Ситуаційні завдання:

Визначити якість взуття.

1. Напівчеревики модельні жіночі на підошві з поліуретану. При огляді виявлені дефекти: малопомітна віддушистість на берцях; звалювання строчки з країв деталей з повторним кріпленням -4мм; зіпсована підкладка; різна висота між півпарами -2мм.

2. Напівчеревики чоловічї, виготовлені відповідно до ГОСТ 19116, на підошві з гуми кожволон клеевого методу кріплення. При огляді виявлені дефекти: малопомітна воротистість на берцях; ширина підборів;: в лівій півпарі -70 мм, в правій -72мм; відзилення ходової поверхні підбора від горизонтальной площини -2мм.

3. Туфлі дівочі літні з відкритими носочною та пяточною частинами, з суцільною шкіряною підкладкою. Верх зі синтетичної шкіри. Підошва та підбор середньої висоти з поліуретану, клійовий метод кріплення підошви. При огляді виявлені дефекти: незначні зміни рисунку тиснення шкіри; пропуск стежків з повторним кріпленням довжиною – 2мм; різна висота підборів в парі -1мм.

Лабораторна робота №8. Вивчення технології пошиття та ремонту хутряних виробів в ательє.

Мета: поглибити та закріпити теоретичні знання по технології пошиття та ремонту хутряних виробів в ательє, асортименту та якості виробів.

Задачі: Ознайомитись з особливістю технології пошиття та ремонту хутряних виробів в ательє, асортиментом та якістю.

Матеріальне забезпечення: робота виконується в ательє (зразки напівфабрикатів, готових виробів, ГОСТи).

Зміст завдання:

Завдання 1. Вивчення технології пошиття та ремонту хутряних виробів в ательє.

Ознайомлення з технологією пошиття та ремонту хутряних виробів в ательє. По результатам роботи скласти звіт, в якому треба навести характеристику технологічних процесів пошиття та ремонту хутряних виробів та визначити їх роль в формуванні споживчих властивостей та показників якості хутряних виробів. В звіті треба відповісти на питання:

• коротка характеристика ательє;

• види хутряних напівфабрикатів, джерела її постачання;

• приймання хутряних напівфабрикатів;

• прийом заказу на пошиття та ремонт хутряних виробів;

• підготовка хутряних напівфабрикатів до пошиття та ремонту, обладнання яке застосовується при цьому;

• пошиття та ремонт хутряних виробів. Обладнання, яке застосовується при цьому;

• обробка хутряних напівфабрикатів та деталей, вплив цих процесів на формуванні споживчих властивостей готових виробів;

• підготовка хутряних напівфабрикатів до розкрою. Розкрій хутряних напівфабрикатів, викроювання деталей, перевірка точності кроя, комплектування деталей, обладнання яке застосовується при цьому, його характеристики;

• особливості пошиття та ремонту хутряних виробів, обладнання, яке застосовується при цьому.

• Обробка хутряних виробів, в тому числі нові методи обробки. Вплив цих процесів на формуванні якості готових хутряних виробів, роль обробки в забезпечені різноманітності асортименту;

• характеристики виробляємої продукції;

• характеристика різноманітності, обновлювання асортименту; випуск нових видів хутряних виробів. Аналіз асортименту хутряних виробів представити в табл.8.1.

Таблиця 8.1.

Група хутряних виробів за призначенням	Група хутряних виробів за статево- віковою групою	Вид виробу	Хутряний напівфабрикат

• якість хутряних виробів:

• порядок оцінки якості хутряних виробів. Найбільш расповсюджені дефекти хутряних виробів;

• порядок повернення бракованих хутряних виробів від споживчив;

• маркіровка та упаковка хутряних виробів, ефективність штрихового кодування, умови збереження готових хутряних виробів. Контроль параметрів та умов збереження хутряних виробів в ательє;

• підготовки хутряних виробів до здачі замовнику.

Особливості приймання та оформлення замовлення щодо надання послуг з ремонту і пошиття хут­ряних виробів, виробів зі шкіри, головних уборів. Пред­ставник підприємства побутового обслуговування (прий­мальник) під час оформлення замовлення на пошиття ви­робів повинен надати споживачу (замовнику) професійну консультацію і узгодити з ним модель (ескіз, рисунок) ви­робу, розмір, фасон, матеріали, фурнітуру та інші його особливості, що підтверджується підписом замовника. За­мовлення на пошиття виробів можуть бути оформлені за затвердженими в установленому порядку зразками-моделями і за індивідуальними замовленнями.

