Інформаційні системи
Під системою розуміють сукупність об‘єктів із налагодженими між ними зв‘язками.
Сукупність взаємопов'язаних засобів, що забезпечують протікання інформаційних процесів – джерело інформації, передавач, лінія зв'язку, приймач, споживач – називають інформаційними системами (ІС).
Сучасні ІС поділять на:
неавтоматизовані;
автоматизовані;
автоматичні.
У неавтоматизованих ІС електронно-обчислювальні засоби не використовуються (класичні бібліотечні служби).
У автоматизованих ІС використовуються комп'ютерні засоби, проте значною залишається роль людини (оператора, диспетчера), зокрема, на етапі аналізу інформації та прийняття рішень (система обслуговування клієнтів у відділеннях банків).
Автоматичні ІС функціонують без втручання людини (електронні довідкові системи)
Подання інформації в еом. Одиниці ємності запам"ятовуючих пристроїв.
Перш ніж бути обробленою у деякому інформаційному процесі, інформація має бути пеним чином подана, доведена до відома, або, як кажуть, представлена у вигляді даних.
Якщо представлення інформації відбувається з використанням символів з деякого їх обмеженого набору (алфавіту) за певними правилами, то кажуть, що ця інформація представлена у закодованому вигляді. Наприклад, люди для обміну інформацією використовують символи різних алфавітів (разом з цифрами, знаками пунктуації тощо у випадку запису інформації на папері, чи звукові сигнали різної частоти при передаванні інформації вголос) та за їх допомогою кодують інформацію відповідно до правил, що визначаються певною мовою. Зрозуміло, що людині, якій передають інформацію, для її сприйняття повинні бути відомі і символи, і правила кодування. Варто відрізняти поняття “кодування” та “шифрування”, останнє використовує кодування інформації, крім всього іншого, й для неможливості розуміння змісту інформації сторонніми “небажаними” чи випадковими отримувачами, для цього використоуються алфавіти чи правила кодування, відомі обмеженому колу осіб.
Зрозуміло, що одна й та сама інформація може бути закодована по різному, так, наприклад, повідомлення, записане (закодоване) на англійській мові відрізнятиметься від цього самого повідомлення, записаного за допомогою іншої мови.
Для кодування даних у обчислювальній техніці з метою уніфікації прийомів та методів обробки даних застосовується універсальна система кодування, що називається двійковим кодом. Елементарною одиницею представлення даних у двійковому коді є двійковий розряд – біт (від англ. “BInary digiT” – “двійкова цифра”). Біт може приймати два відмінні стани, які позначаються нулем та одиницею (“так” або “ні”, “істинно” та “хибно” тощо), тобто алфавіт двійкового коду – це 0 та 1.
Така система кодування була прийнята в основному тому, що обробка інформації у ЕОМ в кінцевому випадку представляє собою обробку електронними пристроями електричних сигналів (аналіз напруг електронних елементів та переведення їх з одного стану в інший, наприклад, аналіз напруги, прикладеної до певного транзистора та зміна його стану з “відкритий” на “закритий” чи навпаки); розпізнавання сигналів різного потенціалу робило би ці електронні пристрої неприпустимо складними, на відміну від випадку необхідності простого розпізнавання існування потенціалу без визначення його рівня. Аналогічно вдалося зконструювати відносно прості пристрої для збереження даних, так, наприклад, запам'ятовування значень біту на магнітному диску вимагає створення намагніченості елементарної запам'ятовуючої ділянки в протилежних напрямках, при цьому величина (модуль) намагніченості ролі не відіграє і визначення не потребує.
Крім того, якщо дивитись на символи двійкового алфавіту як на цифри, якими записуються числа у двійковій системі числення, то для виконання арифметичних операцій над такими числами вдається сконструювати так само відносно простий електронний пристрій. Такий пристрій дістав назву “однорозрядного суматора”, оскільки властивості двійкових чисел та двійкової арифметики дозволяють звести відомі арифметичні операції до операції додавання.
Одним бітом вдається закодувати 21 = 2 різних стани. Якщо кількість бітів збільшити до двох, то з їх допомогою можна виразити 22 = 4 стани – 00, 01, 10 та 11. Сукупність трьох бітів може приймати значення 23 = 8 різних комбінацій нулів та одиниць – 000, 001, 010, 011, 100, 101, 110 та 111. Зрозуміло, що більшою кількістю бітів можна закодувати більше станів, і при цьому кількість отримуваних різних двійкових чисел відповідає кількості можливих комбінацій нулів та одиниць у розрядах числа і дорівнює 2 у степені, що визначається кількістю розрядів числа (кількістю біт чи кількістю знакомісць у числі).
Практика показує, що з бітовим представленням зручніше працювати, якщо воно утворює деяку регулярну форму. В якості таких форм використовують групи з восьми бітів, така група дістала назву “байт”. Іншими словами, байт – це восьмирозрядна комбінація нулів та одиниць, яка може приймати 28 = 256 різних значень і розглядається ЕОМ як єдине ціле. Крім того, байт являє собою мінімальну адресуєму (тобто ту, що пересилається між компонентами ЕОМ) одиницю інформації.
Б
іти
у байті нумеруються справа наліво,
починаючи з нуля:
Для кодування символів використовується один байт. Це означає, що у двійковому представленні може бути подано максимум 256 символів. Цієї кількості цілком вистачає для кодування великих та малих літер латинського алфавіту, певного національного алфавіту, цифр, знаків пунктуації та спецсимволів. Співставлення між кодами символів та самими символами відбувається здопомогою відповідних кодових таблиць. В усьому світі в якості стандарта прийнята таблиця ASCII (American Standard Code for Information Interchange).
Кодування звичних для людини чисел, що дозволяє наступну їх обробку процесором, відбувається відповідно до формальних правил переведення чисел з десяткової у двійкову систему. Аналогічні перетворення, але у зворотньому напрямку відбуваються при виведенні результатів роботи ЕОМ.
Для позначення кратної кількості байтів використовують відповідні приставки до слова «байт», при цьому вони позначають степінь основи системи числення, тобто двійки:
1 кілобайт |
(Кбайт) |
= |
210 байт |
= |
1'024 байт |
= |
8'192 біт |
1 мегабайт |
(Мбайт) |
= |
210 Кбайт |
= |
220 байт |
= |
1'048'576 байт |
1 гігабайт |
(Гбайт) |
= |
210 Мбайт |
= |
230 байт |
= |
1'073'741'824 байт |
1 терабайт |
(Тбайт) |
= |
210 Гбайт |
= |
240 байт |
= |
1'099'511'627'776 байт |