5. Структура економічного циклу.

Економічний цикли - це послідовність піднесення і спадів економічної активності протягом кількох років. Вони викликані об’єктивною необхідністю заміни основного капіталу.

Економічний цикл складається з 4 фаз:

1 фаза - криза – головна фаза циклу. ЇЇ функція полягає у встановлені порушеної рівноваги між основними пропорціями економіки. Вона розпочинається труднощами збуту продукції спочатку у оптовій, а потім в роздрібній торгівлі;

2 фаза – депресія – фаза циклу, яка проявляється у застої виробництва. Поступово реалізуються товарні запаси, рівень безробіття залишається високим, але й на деякий час стабільним. Готуються умови для пожвавлення виробничої діяльності.

3 фаза – пожвавлення – розпочинається з невеликого зростання обсягів виробництва, помітного скорочення безробіття, замінюється стара техніка.

4 фаза – піднесення – виробництво перевищує рівень попереднього циклу і зростає високими темпами, зростає зайнятість, розпочинається швидке економічне зростання.

6. Джерела економічного зростання в моделях Харрода-Домара та Солоу.

Модель Харрода-Домара пояснює економічне зростання нагромадженням запасу капіталу, який зростає із збільшенням чистих інвестицій. Останні визначаються як такі, що залежать від заощаджень. Основні характеристики моделі: a) в ній приймається, що зростання капіталу і праці відбувається пропорційно; b) вона не враховує технологічних змін; c) ключовим елементом моделі вважається гранична схильність до заощаджень. Умоделі Харрода-Домара зростання розглядається як функція заощадження та ефективності капіталовкладень. Модель економічного зростання Солоу враховує вплив трьох чинників: капіталоозброєності праці, яка, в свою чергу, формується під впливом інвестицій (заощаджень) та вибуття (амортизації) капіталу, зростання населення та технологічного прогресу. За моделлю Солоу, існує стійкий рівень капіталоозброєності, або певний стан рівноваги, що визначає економічну динаміку. Ключовим елементом економічного зростання є заощадження. Проте і вони не можуть бути джерелом постійного зростання, оскільки обмежують споживання.

7. Торії економічного зростання : маржиналізм та структуралізм

Економічне зростання- це збільшення кількості товарів і послуг, які продукує національній економіці.

У теорії для пояснення впливу чинників економічного зростання сформувалися два підходи: маржиналістський та структуралістський.Маржиналістський назив. Підхід неокласичної школи, який ґрунтується на ідеї граничної продуктивності різних чинників в-ва. Ця ідея дає змогу визначити граничний внесок капіталу, праці, землі у продукт націонал. в-ва. Якщо за умови незмінності інших чинників, один із чинників збільшити на 1%, то збільшення (зменшення) ВНП на певний відсоток і визначатиме внесок цього змінюваного чинника у зростання.Ця теорія належить Едварду Денісону. Він розподілив чинники екон. Зростання на дві групи: 1).Фізичні (праця, капітал)-досліджуючи вплив праці, він урахував к-ть робітників, середнє число відпрацьованих год., рівень освіти і професійну підготовку.Для визначення капіталу враховувались рівень технічного обладнання, будівлі, запаси. 2).Інші чинники- до них віднесено все, що пов’язане із зростанням продуктивності.Структуралістський підхід до аналізу чинників екон. Зростання виник як критичнв реакція на тлумачення Денісона.Він усвідомлював, що реальна ефективність в-ва може бути нижчою, ніж потенціал закладений у фізичних акторах зростання.Щоб запобігти цьому, він пропунував змінювати структуру економіки.Нестабільність економ.зростання, пов’язана із структурою економіки, якраз і лягла в основу структуралістського підходу. Структуралісти обґрунтували існування безпосереднього зв’язку між структурою економіки та темпами економ.зростання. За їхніми уявленнями зростання може бути спричинене зміною структури споживання, галузевої структури. Крім того, зв'язок структури і зростання обопільний: якщо економ. Зростання спричиняє збільшення рівня доходів, то це викликає зміну структури попиту-вона може зумовити зміну структури в-ва, пов’язану із виникненням нових високотехнологічних галузей, наслідком чого стає нове економ. зростання.

8.Зміст кривої Лоренца

Для визначення ступеня нерівності доходів використовується крива Лоренца (мал 1)

Крива Лоренца-крива, яка характеризує фактичний розподіл доходів між домогосподарствами на основі зв’язку між відсотком сімей у складі населення та їх відсотком у сукупному доході.

Теоретична можливість абсолютної рівності розподілу доходів представлена на графіку у вигляді бісектриси, причому координати її точок указують на певний процент сімей, що одержують такий процент доходу; 20% сімей отримують 20% доходу і т.д. Якщо нанести на графік підраховані дані за рік, то одержимо криву Лоренця, що показує фактичний розподіл доходу в країні.Ділянка між лінією що позначає абсолтну рівність на кривій Лоренця, відображає ступінь нерівності доходів. Чим більша ця ділянка, тим більший ступінь нерівності доходів. Ситуація абсолютної нерівності, тобто коли 99% сімей не мають доходу, а 1% - 100% доходу, графічно зображається кривою Лоренца .Причинами нерівності доходів передусім є відмінності у фізичних та розумових здібностях людей, освіті і професійній підготовці, в складі сім’ї та її доходах. Особлива роль у загостренні проблеми економічної нерівності належить фактору володіння власністю – устаткуванням, житлом, землею, акціями чи ін ЦП.За умов диференціації доходів та рівня життя виникає гостра соціальна проблема бідності. Світова практика господарювання показує що лінія бідності значно підвищується завдяки зростанню цін і зовсім не відображає збільшення споживання. Тому проблеми бідності потребують від б.-я. цивілізованої держави проведення політики соціального захисту певних груп населення.

