
- •1. Екологічна безпека – одна з основних складових національної безпеки
- •Сутність, об’єкти і суб’єкти екологічної безпеки
- •Становлення та розвиток екологічної безпеки
- •Критерії та ознаки екологічної безпеки
- •1.4. Норми екологічної безпеки
- •1.4.1 Нормативи якості атмосферного повітря
- •1.4.2 Нормативи в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів
- •1.4.4. Екологічні нормативи та стандарти якості навколишнього середовища
- •1.5. Екологічна безпека як гарантований законом пріоритетний принцип збалансованого (сталого) розвитку країни
- •1.6. Екологічна політика в галузі екологічної безпеки
- •1.7. Державна система забезпечення екологічної безпеки
- •1.8. Наукові дослідження з проблем екологічної безпеки. Підготовка кадрів вищої кваліфікації
- •1.9. Екологічна безпека – невід’ємний елемент міжнародних відносин
- •2. Загальні положення концепції екологічної небезпеки
- •2.1.Характеристика екологічної небезпеки
- •2.1.1. Ієрархічна структура екологічної небезпеки
- •2.1.2. Техногенна складова екологічної небезпеки
- •2.1.3.Соціогенний клас екологічної небезпеки
- •2.2. Екологічна небезпека – одна з основних проблем минулого і поточного століття
- •2.3. Екологічні ситуації та категорії їх критичності
- •2.4. Характеристика зон екологічних небезпек
- •2.5. Основні закономірності формування екологічної небезпеки
- •2.6. Діапазони функціонування екологічної небезпеки
- •2.7. Особливості формування екологічної небезпеки в техногенно навантаженому регіоні
- •2.8. Оцінка рівня екологічної небезпеки
- •2.9. Загальна характеристика стану екологічної небезпеки в Україні та її регіонах
- •2.10. Територіальна структуризація екологічної небезпеки в Україні
- •3. Регіональна Екологічна нЕбезпека в умовах надзвичайних ситуацій
- •3.1. Поняття надзвичайних ситуацій. Класифікація надзвичайних ситуацій.
- •3.2 Загальний аналіз виникнення надзвичайних ситуацій та небезпечних подій техногенного та природного характеру в Україні
- •3.3. Природні передумови виникнення небезпечних екологічних ситуацій. Характеристика надзвичайних ситуацій природного характеру
- •3.3.1. Геологічно небезпечні явища ендогенного характеру
- •Найбільші землетруси на Закарпатті за останні 200 років
- •3.3.2.Геологічно небезпечні явища екзогенного походження
- •3.3.3 Метеорологічно небезпечні явища
- •3.3.4 Гідрологічні надзвичайні ситуації
- •3.4. Антропогенні чинники виникнення небезпечних екологічних ситуацій. Характеристика надзвичайних ситуацій техногенного характеру
- •3.4.1 Транспортні аварії
- •3.4.2 Гідродинамічні аварії
- •3.4.3 Радіаційні аварії та проблеми радіаційної безпеки
- •3.4.4 Аварії, пов’язані з хімічно небезпечними виробництвами
- •4. Управління екологічною безпекою у системі попередження та реагування на надзвичайні ситуації
- •4.1. Запобігання надзвичайним ситуаціям
- •4.2. Характеристика єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні події
- •4.2.1 Режими функціонування єдиної державної системи
- •4.2.2 Планування роботи єдиної державної системи
- •4.3 Основні заходи захисту населення і територій в умовах надзвичайної ситуації
- •5. Формування екологічної небезпеки у сфері виробничо-господарської діяльності
- •5.1. Ідентифікація потенційно небезпечних об’єктів
- •5.2. Моніторинг потенційно небезпечних об'єктів
- •5.3. Формування екологічної небезпеки при аваріях з викидом сильнодіючих отруйних речовин
- •5.4 Види, масштаби і фази радіаційних аварій
- •5.5. Оцінка екологічної небезпеки промислового виробництва на локальному рівні
- •6. Управління екологічною безпекою в умовах виробничо-господарської діяльності
- •6.1 Основні вимоги екологічної безпеки при виробничо-господарській діяльності
- •6.2. Захист населення при виникненні хімічно небезпечної аварії
- •6.3 Управління екологічною безпекою в умовах радіаційної аварії
- •7. Управління екологічною безпекою на регіональному рівні
- •7.1. Стратегія та закономірності управління екологічною безпекою
- •7.1.1. Основні положення стратегії управління
- •7.1.2. Закономірності управління екологічною безпекою на регіональному рівні
- •7.1.3. Особливості управління техногенною складовою екологічної безпеки
- •7.2. Функціональна схема процесу управління екологічною безпекою.
