4. Управління екологічною безпекою у системі попередження та реагування на надзвичайні ситуації

4.1. Запобігання надзвичайним ситуаціям

У діяльності органів державної влади, яка спрямована на забезпечення безпеки життєдіяльності людини та збереження екологічної безпеки існують певні функції направлені на попередження (запобігання) виникненню надзвичайних ситуацій, зниженню втрат та збитків нанесених ними та ліквідацію їхніх наслідків.

Перші дві функції носять первинний характер і реалізуються шляхом проведення комплексних заходів, щодо попередження аварійних ситуацій та стихійних лих. Основними напрямами профілактичної діяльності в області попередження надзвичайних ситуацій та зниження збитків від них є моніторинг потенційно-небезпечних об’єктів, прогнозування можливостей виникнення техногенних надзвичайних ситуацій, а також небезпечних природних явищ, проведення державної екологічної експертизи проектів та діючих виробництв, спостереження за геологічними, гідрологічними та метеорологічними явищами, раціональне розміщення об’єктів виробничо-господарського комплексу, господарської та соціальної інфраструктури з метою забезпечення екологічної безпеки.

Метою екологічної експертизи, у даному випадку, є запобігання негативному впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Система попередження надзвичайних ситуацій є багатофункціональною багаторівневою інформаційною системою, яка охоплює всі потенційно небезпечні об’єкти та території де сформована підвищена техногенна та природна небезпека.

Нижчий рівень цієї системи складається з окремих систем, розташованих на потенційно-небезпечних об’єктах або пунктах спостереження за потенційно небезпечними природними об’єктами. Від усіх систем (локального та імпактного) рівня інформація надходить до системи регіонального рівня, де визначається рівень безпеки відповідного регіону.

Для створення таких систем складають перелік потенційно-небезпечних об’єктів на картах відзначають їхнє розміщення, вивчають шкідливі та загрозливі фактори впливу на довкілля, прогнозують зону небезпеки для кожної надзвичайної ситуації, розробляють рекомендації, щодо подальшого розміщення інших об’єктів в цій зоні.

Система може працювати в трьох режимах: оперативний режим (надається інформація про сучасний стан об’єкту чи регіону); режим прогнозування (показує як зміниться стан безпеки регіону з розміщенням або закриттям будь-якого об’єкту); режим попередження (фіксує зниження рівня безпеки).

4.2. Характеристика єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні події

Основною метою створення єдиної державної системи є забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, цивільного захисту населення.

Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру (далі – єдина державна система (ЄДС)) – це центральні та місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи рад, державні підприємства, установи та організації з відповідними силами і засобами, які здійснюють нагляд за забезпеченням техногенної та природної безпеки, організують проведення роботи із запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного походження і реагування у разі їхнього виникнення з метою захисту населення і довкілля, зменшення матеріальних втрат.

Завданнями єдиної державної системи є:

• розроблення нормативно-правових актів, а також норм, правил та стандартів з питань запобігання надзвичайним ситуаціям і забезпечення захисту населення і територій від їхніх наслідків;

• забезпечення готовності центральних та місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів рад, підпорядкованих їм сил і засобів до дій, спрямованих на запобігання і реагування на надзвичайні ситуації;

• забезпечення реалізації заходів щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій;

• навчання населення щодо дій у разі виникнення певної надзвичайної ситуації;

• виконання цільових і науково-технічних програм, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям, забезпечення сталого функціонування підприємств, установ та організацій, зменшення можливих матеріальних втрат;

• збір і аналітичне опрацювання інформації про надзвичайні ситуації, видання інформаційних матеріалів з питань захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій;

• прогнозування і оцінка соціально-економічних наслідків надзвичайних ситуацій, визначення на основі прогнозу потреби в силах, засобах, матеріальних та фінансових ресурсах;

• створення, раціональне збереження і використання резерву матеріальних та фінансових ресурсів, необхідних для запобігання і реагування на надзвичайні ситуації;

• проведення державної експертизи, забезпечення нагляду за дотриманням вимог щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій (у межах повноважень центральних та місцевих органів виконавчої влади);

• оповіщення населення про загрозу виникнення надзвичайних ситуацій, своєчасне та достовірне його інформування про фактичну обстановку і вжиті заходи;

• захист населення у разі виникнення надзвичайних ситуацій;

• проведення рятувальних та інших невідкладних робіт щодо ліквідації надзвичайних ситуацій, організації життєзабезпечення постраждалого населення;

• пом'якшення можливих наслідків надзвичайних ситуацій у разі їхнього виникнення;

• здійснення заходів щодо соціального захисту постраждалого населення, проведення гуманітарних акцій;

• реалізація визначених законодавством прав у сфері захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій, в тому числі осіб (чи їхніх сімей), що брали безпосередню участь у ліквідації цих ситуацій;

• участь у міжнародному співробітництві у сфері цивільного захисту населення;

• організація робіт, пов'язаних з постійним спостереженням за потенційно екологічно і техногенно небезпечними об'єктами та їхньою експлуатацією.