9. Особливості безробіття в Україні

Сутність безробіття полягає в тому, що це не випадкове, а закономірне явище, породжене процесом нагромадження капіталу в умовах ринкової економіки, основаної на приватній власності на засоби виробництва. Залежність між рівнем безробіття і падінням ВВП свідчить: якщо фактичний рівень безробіття перевищує природний на один відсоток, то відставання обсягу ВВП щодо його потенційно можливого обсягу становить 2,5 відсотка. Становлення національного ринку праці в Україні відбувається повільно, оскільки успадкована від радянських часів сфера зайнятості є однією з найбільш деформованих. Попит на працю у вітчизняній економіці звужується внаслідок скорочення інвестиційних видатків фірм та споживчих видатків домогосподарств. Проблема зайнятості в Україні в період формування ринкових відносин ускладнюється. Рівень безробіття зростає. Упродовж останнього десятиліття нагромаджено значний потенціал прихованого безробіття, у структурі якого можна виділити: 1) надлишкову зайнятість; 2) працівників, що вимушено працювали неповний робочий час; 3) працівників, що перебували у примусових відпустках без збереження або з частковим збереженням зарплати. В Україні існують величезні можливості для підвищення рівня зайнятості - розвиток приватного підприємництва, малого та середнього бізнесу, сфери послуг, фермерства, всієї ринкової інфраструктури тощо. Вступ економіки нашої країни у ринкові відносини супроводжується зниженням рівня зайнятості, внаслідок чого різні групи населення стикаються з проблемами працевлаштування. Тому держава зобов'язана всіма засобами сприяти повній, продуктивній та вільно обраній зайнятості, спрямованій на виявлення існуючих та створення нових робочих місць.

10. Модель економічного зростання Солоу. «Золоте правило».

Модель Солоу показує, як заощадження, зміна чисельності населення і технологічний процес впливають на екон.зростання. Ця модель дає змогу дослідити, як основні фактори виробництва-праця, капітал, технологічні зміни-впливають на динаміку обсягу виробництва, коли економічна система перебуває у рівноважному сталому стані.Осн.рисами моделі Солоу є такі: 1. Цільовою ф-цією моделі є не зростання загального обсягу продукту, а його вир-во на одного працюючого, тобто продуктивність праці. Тому в побудові моделі відображають певні показники в розрахунку на одного працюючого: продуктивність праці: y=Y/L; капіталоозброєність праці: k=K/L; інвестиції: i=I/L. Крім того враховуємо, що s – норма заощаджень, а d – норма амортизації. 2. Продуктивність праці залежить від її капіталоозброєності. Це положення реалізується на основі перетворення виробн.ф-ції: Y=F(K,L). Якщо обидві частини цього рівняння поділити на L, то отримаємо ф=цію продуктивності праці: y=f(k). 3. Капіталоозброєність ставиться в залежність від трьох факторів: запас капіталу, приріст населення, технічний прогрес. 4. Інвестиції дорівнюють заощадженням: i=sy=sf(k). Вплив окремих факторів . 1. – запас капіталу. Згідно з моделлю запас капіталу збільшується внаслідок інвестицій і зменшується через зношення капіталу. Для визначення впливу цього фактора на капіталоозброєність праці застосовують категорію “стійкий рівень капіталоозброєності”, який визначається за формулою: . 2. – приріст населення. Згідно з моделлю приріст населення з темпом n впливає на капіталоозброєність так само, як і зношення капіталу, тобто зменшує її.

3 – технічний прогрес, який зумовлює приріст ефективності праці з коефіцієнтом Е і темпом q. Згідно з моделлю вплив зростання ефективності праці з темпом q на обсяг продукту прирівнюється до його збільшення за рахунок приросту населення. Отже, модель Солоу дає змогу зробити висновки про те, що у рівноважному сталому стані економіки: -показники капіталу, доходу, споживання та інвестицій у розрахунку на одного працюючого зростають з темпом g; - загальний обсяг капіталу, доходу, споживання та інвестицій зростає з темпом (n+g).

Зростання за «золотим правилом»

Під «золотим правилом» розуміють таку норму заощадження s, за якої встановлюється стан сталої рівноваги економічної системи з найбільшим рівнем споживання. Умови «золотого правила нагромадження» виконується тоді, коли чистий граничний продукт капіталу дорівнює темпові приросту обсягу виробленої продукції.

11. Кейнсіанський механізм державного регулювання економіки

Дж. Кейнс в книзі “Загальна теорія, зайнятості, відсотка та грошей” (1936) вперше піддав конструктивні критиці класичну теорію макроеконом. регул-ня. На противагу клас. теорії ринкового само регул-ня та держ. невтручання в економіка він запропонував альтернативну теорію, в основі якої лежить державне регул-ня економіки.

Прихильники кейнс. теорії відстоюють думку, що ринковий механізм самостійно не може гарантувати досягнення в економіці повної зайнятості. Вони стверджують, що завдяки ринковим регуляторам економіка може бути врівноважена, тобто в ній може забезпечуватися рівновага між сукупним попитом і сукупною пропозицією, але водночас може існувати неповна зайнятість, вимушене безробіття та високий рівень інфляції. Аргументи на доказ кейнс. теорії

1. Кейнс. теорія відкидає положення про те, що % ставка гарантує забезпечення рівноваги між заощадженнями та інвестиціями. Власники заощаджень та інвестори – це зовсім різні економічні групи, які в процесі прийняття рішень про заощадження та їх перетворення у інвестиції керуються неоднаковими мотивами:1)% ставка; 2) одержання доходів від заощаджень;2)з метою накопичення грошей для здіснення великих закупок, вартість яких перевищує розмір поточних доходів;3)для створення резерву з метою здійснення непередбачених витрат;4)з метою нагромадження, щоб забезпечити майбутні потреби. Кейнсіанці, на відміну від класиків, уявлення про роль поточних заощаджень як джерела інвестицій вважають надмірно спрощеним. На їх думку, крім поточних заощаджень на грош. ринку існують інші джерела інвестицій: готівкові заощадження, тобто населення зберігає гроші не лише в банківській системі, але й у готівк. формі на руках; кредитні установи, які здатні мультиплікативно примножувати заощаджені гроші, внаслідок чого величина інвестицій може перевищити величину заощаджень.

2. Кейнс. теорія ставить під сумнів класичне положення про високу еластичність цін і з/п, особливо в бік зниження останньої при зменшенні сукупного попиту. Причини:1)наявність монополій, які стримують зниження цін і профспілок, які стримують зниження з/п, що перешкоджає адекватному зниженню цін і з/п в короткостроковому періоді і протидіє відновленню сукупної пропозиції на рівні потенц. ВВП.2)зниження цін та з/п не викличе зростання сукупного доходу працюючих і тому не забезпечить відновлення попиту на рівні потенц. ВВП.

Висновок кейнсіанців – ринковий механізм не здатний самостійно відновлювати повну зайнятість і тому повинен доповнюватись держ. регулюванням економіки.

12.Суть, характеристика та відмінні риси ВВП і ВНП

Головним показником при упорядкуванні національних рахунків служить валовий національный продукт (ВНП). Він визначається як сукупна ринкова вартість всього обсягу кінцевого виробництва товарів і послуг в економіці за один рік.