- •7.3. 7.3 7.3Ієрархічна система управління екологічною безпекою регіону
- •7.3.1. Принципи побудови системи управління
- •7.3.2. Система техніко-технологічного управління екологічною безпекою у конкретному регіоні
- •8. Сутність ризику в управлінні екологічною безпекою
- •8.1. Поняття ризику та його характеристика
- •8.2. Екологічний ризик, аналіз та методологія оцінки
- •8.3. Управління ризиком
- •Словник термінів
- •Засоби Діагностики знань
- •1Соціальний ризик
- •Література
1.4. Норми екологічної безпеки
Екологічні нормативи є одним з головних елементів управління екологічною безпекою, тим юридичним засобом, за допомогою якого визначаються межі впливу на довкілля. Формою нормування антропогенних впливів на навколишнє природне середовище є екологічне нормування, яке вміщує комплекс заходів, щодо встановлення лімітів в межах яких допускається зміна навколишнього середовища.
Сьогодні нормування присутності техногенних сполук у природних біоценозах базується на пріоритетності захисту насамперед людини. Це є головним при встановленні меж гранично допустимих концентрацій (ГДК) таких сполук у воді, повітрі і продуктах харчування.
Більшість чинних нині природоохоронних правил і нормативів була опрацьована на базі досягнень санітарно-гігієнічної науки 60-х років, в основу яких покладено витратно-екстенсивний підхід до природокористування.
Для безпечної життєдіяльності людини використовують гігієнічні нормативи. Гігієнічним нормативом називають чітко визначений діапазон параметрів фактора середовища, який є оптимальним або принаймні не є небезпечним з точки зору збереження нормальної життєдіяльності і здоров’я людини, людської популяції і майбутніх поколінь.
При такому нормуванні фактори навколишнього середовища не повинні негативно впливати на фізичний і психічний розвиток людини, її самопочуття, працездатність, репродуктивну функцію та санітарні умови життя. Іншими словами, гігієнічне нормування забезпечує оптимальний стан організму в процесі навчання, виховання, трудової діяльності і всього життя.
Для оцінювання екологічної безпеки території оперують такими поняттями, як: гранично допустимі концентрації (ГДК), гранично допустимі рівні (ГДР) і дози (ГДД).
Гранично допустима концентрація (ГДК) - максимальна кількість токсичної речовини в одиниці об’єму або маси водяного, повітряного середовища або ґрунту, яка практично не впливає на здоров’я людини.
ГДК - така маса шкідливої речовини в одиниці об’єму (в мг на 1 м3 повітря, 1 л рідини чи 1 кг твердої речовини) окремих компонентів біосфери, періодичний чи постійний, цілодобовий вплив якої на організм людини, тварин і рослин не викликає відхилень у нормальному їхньому функціонуванні протягом усього життя нинішнього та майбутніх поколінь.
Гранично допустимий рівень (ГДР) - періодичний або постійний протягом усього життя людини вплив факторів оточуючого середовища (шуму, вібрацій, забруднень, низької температури тощо), які не викликають соматичних або психічних захворювань та змін у стані здоров’я.
Гранично допустима доза (ГДД) - кількість токсичної речовини, проникнення або вплив якої не пошкоджує організм і не призводить до негативних наслідків.
