підготовки кадрів праців¬ників судових та право9Хоронних органів;

1.137. визначення перспективи розвитку кримінологічних дослідженьта їхнього організаційного, інформаційного та методич¬ного забезпечення;

1.138. визнання, що головною метою є проведення кримінологіч¬них досліджень в Україні та впровадження їхніх результатів у практику, забезпечення прав і свобод людини, інтересів всього суспільства, сприяння становленню правової держави35.

У цьому напрямку плідно працюють відомі вітчизняні кримінологи - Ю. Александров, В. Борисов, В. Голіна, В. Глушков, І. Даньшин, О. Джужа, А. Закалюк, О. Костенко, Ф. Лопушанський, С. Тарарухін та ін.

Серед важливих напрямів кримінологічних досліджень в Україні останніми роками виокремлюються проблеми органі¬зованої, економічної, рецидивної, необережної, злочинності, злочинності неповнолітніх і молоді, кримінальної психології. Потреби практики висувають кримінологічну науку на відповідне місце в системі правоохоронних органів.

Тема 3. Злочинність та її основні характеристики

3.1. Поняття та виникнення злочинності як соціального явища

ЗЛОЧИННІСТЬ - соціально зумовлене, історично мінливе, по¬рівняно масове та кримінологічне явище, що проявляє себе в системі кримінально-карних діянь на певній території за певний період часу, а також осіб, які їх вчинили.

Виникнення злочинності було пов'язане з розпадом первіс¬ного суспільства та створенням держави. Це явище зумовлю¬валося розпадом суспільства на класи, появою приватної власно¬сті та виникненням пов'язаних іх цим соціально-економічних суперечностей.

Уперше в історіїлюдства клас рабовласників не тільки встановив бажані та вигідні для себе порядки, але й енергійно їх захищав, застосовуючи суворі заходи покарання до порушників законів.

Розвиток класового суспільства об'єктивно порушив питан¬ня про державно-правову охорону від посягань привласненої колишньою родоплеменною владою общинної власності й охорони особи та привілеїв панівних прошарків. Відоме нам раніше кри¬мінальне законодавство рабовласницьких держав (закони Хаммурапі та Ману), а згодом і феодальних держав, характери¬зується у зв'язку з цим суворістю каральних заходів, нерівністю осіб, які потрапляли в його сферу, залежно від їхнього соціального статусу. Така ситуація зберігається у будь-якому суспільстві. Змінюючи одне одного, "володарі ситуації" - рабовласники, феодали, буржуазія, сучасні партії- незмінно були і є заклопотані тим, аби будь-які зазіхання на їхні інтереси вва¬жалися злочинними, а особи, що їх скоїли, підлягали покаранню.

Сучасне значення злочинності не було відоме первісно¬общинному ладу. Не можна порівнювати звичаї та норми моралі, що притаманні будь-якому людському суспільствові, з нормами кримінального права з одного боку, а з другого - примус, без якого небоже обійтись людське суспільство, з кри¬мінальним покаранням як державно-правовим примусом.

Злочинності та правового поняття злочину не могло бути при родовому ладові у зв'язку зі специфікою його соціально-еконо¬мічних і,духовних відносин. Колективна власність на землю, суспільна власність на основні предмети виробництва, дрібних знарядь праці, зрівняльний розподіл предметів споживання й все інше виключало майнову нерівність і зумовлені нею корисливі зазіхання, що складають основу злочинності в суспільстві. Роз¬кол суспільства на протилежні угрупування призвів до боротьби між ними, тоді виникла необхідність засобами кримінальних репресій захистити інтереси "володарів ситуації". Так виникло соціальне явище - злочинність36.