Отже, будь-який приріст запасів повинний бути врахований при підрахунку розміру ВНП, оскільки за допомогою ВНП вимірюють усю поточну продукцію, незалежно від того, продана вона або ні .

Валовий національний продукт (ВНП) – це валовий внутрішній продукт (ВВП), зменшений на величину доходів, які виплачуються нерезидентам, та збільшений на аналогічні доходи, які отримали резиденти цієї країни з-за кордону. Він показує обсяг виробництва, вироблений за допомогою факторів виробництва, що їх має країна. Основним показником результатів економічної діяльності на макрорівні є валовий внутрішній продукт (ВВП), який характеризує сукупну ринкову вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених підприємствами, організаціями та установами в поточному періоді на економічній території країни. Під “економічною територією” країни розуміють територію, яка адміністративне керується урядом даної країни та в межах якої особи, товари і гроші можуть вільно переміщуватися.

Валовий внутрішній продукт – це сукупна ринкова вартість кінцевої продукції та послуг, що вироблені резидентами країни за рік.ВВП обчислюється як сума окремих елементів сукупних витрат, здійснених всередені країни і пов’язаних зі створенням кінцевого продукту та послуг. Для цього використовують так формулу:ВВП = СВ + ВІ + ДЗ + ЧЕ,де СВ – споживчі витрати домашніх господарств, тобто населення;ВІ – валові внутрішні інвестиції приватного сектора економіки; ДЗ – державні закупки товарів і послуг з метою задоволення загально суспільних потреб; ЧЕ – чистий експорт, тобто різниця між експортом і імпортом товарів та послуг.

Різниця між ВВП і ВНП, в основному невелика і повільно змінюється з часом, але й є цікаві виключення. У останні роки усе більше і більше країн орієнтується на ВВП, а не на ВНП в основному через те, що ВНП менш надійний. ВНП може сильно змінюватися від кварталу до кварталу за рахунок великих обсягів одержуваних через кордон прибутків, коливання котрих мало пов'язані з доданою протягом періоду цінністю. Ці два показники часто взаємозамінюють один одного, хоча розбіжності між ними з економічної точки зору дуже значні.

13. Фінансові посередники на грошово-кредитному ринку

Фінансові послуги на грошово-кредитному ринку забезпечуються фінансовими посередниками. Фінансові посередники — це такі інституції, як банки, страхові компанії, ощадні та кредитні асоціації, які приймають кошти (депозити) від однієї групи і позичають їх (кредити) іншій групі. Серед фінансових посередників найбільшу групу становлять комерційні банки, які тримають більшість депозитів країни. Ощадні та кредитні асоціації складають другу групу. Третьою важливою групою є страхові компанії пенсійні та інвестиційні фонди.Провідну роль на грошово-кредитному ринку відіграють комерційні банки. Останні виконують дві основні функції: прийом внесків і надання кредитів, що дає змогу їм створювати гроші '

Здатність комерційних банків надавати кредити залежить від величини депозитних грошей та пропозицій їх розподілу. Їх величина форм-ся за рах-к власного капіталу та залучених грошей і розпод-ся на банк-кі резерви і кредитні гроші.

Банківські резерви складаються із 2-х компонентів:1) обов'язкових резервів, які регламентує Нацбанк; 2) додаткових резервів, які створюють банки самостійно:БР=ДГхР_нде БР — банківські резерви;ДГ — депозитні гроші;Р_н — норма банківських резервів.

Гроші, які залучають комерційні банки на свої депозити, перевищують банківські резерви. Перевищення депозитних грошей над банківськими резервами дозволяє банкам створювати кредитні гроші (КГ): КГ = ДГ - БР

Надання кредитів — це головна, але не єдина форма активних операцій. Використання банківських депозитів вигідне, оскільки вкладникам можна виплачувати на вимогу певну частку залучених грошей і водночас за рахунок іншої їх частки отримувати додатковий доход.Тепер розглянемо механізм створення грошей. Процес перетворення резервів у банківські гроші спирається на дві умови:1) Національний банк визначає норму обов'язкових резервів, а значить впливає на банківські резерви;2) використовуючи кредитні гроші, банківська система перетворює їх у нові депозити і таким чином збільшує банківські гроші. Цей процес називається «багаторазове розширення (експансія) банківських депозитів».

14. Вплив держави на економічний кругообіг.

Економічний кругообіг - це поняття макроекономіки, яке репрезентує рух суспільного продукту, виробничих ресурсів, сукупних витрат і доходів по стадіях суспільного відтворення (виробництво, розподіл,обмін і споживання) в економічній системі. Економічний кругообіг здійснюється через ринки ресурсів і продукту між суб'єктами економічної системи.

В системі змішаної економіки держава повністю інтегрована в кругообіг матеріальних і грошових засобів, утворюють економічний організм суспільства. Це знайшло відображення на схемі.

У моделі економічного кругообігу уряд виконує три функції: 1. він здійснює на відповідних ринках державні закупки ресурсів та продуктів і внаслідок цього несе відповідні витрати, які впливають на сукупні витрати економіки.

2. уряд надає домогосподарствам і підприємствам колективні (суспільні) блага, пов’язані із утриманням бюджетної сфери (освіти, науки, культури, медицини, національної армії, міліції тощо).3., для здійснення своїх витрат уряд формує державні доходи за рахунок збирання податків.

В даній моделі доходи уряду показані за допомогою потоків чистих податків, оскільки лише вони характеризують дійсну величину доходів, які уряд може використати для закупівлі ресурсів та продуктів на відповідних ринках.

Наведена модель показує, як уряд може впливати на параметри економічної рівноваги:1. змінюючи обсяг державних закупок товарів та послуг, уряд має можливість адекватно впливати на сукупний попит економіки і, як результат, на обсяги виробництва.2. уряд може впливати на попит приватного сектора економіки через величину чистих податків. Змінюючи рівень оподаткування або величину трансфертних платежів, уряд може зменшувати або збільшувати доходи суб’єктів цього сектора, від яких залежить їхній попит.

15. Теорія «постійного доходу» М. Фрідмена.

Мілтон Фрідмен (США). 1976 p. Основоположення його теорії: 1. Функція споживання має значення тільки для

довгострокового періоду. 2. Споживання визначається залежно від постійного (перманентного доходу).