Під час оформлення замовлення на пошиття і ремонт хутряних, шкіряних виробів на зворотному боці шкіряної тканини замовник кульковою ручкою зазначає своє прізви­ще. Хутряні вироби, що приймаються у ремонт, вимірюють за довжиною і шириною, одяг — за довжиною і шириною нижнього краю виробу та обводу грудей. Усі ці відомості, а також площу прийнятого в ремонт хутра слід зазначити у квитанції.

Приймальник під час оформлення замовлення на ре­монт виробів визначає відсоток їх зношеності за наявності вад: незначна зношеність виробу (20—30% зношеності); середня зношеність виробу (40—50% зношеності); значна зношеність виробу (60—70% зношеності). Відсоток зноше­ності виробу погоджують із замовником (табл. 8.2). У ремонт не приймають мокрі та забруднені вироби, а також вироби, що мають ослаблення тканини, яке немож­ливо усунути.

Таблиця 8.2 Визначення відсотка зношеності хутряних та овчино-шубних виробів і головних уборів.

Вади, що характеризують зношеність виробу	Відсотки зношеності, %
Незначна зношеність виробу
Вироби малозношені із незначними потертостями, скачуванням ворсу, зміною інтенсивності кольору, забрудненнями і плямами, що не піддавалися пранню, хімічному чищенню або перефарбуванню, не мають пошкодження волокон і розривів	20—30
Середня зношеність виробу
Вироби ношені, вигорілі, потерті, прані, чищені або перефарбовані, із зваленим ворсом, мають незначні здири лицьового шару шкіри, витравлені місця від дії поту, хімікатів, світла і тривалого тертя, припали від порушення режиму прасування, відшарування та деформації внутрішньої прокладки на комірах, манжетах, дірки на закритих ділянках, обтріпування на краях	40—50
Значна зношеність виробу
Вироби реставровані, що піддавалися пранню, штопанню, хімічному чищенню та перефарбуванню, мають значну потертість (лисини), розриви, дірки на відкритих ділянках, плями, що зіпсували колір і волокно тканини, значні здири лицьової поверхні шкіри	60—70

Завдання 2. Аналіз відповідності технології ательє по пошиття та ремонту хутряних виробів сучасному рівню.

Використовуючи літературу по технології виробництва хутряних виробів, оцінити рівень розвитку технологічних процесів в ательє. Робота оформляється в табл. 8.3.

Таблиця 8.3.

Основні етапи процесу пошиття та ремонту виробів	Характеристика технологічних процесів в ательє	Характеристика сучасного обладнання в ательє	Матеріали (хутряний напівфабрикат)
1	2	3	4

За результатами роботи треба сформулювати висновки та пропозиції для трикотажного ательє.

Завдання 3. Вивчення асортименту хутряних виробів в ательє.

Вивчити класифікацію та асортимент хутряних та овівчано-шубних виробів. Придбати практичні навички в розпізнаванні видів виробів, видів оздоблення застосованого напівфабрикату, у визначенні фасону, способу підборки шкурки. Вміти характеризувати натуральні зразки хутряних виробів за основними ознаками; отримати навички у визначенні роздрібних цін.

Асортимент готових хутряних виробів відноситься до групи складного асортименту. Особливо відповідальним є етап встановлення ціни за прейскурантом. Тому треба ретельно ознайомитись з особливостями класифікації та побудови асортименту готових хутряних виробів.

1. Вивчення асортименту готових виробів відбувається за допомогою набору головних виробів, технічних описань моделей.

При огляді хутряного одягу треба визначити найменування виробу:

а) надягнути вироби на манекен i вивчити деталі - стан, комір, рукава, поділ, застібку;

б) за конструкцією деталей встановити вид виробу: манто (без застібки, великий захід пол, широка пройма), пальто, півпальто, жакети (відрізняються довжиною та розміром хутра).

2. Визначити розмір i зріст виробу: місця виміру вказані в ГОСТі 8766-66.

3. Встановити складність фасону, користуючись прейскурантом 073, стр.83.

4. Вивчити маркування виробу.

5. При огляді головних уборів встановити найменування деталей, проведіть основні виміри, користуючись ГОСТом 10325-62. Визначити фасон виробу. Вивчити маркування головних уборів.

6. Розглянути зразки хутряних комірів. Користуючись ГОСТом 7069-61, визначте деталі коміра, розміри, тип, фасон. Визначити вид напівфабрикату та обробки шкурки, вивчіть маркування комірів.

7. Проаналізувати фактори ціноутворення виробів (вплив виду та обробки напівфабрикату, розміру, зросту, фасону виробу, складності підбору шкурок у виробах i т.д.).