Єдина державна система складається з постійно діючих функціональних і територіальних підсистем і має чотири рівні – загальнодержавний, регіональний, місцевий та об'єктовий.

Територіальні підсистеми єдиної державної системи створюються в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та м.Севастополі для запобігання і реагування на надзвичайні ситуації у межах відповідних регіонів.

Координуючими органами єдиної державної системи є: державні, регіональні, місцеві та об'єктові комісії (залежно від рівня надзвичайної ситуації) забезпечують безпосереднє керівництво реагуванням на надзвичайну ситуацію або на загрозу її виникнення та інші органи управління (табл. 4.1).

Таблиця 4.1

Перелік постійних органів управління з питань техногенно-екологічної безпеки, цивільної оборони та з надзвичайних ситуацій

Рівень	Орган управління
Загальнодержавний	Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади
Регіональний	Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, уповноважені органи з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій
Місцевий	Районні державні адміністрації і виконавчі органи рад, уповноважені органи з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення
Об'єктовий	Структурні підрозділи підприємств, установ та організацій або спеціально призначені особи з питань надзвичайних ситуацій.

Слід відмітити, що галузеві міністерства теж наділені певними повноваженнями з питань техногенної та екологічної безпеки. Зокрема Міністерство охорони навколишнього природного середовища забезпечує:

– удосконалення законодавства;

– розроблення базових нормативних актів з питань техногенної та екологічної безпеки;

– впровадження відповідних механізмів її регулювання з метою здійснення політики запобігання виникненню надзвичайних ситуацій;

– визначення критеріїв і норм техногенної та екологічної безпеки, контроль за безпечним використанням природних ресурсів;

– організація і здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням вимог екологічної безпеки у процесі поводження з небезпечними, радіоактивними і токсичними речовинами, дотриманням умов безпечного розміщення та збереження небезпечних, токсичних та радіоактивних відходів;

– методичне забезпечення управління та здійснення контролю за екологічно обґрунтованим проведенням робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та аварій.

–  організація робіт з прогнозування екологічного стану в районах розташування потенційно небезпечних об'єктів та інтенсивної військової та господарської діяльності, в тому числі у випадку виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

– організація і проведення спостереження, оцінки і прогнозу стану атмосфери, водних об'єктів і сільськогосподарських культур, радіоактивного і хімічного забруднення довкілля території України.

– попередження про стихійні гідрометеорологічні явища, екстремальні високі рівні забруднення довкілля.

– забезпечення керівних органів єдиної державної системи гідрометеорологічною інформацією та інформацією про забруднення довкілля.

– здійснення у разі виникнення надзвичайних ситуацій оперативного контролю з виміром радіоактивного і хімічного забруднення згідно з установленим регламентом у місцях проведення постійних спостережень.

– організація і проведення моніторингу стану підземних вод, включаючи їх радіоактивне забруднення.

– організація і проведення моніторингу небезпечних екзогенних геологічних процесів.

– прогнозування разом з Національною академією наук розвитку небезпечних геологічних і геофізичних процесів.

– проведення загальнодержавної класифікації потенційно небезпечних техногенних об'єктів.

– визначення критичних територій за екологічними наслідками можливих надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру.

– розроблення методики прогнозування і оцінки екологічних наслідків можливих надзвичайних ситуацій і аварій.

– визначення оптимальної структури та єдиних технічних вимог щодо проведення постійних спостережень за техногенне небезпечними об'єктами та територіями, на яких вони були розташовані.

– розроблення та дослідне впровадження рекомендацій щодо вилучення з технологічного процесу потенційно техногенно небезпечних об'єктів різних галузей, небезпечних речовин і технологій.

– управління створенням і діяльністю таких функціональних підсистем єдиної державної системи:

1. державної системи екологічного моніторингу навколишнього середовища;

2. системи спостереження і контролю за природними гідрометеорологічними явищами та забрудненням довкілля;

3. системи прогнозування гідрометеорологічних умов і явищ;

4. системи спостереження і контролю за рівнем забруднення підземних вод, включаючи радіоактивне;

5. системи спостереження і контролю за небезпечними екзогенними геологічними процесами;

6. системи прогнозування небезпечних геологічних і геофізичних процесів.