Система екологічних нормативів включає: нормативи екологічної безпеки (гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин у навколишньому середовищі, гранично допустимі рівні акустичного, електромагнітного, радіаційного та іншого шкідливого впливу на навколишнє середовище, гранично допустимий вміст шкідливих речовин у продуктах харчування), гранично допустимі викиди та скиди у навколишнє середовище забруднювальних хімічних речовин, рівні шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів.
Екологічні нормативи повинні відповідати вимогам охорони навколишнього середовища та захищати здоров’я людей від негативного впливу забруднення довкілля.
Нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у навколишньому середовищі та рівні шкідливих фізичних впливів на нього є єдиними для всієї території України. У разі необхідності для курортних, лікувально-оздоровчих, рекреаційних та інших окремих районів можуть встановлюватися більш жорсткі нормативи гранично допустимих концентрацій забруднювальних речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє середовище.
Отже найпоширенішою серед норм екологічної безпеки є гранично допустима концентрація (ГДК).
Концентрацію наявних у повітрі, воді чи ґрунті шкідливих домішок на певний час на певній території називають фоновою концентрацією. Контроль за якістю біосфери здійснюється зіставленням фонової концентрації з гранично допустимою:
1.1
За щорічного масового використання близько тисячі нових хімічних речовин загальна їхня кількість, що надходить у середовище проживання людини, перевищила 4 млн. найменувань. Із них понад 40 тис. мають шкідливі для людини властивості.
Нормативи ГДК, що затверджуються Міністерством охорони здоров’я України, встановлені для 600 речовин у повітряному середовищі, 200 — у водному та 100 — у ґрунті.
Наукове обґрунтування екологічних нормативів гарантує не тільки стійкість екосистем України, але й економічну рентабельність природоохоронних заходів. Це робить необхідним вирішення таких першочергових теоретичних завдань екологічного нормування антропогенних навантажень:
розробка критеріїв екологічної безпеки (ноосферосумісного) розвитку продуктивних сил й опрацювання на цій основі системи екологічних нормативів;.
визначення припустимих рівнів показників динаміки екологічних систем різного рангу, перевищення яких свідчить про наближення до критичного стану; правилом має бути мінімізація ризику катастрофічної зміни екологічної системи вищого рангу;
визначення рівня токсичності для нинішнього і прийдешніх поколінь.
Екологічні нормативи з урахуванням економічних критеріїв можуть бути поділені на три групи.
1. Територіальні нормативи питомих навантажень. Вони розраховуються на одиницю площі або об'єму для характеристики екологічної стійкості економіки в умовах комбінованої дії кількох антропогенних факторів з урахуванням як природного, так і антропогенного районування.
2. Галузеві нормативи. Вони розраховуються на одиницю товарної продукції або гривню вартості основних фондів і характеризують вплив на головні природні компоненти специфічних для кожної галузі економіки факторів екологічного ризику. Ці норми повинні орієнтувати на неухильне зменшення навантажень на природне середовище, що в умовах зростання масштабів господарської діяльності є єдино можливою стратегією.
3. Поресурсні нормативи. Вони мають гарантувати більш раціональне використання всіх видів природних ресурсів, забезпечити їхнє розширене відтворення і комплексне, в перспективі замкнене на основі вторинної переробки, використання не відновлюваних мінерально-сировинних ресурсів, що має призвести до формування ноосферного кругообігу речовини і потоків енергії, до гармонійного поєднання господарської діяльності з відтворенням природних ресурсів.
Існуючі нормативи ГДК, що визначають умови протиправності дій та екологічних злочинів, часто не відповідають характеру екологічних загроз і вимагають вдосконалення з урахуванням даних сучасної науки. Все частіше при розробці наукових основ екологічної регламентації необхідно керуватися іншими принципами, оскільки основним об'єктом нормування є природні екосистеми (популяції, спільноти, біогеоценози тощо).
Дотримання нормативів екологічної безпеки є обов'язковим для відповідних суб'єктів природоохоронних відносин.