8. Вивчити розділи "Примітки" до кожної групи виробів. Вивчивши асортименти головних хутряних уборів, дати повне їх описання та визначити роздрібну ціну за такою формою (табл. 8.4.).

Таблиця 8.4

Найменування виробу	Вид та обробка напівфабрикату	Фасон	Розмір	Зріст	Лекальна площа	Підбір шкурок
1	2	3	4	5	6	7

Завдання 4. Визначення якості хутряних виробів.

Ознайомлення зі стандартами на визначення якості та сортування хутряних виробів, виявлення особливості i ознаки їх сортування.

Навчитися працювати з ГОСТами на готові хутряні вироби та визначати їх якість; оволодіти навичками приймання за якістю готових хутряних виробів.

Визначення якості готових хутряних виробів та їх сортування відрізняються найбільшою складністю в групі промислових товарів. Тому для товарознавця знання цього розділу є особливо важливим. Процес приймання хутряних виробів складається з наступних етапів:

1. Перевіряється відповідність виробів еталонам.

2. Перевіряється відповідність виробів вимогам ГОСТів та технічним описанням за якістю кушнірських робіт, якістю маркування та упакування, посадка виробу на манекені.

3. Вивчити вимоги до якості хутряних виробів за пошивними роботами.

4. Перевіряється правильність сортування.

При вивченні якості хутряних виробів треба розглянути такі питання:

• сортування хутряних виробів;

• розподіл за сортами;

• сортування за дефектами;

• сортування за кольором.

При виконання завдання:

1. Користуючись стандартами, прейскурантами та технічними описами моделей, необхідно перевірити якість, лекальну площу, розміри, фасон i роздрібні ціни декількох зразків.

Для цього необхідно спочатку оглянути вироби. При зовнішньому огляді звертається увагу, чи немає на виробах пошкоджень, тобто перевіряється правильність маркувань на навісних ярликах, наявність дублюючих маркувань та правильність маркувань на шкіряній тканині.

Одяг оглядається на манекенах, на столах. Перевіряється правильність посадки пальта на манекені, симетричність розміщення деталей (правильність посадки рукавів, коміра, лацканів, пілочок ), довжину бортів суміщення лівої та правої поли, рівність низу пальта, а також відповідність підкладки i фурнітури цінності i кольору хутряного верху.

Зіставляється розмір i зріст виробу даним маркувань.

Сантиметром вимірюється ширину виробу на рівні пройми під рукавом від середини спинки до краю лівого борту.

3picт визначається вимірюючи довжину виробу в сантиметрах посередині спинки від шва ушивання підкоміра до низу.

2. Окрім вказаних 2-х основних способів вимірювань, проводиться ще ряд допоміжних вимірювань, згідно даним технічних описань кожної моделі.

Для головних yбopiв перш за все визначається відповідність фасону виробу, вказаному на навісному ярлику, використовуючи для цієї цілі технічне описання моделі. Потім перевіряється якість головних уборів. При цьому шапки оглядається таким чином: береться обома руками, струшується i надівається на ліву руку, обертається, перевіряючи рівність нижньої лінії борта, правильність розміщення деталей, підбір хутра, симетричність хребтових ліній або завитків, наявність шитості, правильність строчіння деталей шкіряного або текстильного ковпака. Після огляду хутряного верху перевіряється якість тулії та підшивки підкладки шапок.

3. В закінченні встановлюється, чи відповідає виріб розміру, сорту, категорії дефектності, поданим на навісному ярлику та дублюючому маркуванні.

Розміри головних уборів визначають вимірюючи їx по внутрішньому колу кільцеміром або сантиметром.

Коміри, жіночі хутряні убори оглядають на столах. Виріб береться обома руками, струшується, кладеться на стіл. Перевіряється, чи відповідає він описанням фасонів. Потім перевіряється якість підбору, видалення дефектів, якість швів. Встановлюється сорт, колір, категорію дефектності, площу та визначається ціну за прейскурантом.

У виробах, виготовлених на підкладці, перевіряється правильність її підшивки, відповідність якості підкладки цінності хутра. Площу комірів та напівпелерини визначається, вимірюючи сантиметром довжину лінії, яка проходить вздовж посередині, від одного кінця до другою, та помножується на середню ширину. Результати роботи оформлюється у вигляді таблиці 8.5.

Таблиця 8.5. − Визначення сорту готових хутряних виробів

Найменування виробу	Вид напівфабрикату	Фасон оздоблення	Розмір та зріст	Група дефектності	Сорт	Роздрібна ціна
1	2	3	4	5	6	7