Тема: Педагогічна взаємодія як фактор виховання учнів

Мета: а) усвідомити сутність педагогічної взаємодії, її психологічні і педагогічні основи;

б) дати характеристику прийомам та принципам педагогічної взаємодії

ПЛАН

1. Сутність педагогічної взаємодії

2. Психологічні основи педагогічної взаємодії

3. Класифікація та характеристика прийомів педагогічного впливу

4. Принципи педагогічного впливу.

ЛІТЕРАТУРА

1. Натанзон Э. Шулимовна. Приемы педагогического воздействия. – М. 1972.

2. Рыбакова Маргарита Макаровна. Конфликт и взаимодействие в педагогическом процессе. – 1981.

3. Педагогическая технология (сост. Н.Е. Щуркова, М., 1992)

4. Юсупов Ильдар Масгурович. Психология взаимопонимания. – Казань,1991.

Дві основні особи в школі – вчитель і учень. Від налагодження між ними доцільної взаємодії залежить дуже багато: повноцінний розвиток і формування особистості учнів.

Що ж таке взаємодія?

Взаємодія – філософська категорія, яка відображає процеси впливу різних об’єктів один на одного, їхню взаємну обумовленість і зміну стану.

Взаємодія проявляється в діяльності і спілкуванні.

Взаємодія в широкому розумінні – обмін інформацією + обмін діями.

Взаємодія у вузькому розумінні – організація спільної діяльності.

Олексій Олександрович Бодальов переконливо довів, що «… ситуація, коли одна людина впливає на іншу, - це ситуація взаємодії, тобто вплив треба розглядати як процес взаємодії, при якому змінюються обидві сторони». Засоби взаємодії: слово, міміка, дія, вчинок.

Оскільки в педагогічній діяльності вплив на учнів – це основний засіб їх навчання, виховання, нам необхідно з’ясувати, що ж таке «виховний вплив».

Під виховним впливом розуміється вплив вчителя на особистість учня з метою зміни його поведінки, переконання, ставлення до самого себе і оточуючих людей, формування ціннісних орієнтацій і якостей особистості.

Шляхи підвищення ефективності впливу, взаємодії.

1.Удосконалення стилю ставлення до учнів – треба формувати стійке позитивне ставлення.

Ось результати дослідження, проведеного методом експрес – опитування серед учнів 7-9 класів різних шкіл: їм було запропоновано вибрати бажаний і реально існуючий в їхніх школах стиль ставлення педагогів до учнів: ставлення диктату, невтручання, співробітництво, опіки, конфронтації. Зміст ставлень було розкрито таким чином: ставлення диктату – сувора дисципліна, тиск, авторитаризм, чіткі вимоги до порядку, до знань при офіційно – діловому спілкуванні.

Ставлення невтручання (ліберальне): (учні вільні, відчувають повну свободу).

Ставлення опіки – турбота до нав’язливості, боязнь всякої самостійності, постійний контакт з батьками.

Ставлення конфронтації – скрита неприязнь до учнів, постійне незадоволення роботою з предмета, в спілкуванні – зневажливий діловий тон.

Ставлення співробітництва – співпраця в усіх справах, оптимізм і взаємна довіра в спілкуванні.

Отримані результати: домінують ставлення диктату і невтручання.

Відносно бажаних стилів: часто учні вибирають стиль невтручання як бажаний для них. Мотивують такий вибір тим, що вчителі добре знають свій предмет, а знання їм необхідні для майбутньої спеціальності, вступу до вузу, а виховні години, заходи, співробітництво в позаурочній діяльності необов’язкові в шкільних стінах, вони вже виросли із цього.

Чи підтримуєте ви думку учнів? Чому?

Це хвилює і примушує задуматися над виховною роллю школи, взаєминами педагогів з учнями у відповідальний, основний період формування світогляду і переконань, громадських позицій учнів.

Більшість опитаних відносини співробітництва назвали бажаним стилем взаємин, але багато з них сумніваються, що такі стосунки реальні в нашій школі. Ось як далеко зайшла сучасна школа.

Так в якому ж напрямі треба удосконалювати взаємини з учнями? Встановлювати відносини співробітництва, в основі яких і стійкий позитивний стиль ставлення і демократичний стиль керівництва, і позиція педагога «поруч».

2. Удосконалювати стиль спілкування.

Ми знаємо такі стилі педагогічного спілкування: дистанція, залякування, загравання, на основі дружніх стосунків і на основі спільної зацікавленості спільною творчою діяльністю.

Ми давали детальну характеристику кожному стилю, знаємо, що найкращі із них останні 2, які і повинні бути в основі відносин співробітництва. Кожному треба прагнути до формування у себе цих 2 стилів і використання їх в майбутній педагогічній діяльності.

3.Удосконалення характеру діяльності учнів та активізація позиції учнів в ній (наполегливість, сумлінність, активність). (суб’єкт – суб’єктні відносини, діяльнісний підхід).

Психологічні основи взаємодії.

Певні дії, слова, поведінка вчителя повинні викликати у вихованців емоційний відгук і нове ставлення до своїх вчинків, що і послужить причиною подальших змін в поведінці учня.

Як правило, учень не може залишатись байдужим до нової педагогічної ситуації. Він глибоко переживає своє становище, задумується над тим, що відбувається. Це дозволяє вихователю сформувати нові стосунки з учнем, викликати у нього нове ставлення до навчання, до товаришів, до особистої поведінки. Отже, кожний вплив характеризується народженням у школяра нової гами почуттів і відповідних думок, які стають мотивами у зміні поведінки.

В.®П.®М.+С.+В.®Ф.+Р.+В.

¯

+П.,+Ем.