1.5. Екологічна безпека як гарантований законом пріоритетний принцип збалансованого (сталого) розвитку країни

Стійкий розвиток визначено ООН як основний напрям розвитку людської цивілізації на ХХІ століття, альтернативи йому немає, бо інший шлях призведе до всесвітньої екологічної катастрофи. Перехід до сталого розвитку на глобальному рівні можливий лише за умов збереження необхідної якості навколишнього середовища, ліквідації і недопущення міжнаціональних, конфесійних, збройних, інших міжрегіональних конфліктів, тероризму на будь-якій основі, ліквідації бідності, рівноправності жінок і зацікавленого виконання на національному, регіональному та місцевому рівнях всіх основних вимог цього розвитку.

Сталий розвиток – такий розвиток суспільства, при якому задоволення потреб в природних ресурсах теперішніх поколінь не повинно ставити під загрозу можливості майбутніх поколінь задовольняти в них свої потреби, коли будуть узгоджені екологічні, економічні та соціальні складові розвитку, коли техногенне навантаження не буде перевищувати можливостей природного довкілля до самовідновлення,  а суспільство усвідомить перевагу екологічних пріоритетів над іншими.

В екологічному законодавстві України поряд з природноресурсовими і природоохоронними законодавчими актами прийняті правові акти, які містять норми щодо забезпечення екологічної безпеки населення та довкілля.

Одним із перших актів, у якому проголошено необхідність дбати про екологічну безпеку громадян, генофонд нації та її молоде покоління, є Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (розділ IV «Екологічна безпека»). В цьому документі висвітлені питання, щодо:

• встановлення порядку організації охорони природи на території України та порядок використання природних ресурсів.

• створення національної комісії радіаційного захисту населення.

• прав на заборону будівництва та припинення функціонування будь-яких підприємств, установ, організацій та інших об'єктів, які спричиняють загрозу екологічній безпеці.

• прав на відшкодування збитків, заподіяних екології України діями союзних органів.

Широке коло питань охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки закріплено Конституцією України. Зокрема нею встановлено, що обов’язком держави є забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України подолання наслідків Чорнобильської аварії (катастрофи планетарного масштабу) та збереження генофонду Українського народу, та кожний громадянин має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля).

Витяг із Конституції України. Стаття 16. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов’язком держави. Стаття 50. Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.

Зазначені положення Конституції України становлять конституційні основи екологічної безпеки людини, які детально розглядаються чинним екологічним законодавством.

В законі України «Про основи національної безпеки України» виділені пріоритети національних інтересів до яких відноситься «забезпечення екологічно та техногенно-безпечних умов життєдіяльності громадян і суспільства, збереження навколишнього природного середовища та раціональне використання природних ресурсів і загрози національним інтересам і безпеці держави в екологічній галузі.

Загрози національним інтересам і національній безпеці України, зокрема в екологічній сфері :

1. значне антропогенне порушення і техногенна перевантаженість території України, зростання ризиків виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів;

2. нераціональне, виснажливе використання мінерально-сировинних природних ресурсів як не відновлюваних, так і відновлюваних;

3. неподоланність негативних соціально-екологічних наслідків Чорнобильської катастрофи;

4. погіршення екологічного стану водних басейнів, загострення проблеми транскордонних забруднень та зниження якості води;

5. загострення техногенного стану гідротехнічних споруд каскаду водосховищ на р. Дніпро;

6. неконтрольоване ввезення в Україну екологічно небезпечних технологій, речовин, матеріалів і трансгенних рослин, збудників хвороб, небезпечних для людей, тварин, рослин і організмів, екологічно необґрунтоване використання генетично змінених рослин, організмів, речовин та похідних продуктів;

7. неефективність заходів щодо подолання негативних наслідків військової та іншої екологічно небезпечної діяльності;

8. небезпека техногенного, у тому числі ядерного та біологічного тероризму;

9. посилення впливу шкідливих генетичних ефектів у популяціях живих організмів, зокрема генетично змінених організмів, та біотехнологій;

10. застарілість та недостатня ефективність комплексів з утилізації токсичних і екологічно небезпечних відходів.

Екологічне законодавство встановлює норми екологічної безпеки та регулює всі суспільні відносини в галузі екологічної безпеки.

Законодавчі основи і функції забезпечення екологічної безпеки визначені законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», розділ 11 «Заходи щодо забезпечення екологічної безпеки» розкриває поняття екологічної безпеки та формує основні вимоги, щодо забезпечення екологічної безпеки при господарсько-виробничій діяльності.

В законі України «Про охорону атмосферного повітря» встановлені єдині нормативи екобезпеки атмосферного повітря та визначений порядок розробки ГДВ, регламентовані розміри санітарно захисних зон.

Водний кодекс України вміщує нормативи безпеки водокористування, екологічні нормативи якості води, встановлює галузеві технологічні нормативи водокористування. У цьому є законодавчому акті встановлені розміри захисних смуг.

Кодекс України «Про надра» регламентує виділення надр для захоронення шкідливих відходів виробництва і скиду стічних вод, які не підлягають очистці.

Лісовий кодекс України встановлює категорії лісів та регламентує заходи щодо захисту лісів від шкідників, хвороб, пожеж, дії забруднюючих речовин.

Закон України «Про зону надзвичайних ситуацій» обумовлює виділення території як зони екологічних лих та катастроф.

Спеціальним актом, який регулює питання санітарної та екологічної безпеки населення населених пунктів є Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» . Цей Закон регулює суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначає відповідні права і обов'язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні.

Закон України «Про екологічну експертизу» встановлює основні передумови забезпечення екологічної безпеки промислових об’єктів та виробничо-господарської діяльності.