Теорія «Постійного доходу»-це теоретична гіпотеза, запропонована М. Фрідменом, відповідно до якої споживчий кошик родини залежить не від поточних виплат, а від середнього, щодо постійного доходу ; люди воліють орієнтувати своє споживання на відомий, уже сталий прожитковий рівень, заощадження виконують при цьому роль страховки від коливань доходу .Постійний дохід — середньозважена величина з усіх доходів, які людинаочікує одержати (середній дохід). Гіпотеза постійного доходубазується на теорії споживчого вибору І. Фішера. В основі моделі Фрідмена лежить припущення про прагнення домашніх господарств забезпечити собі рівномірний рівень споживання протягом усього свого життя.Особлива увага в моделі Фрідмена приділяється засобові формування суб'єктами оцінок свого майбутнього (протягом усього життя) доходу. Фрідман міркує приблизно в такий спосіб: припустимо, що суб'єкт одержує доход один раз на місяць, наприклад, 10-го числа. Проте це не означає, що його споживання 10-го числа буде вище, ніж в інші дні, скоріше варто очікувати рівномірного розподілу споживання по днях місяця. Якщо при цьому суб'єкт на початку року знає, що з березня йому підвищать зарплату, або в нього є на руках пакет облігацій, що погашається в червні, він може підвищити рівень свого споживання, вже починаючи із січня місяця. Аналогічним чином суб'єкт оцінює і більш віддалені перспективи в зміні своїх поточних доходів. Загальним залишається одне: для нього несуттєва мотивація одержати в старості рівень споживання, що значно перевищує поточний рівень, але суттєво, виходячи з оцінки своїх сьогоднішніх і майбутніх можливостей, забезпечити гідний рівень споживання вже сьогодні, що приблизно відповідає середньому рівню споживання протягом життя.Поточний доход домашнього господарства складається з двох складових:

· випадкового доходу, що може бути як позитивною, так і негативною величиною (наприклад, виграш у лотерею);• постійного доходу, що представляє середній розмір доходів, котрі домашні господарства одержать протягом свого життя.

Постійний доход Фрідман називає перманентним доходом і визначає його в такий спосіб: перманентний доход являє собою усереднену дисконтовану оцінку поточних доходів домашнього господарства, що воно може одержати від активів, які приносять прибуток протягом усього життя. Концпція постійного доходу лежить в основі всієї теоретичної конструкції монетаризму.

16. Фактори інвестиційного попиту. Крива сукупного попиту на інвестиції

Інвестиції – другий після споживання компонент сукупних витрат. Вони суттєво впливають на сукупний попит. У короткостроковому періоді вони впливають на рівень вир-ва через зміни у сукупному попиті.Сукупний попит (СПо) – це реальний обсяг національного продукту, який економіка має намір закупити з метою задоволення своїх платоспроміжних потреб. У грошовій формі сукупний попит визначається сукупними витратами економіки на закупівлю товарів та послуг, які складаються із споживчих витрат, валових інвестицій, державних закупок і чистого експорту. Співвідношення між сукупним попитом і сукупними витратами можна виразити формулою:Спо · Ц = СВ + ВІ + ДЗ + ЧЕ,де Ц – середня ціна на товари та послуги. В довгостроковому періоді вони впливають на капіталоутворення, що змінює рівень потенційного ВВП. Мотиваційним чинником інвест.попиту є чистий прибуток (NP). Складові чистого прибутку: 1) Валовий прибуток (GP). Він залежить від величини інвестицій та норми прибутку; 2) Податок на прибуток (ТР); 3) затрати на інвестиції. Звідси: NP=(GP-TP)-Yr. Попит на інвестиції має місце лише тоді, коли NP>0. Якщо NP<0, то інвестиційний попит не виникає. Найбільш мінливим чинником, що впливає на інвестиції через зміну чистого прибутку, є відсоткова ставка (r): r=n-i. Між інвестиційним попитом і відсотковою ставкою існує обернена залежність. Сукупний попит знаходиться в оберненій залежності від ціни. У зв’язку з цим на графіку крива сукупного попиту набуває вигляду негативної похилої лінії

Крім відсоткової ставки на інвестиційний попит впливають фактори, які змінюють рівень очікуваної норми чистого прибутку за даної відсоткової ставки. Умовно назвемо ці фактори не відсотковими. До них належать:1) Технологічні зміни. Технічний прогрес, тобто розробка нового більш продуктивного устаткування, зменшує середні витрати на виробництво продукції або підвищує її якість. Внаслідок цього зростає норма чистого прибутку від інвестування, що викликає зростання інвестиційного попиту за даної відсоткової ставки;2) Рівень забезпеченості основним капіталом. Від того, якою мірою кожна галузь виробництва забезпечена основним капіталом, залежить очікувана норма чистого прибутку від додаткових інвестицій. Якщо виробничі потужності певної галузі задовольняють попит на її продукцію, то інвестування буде стриманим. 3) Витрати на придбання, експлуатацію та обслуговування устаткування. Якщо ці витрати скорочуються, то очікувана норма чистого прибутку збільшується, а інвестиційний попит зростає. І навпаки;4) Податки на підприємця. Приймаючи інвестиційні рішення, підприємці розраховують на очікуваний прибуток після сплати податків. Тому збільшення податків депресивно впливає на інвестиції. І навпаки;5) Очікування. Метою інвестування є чистий прибуток. Якщо економічні умови в країні погіршуються, то фірми утримуються від інвестицій. Навпаки, коли фірми сподіваються на пожвавлення в недалекому майбутньому попит на інвестиції зростає. Крім того, якщо фірми очікують, що зростання виробництва товару призведе до різкого скорочення попиту на нього навіть при зниженні ціни, то немає стимулів вкладати у виробництво цього товару інвестиції. І навпаки.

17.Гранична схильність доспоживання та заощадження. Недохідні фактори споживання та заощадження.

Гол. компонентом сукупних витрат є споживчі витрати, або споживання (С), - це витрати домогосп-в на придбання споживчих товарів і оплату послуг для задоволення особистих потреб. С є найб суттєвим компонентом ВВП – його частка у ВВП може сягати 60-70%. Тому рішення про споживання для ек-ки є дуже важливими. Стр-ра споживчих витрат у різних груп населення різна, бо різні пріоритети у споживанні. У середньому споживчі витрати змінюються зі зміною доходів, але це лише в середньому, бо в кожній групі доходів можуть існувати значні відхилення від рівня споживання. На вел-ну споживчих витрат впливає багато факторів. Серед них головним є безподатковий доход (БД) – це Д після сплати податків. Не весь БД йде на споживання – певна частка заощаджується. Заощадження (З)- частина БД, яка не йде на споживання. З=БД-С. Отже, БД є визначальним фактором для С та З.

Залежність С та З від доходу називається схильністю до С та З. Розрізняють середню та граничну схильність до С та З.

