Комбіновані прийоми:

1. Опосередкування (ставиться умова, якщо виконується, – задовольняє свої інтереси).

2. Фланговий підхід (вчитель не завжди відразу моралізує, карає за поганий вчинок, а підходить ніби з боків, спочатку говорить про позитиви).

3. Паралельна педагогічна дія (непрямий вплив через колектив, його громадську думку).

4. Попередження (розкриває неприємні наслідки).

Вибух – створення ситуації, коли виникають нові сильні почуття, затверджується думка про необхідність змін докорінним чином.

Такий прийом як вибух не відноситься безпосередньо ні до однієї із груп. Але за певних умов явище вибуху може відбутися при використанні як створюючих, так і гальмуючих прийомів.

Певні дії, як показує І.П. Павлов, викликаються позитивними умовними рефлексами, негативні рефлекси затримують ті чи інші дії. Отже, вихователь, борючись з небажаними вчинками учнів, може іти двома шляхами, які доповнюють один одного і використовувати створюючі і гальмуючі прийоми.

Для вибору необхідного прийому необхідно попередньо визначити характер і мотиви вчинку, душевний стан, що вимагає психологічного аналізу цього вчинку, розгляду його в тісному зв’язку з особистістю учня.

Принципи педагогічного впливу

1. Педагогічний оптимізм – віра в безмежні можливості учня.

2. Повага до учнів в поєднанні з вимогливістю. Повага викликає довіру, щирість, збуджує позитивні емоції, формує позитивні установки. Грубість, неповага до особистості учня породжують у відповідь образу, озлоблення і навіть прагнення зробити що-небудь наперекір.

3. Розуміння душевного стану учня. Щоб зрозуміти душевний стан учня, вчитель повинен знати його особливості, умови життя і вдумливо аналізувати їх.

4. Розкриття мотивів і зовнішніх обставин вчинків. Для правильної оцінки вчинку необхідно розкривати мотиви, тобто внутрішні причини.

5. Зацікавленість в долі учня. Турботливе, доброзичливе ставлення до учнів володіє дивною силою розтоплювати лід відчуження і недовіри, викликати любов до свого вчителя, відданість, бажання доставити йому радість.