Середня схильність до С (ССС) – частка безподаткового доходу, що спрямовується на споживання (у %): ССС=(СВ/БД)*100%. Середня схильність до З (ССЗ) – частка безподаткового доходу, що спрямовується на заощадження (у %): ССЗ=(З/БД)*100%. ССЗ+ССС=1,0 або 100%. Закономірним є: ССС>ССЗ

Гранична схильність до С або З характеризує тенденцію в зміні величини С або З в міру того, як змінюється рівень доходу.

Гранична схильність до споживання (ГСС) показує, яка частка додаткового доходу спрямовується на додаткове споживання: ГСС=(DСВ/DБД)*100%. Аналогічно гранична схильність до З (ГСЗ) вказує на співвідношення між додатковим З та додатковим доходом, який спричинив ці заощадження: ГСЗ=(DЗ/DБД)*100%. ГСС+ГСЗ=1 або 100%.

Недоходні чинники: багатство, податки, рівень цін, відрахування на соцстрахування, очікування, споживча заборгованість, відсоткова ставка.

18. Аналіз потоків витрат, доходів та продуктів в моделі кругообігу в умовах чистого ринку та змішаної економіки

Економічний кругообіг - репрезентує рух суспільного продукту, виробничих ресурсів, сукупних витрат і доходів по стадіях суспільного відтворення (виробництво, розподіл,обмін і споживання) в економічній системі. Рух ресурсів і товарів обслуговується грошовими потоками витрат і доходів. Ці потоки в ринковій економіці "протікають" між її суб'єктами - домашніми господарствами і фірмами. Економічний кругообіг в системі вільного ринку представлено на схемі

Чистий ринок – ринок, де взаємодіють домогосподарства та підприємства без участі держави.За допомогою ринку ресурсів (ринок, на якому підп-ва купують у дом.господарств ресурси, необхідні їм для вир-ва: робочу силу,) домогосподарства постачають свої ресурси підприємствам за ринковими цінами. В результаті купівлі-продажу ресурсів домогосподарства одержують грош.доходи (зароб.плату, ренту тощо), а підп-ва несуть вироб.витрати. В умовах рівноваги витрати дорівнюють доходам. Підп-ва постачають на ринок продуктів товари та послуги, а домогосподарства купують їх за ринковими цінами. В зворотному напрямку рухаються грош.доходи підп-в та споживчі витрати домогосподарств. Отже, на ринку ресурсів підп-ва є покупцями, а домогосподарства – продавцями. На ринку продуктів все навпаки. В кінц.підсумку через механізм цих ринків ресурси обмінюються на продукти, а грош.потоки обслуговують цей обмін. Та частина доходу домогосподарств, яка не спрямовується на купівлю товарів та послуг, а також на сплату податків, формує їхнє заощадження. Більша частина заощаджень домогосподарств перетворюються в інвестиції на фін.ринку за допомогою фін.посередників.

В системі змішаної економіки держава повністю інтегрована в кругообіг матеріальних і грошових засобів, утворюють економічний організм суспільства.

В умовах змішаної економіки підприємства та домогосподарства взаємодіють між собою як і на чистому ринку. Але наряду з цим вони ще взаємодіють з урядом. У моделі екон.кругообігу держава виконує три ф-ції: здійснює на відповідних ринках закупівлю ресурсів та продуктів і несе пов’язані з ними витрати; забезпечує домогосподарства і підприємства сусп.благами; отримує від домогосподарств і підприємств податки, за рахунок яких фінансуються сусп.блага. У змішаній економіці головну координуючу роль виконує ринок. Ринок встановлює ціни та розподіляє обмежені економічні ресурси згідно з платоспроможними потребами економічних суб’єктів. В світовій практиці не існує чистого ринку, а є змішана економіка, в якій поряд із субєктами приватного сектора економіки велику координуючу роль виконує держава

19.Позитивна і нормативна функції макроекономіки

Позитивна- це пояснення сучасного стану розвитку країни, тобто здійснює макроекономічний аналіз.

Нормативна- це обґрунтування висновків, рекомендацій щодо шляхів подальшого розвитку, тобто здійснює макроекономічне регулювання.

Позитивна М. це теоретична макроекономіка, специфічне завдання якої – привести в систему, пояснити і узагальнити факти, що стосуються механізму функціонування народного господарства як цілого. Нормативна М. - це практичні рекомендації державі по проведенню певної економічної політики, пов'язаної з регулюванням е.с. чи переходом до іншої е.с.

20. Відображення механізму функціонування сучасної економіки у класичній, кейнсіанській та монетаристській теорії

Кейнсіанська модель є найбільш поширеним напрямком сучасної макроекономіки. Вона на противагу класичній заперечує саморегулювання економіки на макрорівні, для неї характерним є погляд, що рівновага при повній зайнятості ресурсів є не закономірним а лише випадковим явищем. Саме кейнсіанська модель лежить в основі теоретичного обґрунтування сучасної економічної політики держави. Кейнсіанський погляд заперечує гнучкість заробітної плати і цін. Навпаки, приймається концепція їх незмінності, жорсткості в короткостроковому періоді. Окрім того, кейнсіанці вважають, що заощадження населення не завжди відповідають інвестиціям підприємців: інтереси суб'єктів заощаджень-домогосподарств і суб'єктів інвестицій - підприємців не співпадають. Рішення про заощадження мотивуються різними чинниками: купівля дорогих речей, оплата житла, забезпечення в старості, дати освіту дітям, на випадок хвороби тощо. Жоден з таких намірів не залежить від ставки процента і тому не зв'язаний безпосередньо з інвестиціями. Отже, плани заощаджень і плани інвестицій не співпадають і тому можуть відбуватись коливання загального обсягу виробництва, доходу, зайнятості і рівня цін. Тому ринковий механізм сам без втручання держави не в змозі збалансувати економіку, одночасно забезпечуючи повну зайнятість і повне використання засобів виробництва. Монетариська Основа теорії - ринкова си-ма є достатньо стійкою і здатна самостійно відновлювати ек стабільність, тому держрегул-ня не є необхідним, відстоюють принцип вільної конкуренції.Монетаристи принижують або зовсім відкидають фіскальну політику як метод стабілізації ек-ки. У них нееф-сть фіскальної пол-ки обумовлена ефектом витіснення. Його суть полягає в тому, що коли держава, виходячи із необхідності покриття бюджетного дефіциту, позичає гроші у населння і КБ, вона входить в конкуренцію з приватним бізнесом. Внаслідок цих позичок держава скорочує грошову масу приватного сектора ек-ки. Це підвищує відсоткову ставку на грошовому ринку і тому витісняє з інвестиційного ринку певну кількість приватних інвестицій, які за підвищеної %-кової ставки стають неприбутковими. Отже, в результаті вплив бюдж дефіциту на сукупний По буде несуттєвим.Прихильники клас. теорії вважають, що ринковий мех.-м здатний автоматично забезпечувати повну зайнятість без державного втручання в економіку, тобто повну зайнятість без державного втручання в економіку, тобто повна зайнятість є нормою для економіки з ринковими відносинами. Вони визнають, що інколи на економіку можуть негативно впливати зовнішні фактори, такі як війни, політичні перевороти, засуха, біржові крахи тощо, які тимчасово виводять її з стану повної зайнятості. Проте здатність ринку до автоматичного саморегулювання є достатньою, щоб через деякий час знову відновити в економіці такий рівень вир-ва, який відповідає умовам повної зайнятості. Це означає, що можливий відхід економіки від стану повної зайнятості є не внутрішнім продуктом ринкової економіки, а лише результатом впливу на неї зовнішніх обставин.Згідно з класичною теорією здатність економіки до цінового саморегулювання забезпечується конкуренцією між продавцями, яка породжує високу еластичність цін стосовно попиту. Підсумовуючи: згідно з класич. теорією механізм % ставки, гнучких товарних і ресурсових цін надає ринку здатність автоматично підтримувати повну зайнятість в економіці. За цих умов виключається необхідність втручання держави в економіку, тобто найбільш раціональною має бути політика державного невтручання

21.Аналіз основних факторів, які впливають на споживання та заощадження Функція споживання – це залежність між обсягом споживання і доходом, який використовується. Дане поняття запроваджене Кейнсом і має такий вигляд: C = a + b • (Y – T),де а – автономне споживання, тобто обсяг споживання, який не залежить від використовуваного доходу; b – гранична схильність до споживання (МРС) – це величина, яка показує, наскільки зміниться обсяг споживання при зміні використовуваного доходу на одну одиницю.Функція заощадження – це залежність між обсягом заощаджень і доходом, що використовується. Має такий вигляд:S =–a+(1–b)•(Y– T)‚де S – величина заощаджень у приватному секторі; а – автономне споживання; (1-b) – гранична схильність до заощадження; Y – доход; Т –податкові відрахування. Центральним фактором, який впливає на їх рівні, є доход. Як правило, з ростом доходу зростають як споживання, так і заощадження населення. При цьому в умовах стабільного економічного росту MPC має тенденцію до зниження, а MPS – до зростання. При нестабільному економічному стані, відсутності захищеності вкладів від інфляції населення починає збільшувати споживання, особливо товарів тривалого використання.

Окрім цих факторів на споживання і заощадження можуть впливати недоходні фактори споживання та заощадження:1)Багатство. Під багатством розуміють як нерухоме майно (будинки, , телевізори та інші предмети довгострокового користування), так і фінансові засоби (готівкові гроші, акції, облігації), що їх має населення. Домашні господарства заощаджують, утримуючись від споживання, щоб нагромаджувати багатство2) Податки. Відомо, що податки сплачуються частково за рахунок споживання і частково за рахунок заощадження. Зниження податків збільшує безподатковий доход і тому збільшує як споживання, так і заощадження. І навпаки3)Рівень цін. Зростання цін скорочує споживання і заощадження і навпаки. Цей висновок має безпосереднє відношення до аналізу багатства як фактора споживання. 4)Відрахування на соціальне страхування. Збільшення цих відрахувань призведе до скорочення поточного споживання і заощадження. Чим краще соціальне забезпечення, тим менші заощадження домашніх господарств протягом трудового життя;5)Очікування. Очікування можуть бути пов'язані з майбутньою зміною цін, доходів, виникненням дефіциту тощо. Якщо ці очікування несприятливі, то домашні господарства змушені робити закупки наперед, що у поточному році збільшує споживання та зменшує заощадження. 6) Споживча заборгованість. Якщо в попередній період заборгованість зросла, то в поточному періоді домашні господарства будуть змушені зменшити споживання і заощадження, аби ліквідувати минулу заборгованість. І навпаки, коли споживча заборгованість зменшилася, то поточний рівень споживання і заощаджень може зрости;7) Відсоткова ставка. Зміна ставки відсотка впливає на співвідношення між поточним і майбутнім споживанням і заощадженням. Коли відсоткова ставка зростає, поточне споживання зменшується, а заощадження зростають, що збільшить майбутнє споживання, забезпечене поточними заощадженнями. Таким чином, домашні господарства заміщують частку споживання у поточному періоді збільшенням споживання у майбутньому.

22.Розходження між кейнсіанською та монетаристською теоріями.

Монетариська - Засновник теорії – Мілтон, Фрідмен. Основа теорії - ринкова си-ма є достатньо стійкою і здатна самостійно відновлювати ек стабільність, тому держрегул-ня не є необхідним, відстоюють принцип вільної конкуренції.В основі лежить рівняння обміну МV = РО, де М - грошова маса; V - швидкість обертання грошей; Р - рівень цін; О- фізичний обсяг вироблених товарів та послуг.Згідно з монетаристською теорією, головну роль у регулюванні ек-ки виконує грошово-кредитна, а не фіскальна пол-ка. При цьому осн. інстр-том регул-ня ек-ки є гроші. Збільшуючи або зменшуючи грошову масу, держава може здійснювати регулюючий вплив на ек. Активність. Дотримуючись положення про стабільність швидкості обертання грошей і передбачуваний хар-р залежності між грошовою масою і номінальним ВВП, монетаристи роблять висновок: стабільний розвиток ек-ки можна забезпечити за умов стабільного збільшення грошової маси. Тому вивели монетарне правило, згідно з яким грошова маса має збільшуватися щорічно тими самими темпами, що й щорічний темп зростання реального ВВП. Монетаристи принижують або зовсім відкидають фіскальну політику як метод стабілізації ек-ки. У них нееф-сть фіскальної пол-ки обумовлена ефектом витіснення. Його суть полягає в тому, що коли держава, виходячи із необхідності покриття бюджетного дефіциту, позичає гроші у населення і КБ, вона входить в конкуренцію з приватним бізнесом. Внаслідок цих позичок держава скорочує грошову масу приватного сектора ек-ки.

Кейнсіанська теорія - Дж. Кейнс в книзі “Загальна теорія, зайнятості, відсотка та грошей” (1936) вперше піддав конструктивні критиці класичну теорію макроеконом. регул-ня. Прихильники кейнс. теорії відстоюють думку, що ринковий механізм самостійно не може гарантувати досягнення в економіці повної зайнятості. Вони стверджують, що завдяки ринковим регуляторам економіка може бути врівноважена, тобто в ній може забезпечуватися рівновага між сукупним попитом і сукупною пропозицією, але водночас може існувати неповна зайнятість, вимушене безробіття та високий рівень інфляції. Кейнс. теорія ставить під сумнів класичне положення про високу еластичність цін і з/п, особливо в бік зниження останньої при зменшенні сукупного попиту. Висновок кейнсіанців – ринковий механізм не здатний самостійно відновлювати повну зайнятість і тому повинен доповнюватись держ. регулюванням економіки.При визначенні об`єктів держ. впливу, кейнсіанці виходять з того, що головною причиною падіння вир-ва є недостатність сукупного попиту.

Отже, , кейнсіанська концепція стверджує, що ринковий механізм неспроможний забезпечити макроекономічну рівновагу і динамічне економічне зростання без суттєвої допомоги державного регулювання. Монетаристи ж вважають вплив держави на економічні процеси багато у чому навіть шкідливим.

23. Напрямки здійснення програмного методу регулювання зайнятості населення

Напрямки здійснення програмного методу регулювання зайнятості населення консолідує використання економічних, правових, адміністративних механізмів, задіяних в різних сферах економічної діяльності, для розв’язання проблем зайнятості населення і тому має незаперечні переваги щодо інших варіантів, які не передбачають використання програмно-цільових методів. Відповідальність держави за формування та реалізацію політики у сфері зайнятості населення зумовлює визначення наступних шляхів і способів розв’язання проблем національного та регіональних ринків праці.

1.Розширення сфери застосування праці за рахунок створення нових робочих місць з гідними умовами праці здійснюватиметься через:- встановлення сприятливого інвестиційного режиму для підприємств усіх форм власності, на яких створюються нові робочі місця;- надання державної підтримки сільськогосподарському товаровиробнику шляхом проведення відповідної цінової та кредитної політики, розвитку несільськогосподарських видів економічної діяльності, зокрема рекреаційно-туристичного підприємництва;- створення робочих місць для зайнятості в умовах неповного робочого часу.2.Посилення мотивації до легальної продуктивної зайнятості на ринку праці здійснюватиметься через: - підвищення розміру мінімальної заробітної плати;- запровадження державного соціального стандарту – погодинної оплати праці та уведення системи контролю за його застосуванням;- посилення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері зайнятості населення;3.Створення умов для працевлаштування молоді здійснюватиметься через:- реалізацію механізмів щодо працевлаштування випускників навчальних закладів, передбачених Законом України „Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю”;- удосконалення порядків працевлаштування випускників вищих та професійно-технічних навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, в частині підвищення ефективності використання праці випускників, забезпечення їх професійної адаптації на виробництві та посилення соціального захисту; 4.Розв’язання проблем зайнятості осіб з обмеженими можливостями здійснюватиметься через:- створення умов для одержання інвалідами освіти та проходження професійного навчання шляхом збільшення видатків на навчання інвалідів з Фонду соціального захисту інвалідів за рахунок коштів адміністративно-господарських санкцій;- створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, зокрема, шляхом спрямування не менше 50 % коштів, що надходять до Фонду соціального захисту інвалідів від застосування адміністративно-господарських санкцій, на створення нових робочих місць для працевлаштування інвалідів;

24. Роль окремих міжнародних організацій у системі міжнародних економічних відносин

Характерною рисою сучасного світового співтовариства є глобалізація міжнародних економічних відносин, а також взаємозалежність їх учасників Нині у світі нараховується понад 4 тис. міжнародних організацій, з яких понад 300 — міжурядові. Міжнародні економічні організації (МЕО) є різновидом міжнародних організацій і інституційними механізмами координації та регулювання співробітництва практично в усіх галузях міжнародних економічних відносин. Зазначена роль МЕО робить співробітництво з ними одним із головних чинників, який є об’єктивно необхідним для реалізації як завдання, встановленого в Основних напрямах, так і економічного розвитку нашої країни в цілому.Один з ефективних шляхів побудови багатостороннього економічного співробітництва — створення міжнародних економічних організацій, покликаних сприяти укладенню багатосторонніх договорів, формуванню міжнародних механізмів з нагляду і контролю за їх виконанням, розробленню та встановленню норм, спрямованих на правове регулювання міжнародних економічних відносин, та ін.

24 жовтня 1945 р. була створена міжнародна, міждержавна організація — Організація Об’єднаних Націй, основними цілями якої є підтримання міжнародного миру і безпеки, розвиток дружніх відносин на основі поважання принципу рівноправності і самовизначення народів, здійснення міжнародного співробітництва в розв’язанні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного і гуманітарного характеру. Отже, система ООН докладають єдиних¾ сама Організація та різні, пов’язані з нею організації ¾ глобальних зусиль, направлених на економічний та соціальний розвиток країн, що розвиваються. Механізмами надання допомоги є програми, міжнародні конференції та широкий спектр інших заходів, які забезпечують вирішення проблем всебічного розвитку до здійснення конкретних проектів в окремих галузях.Певну роль у розвитку міжнародного економічного співробітництва в окремих напрямах відіграють міжнародні та регіональні міжурядові галузеві організації, зокрема Продовольча і сільськогосподарська організація ООН, Всесвітня поштова спілка, Організація міжнародної цивільної авіації, Міжурядова морська консультативна організація, Міжнародний банк економічного співробітництва та ін. Усі названі організації наділені міжнародною правосуб’єктністю і відіграють значну роль в організації і здійсненні міжнародного економічного співробітництва. Створені на основі міжнародних договорів, вони у межах своєї діяльності обговорюють різноманітні економічні проблеми, розробляють і приймають нормативні акти та окремі норми міжнародного економічного права.Міжнародні організації, в тому числі економічні, бувають: організація (Організація Об’єднаних Націй, Організація з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнарод­на організація цивільної авіації, Міжнародна морська організація), союз (Всесвітній поштовий союз, Міжнародний союз електрозв’язку), спілка (Міжнародна спілка автомобільного транспорту, Європейська телерадіомовна спілка), фонд (Міжнародний валютний фонд), центр (Міжнародний торговий центр), рада (Рада Європи), банк (Міжнародний банк реконструкції та розвитку), комісія (Міжнародна електротехнічна комісія, Дунайська комісіятощо.

25. Економічне зростання і економічний розвиток.

Екон.зростання –це: 1)збільшення обсягів реального ВВП в одному періоді порівняно з іншим; 2)збільшення кількості товарів і послуг, що створює національна ек-ка. Осн.показниками ек.зростання є: абсолютне збільшення продукту,темпи приросту ВНП,зниження цін на товари і послуги,стабільність курсу нац. ек. Макроекономічні фактори ек.зростання можуть бути поділені на три групи: 1.Фактори пропозиції : к-ть і якість природних ресурсів, к-ть і якість труд.ресурсів, обсяг сон.капіталу, наук-техн.прогрес. Саме ці фактори визначають спроможність до ек.зростання. 2. Фактори попиту: для реалізації зростаючого вир-ва потенціалу в економіці треба забезпечити повне вик-ня збільшених обсягів всіх ресурсів. А це потребує підвищення рівня сукупних витрат, тобто сукупного попиту. 3. Фактори ефективності передбачає, що нац. ек. продукує товари і послуги з найнижчими витратами (виробнича ефективність) і ресурси спрямовуються на виробництво найцінніших для суспільства життєвих благ (розподільча ефективність).

26. Перспективи вступу України в ЄС та ЄЕП.

Європейська інтеграція і членство в Європейському Союзі є стратегічною метою України тому, що це є найкращим способом реалізації національних інтересів, побудови економічно розвинутої і демократичної держави, зміцнення позицій у світовій системі міжнародних відносин.Для України європейська інтеграція - це шлях модернізації економіки, подолання технологічної відсталості, залучення іноземних інвестицій і новітніх технологій, створення нових робочих місць, підвищення конкурентної спроможності вітчизняного товаровиробника, вихід на світові ринки, насамперед на ринок ЄС. Співробітництво України з Європейським Союзом необхідне для технологічного оновлення українського виробництва. Виробничі технології українських підприємств відстають від тих, що їх використовують передові європейські країни, Україна не має капіталу, необхідного для модернізації наявних та створення нових сучасних підприємств.Розвиток співробітництва з ЄС сприятиме повнішому використанню потенціалу України як транзитної держави, що означає збільшення надходжень від експорту транспортних послуг та розвиток відповідних галузей промисловості.

Участь України в ЄЕП пояснюється, напевно, її прагненням поглибити співробітництво на пострадянському просторі. Ця взаємодія насамперед має набути форми повномасштабної зони вільної торгівлі без вилучень і обмежень. ЗВТ спрямована на досягнення таких цілей України: · скасування російського експортного мита і ПДВ на нафту й газ;· реалізація російських енергоносіїв Україні за внутрішньоросійськими цінами;· створення „єдиного енергетичного простору”, що передбачає формування стратегічних енергетичних запасів країн-учасниць;· отримання повнішого доступу на російський ринок через скасування торговельних бар’єрів; · скасування російських антидемпінгових заходів щодо українських товарів, імпортних квот на металопродукцію та деякі інші товарні групи;· зростання взаємної торгівлі країн – учасниць Угоди.

27. Теоретичні засади макроекономіки: класична та кейнсіанська теорії.

Класична теорія історично склалася першою. Її видатними предст є А. Смітт, Д. Рікардо, Д. Міль, А. Маршал, В. Парето.Прихильники класичної теорії вважають, що ринковий механізм здатний автоматично забезпечувати повну зайнятість без державного втручання в економіку і повна зайнятість є нормою для ек з ринковими відносинами. Класики визнають, що інколи на ек можуть впливати зовнішні фактори (війна, політика,посуха), які тимчасово виводять ек зі стану повної зайнятості, але класична теорія вважає, що здатність ринку до саморегулювання є достатньою, щоб через деякий час відновити в ек рівень виробництва, який відповідає умовам повної зайнятості. Кейнсіанська теорія-т., згідно з якою капіталістична ек сама по собі не може забезпечити використання своїх ресурсів і для досягнення певної їх зайнятості можна застосовувати фіскальну і кредитно-грошову політику. Прихильники кейнсіанської т стверджують, що завдяки ринковим регуляторам ек може бути врівноважена, можна досягти рівноваги між сукупним попитом і сукупною пропозицією, але водночас може існувати неповна зайнятість, вимушене безробіття та високий рівень інфляції. Повна зайнятість лише за рахунок ринкових регуляторів-не закономірність, а випадковість.

28. Державне регулювання ЗЕД.

До основних елементів зовн. ек. політики відносяться наступні: торговельна пол. , валютна пол. , пол. іноземного інвестування. Головну роль в ЗЕ пол. відіграє торговельна пол. Виділяють два її види: 1)протекціонізм-пол , спрямована на захист нац ек від іноземної конкуренції. Вона реалізується через фінансову підтримку нац виробництва, стимулювання експорту, обмеження імпорту. 2)вільна торгівля-торгівля без обмежень, тобто без державного втручання. Вона стимулює конкуренцію та обмежує монополію. В умовах змішаної зовнішньоторгівельної пол. значну роль відіграє держава.В своїй діяльності вона спирається на систему інструментів:1.Митні засоби.Розрізняють імпортне(ввізне) та експортне(вивізне) мито. Ними обкладаються окремі товари за їх перевезення через кордон країни. 2. Немитні заходи та засоби.До них відносять різноманітні адміністративні та економічні методи прямого або непрямого впливу на зовнішню торгівлю.Серед них:квотування, тобто коли встановлення квоти на експорт або імпорт здійснюються за ліцензіями, які видаються відповідними державними установами.

29.Альтернативні теорії макроекономічного регулювання.

Кейнсіанські рекомендації, в основі яких лежить збільшення бюджетних витрат і застосування при цьому дефіцитного фінансування, в нових умовах показали свою неефективність. Це призвело до виникнення альтернативних теорій. Серед них виділяють:монетарну т, т економіки пропозиції,т раціональних очікувань. Засновник теорії -Мілтон Фрідмен. Основа теорії - ринкова си-ма є достатньо стійкою і здатна самостійно відновлювати ек стабільність, тому держрегул-ня не є необхідним, відстоюють принцип вільної конкуренції. Згідно з монетариською теорією, головну роль у регулюванні ек-ке виконує грошово-кредитна, а не фіскальна пол-ка. При цьому осн.інструментом регулювання ек-ки є гроші. Збільшуючи або зменшуючи грошову масу, держава може здійснювати регулюючий вплив на ек.активність. Т економіки пропозиції виникла у зв’язку з нездатністю кейнсіанської теорії запропонувати ефективні заходи проти стагфляції одночасного ринку цін та падіння виробництва. Суть т економіки пропозиції полягає у перенесенні активів з управління попитом на стимулювання сукупної пропозиції, зростання виробництва і зайнятості. Т. раціональних очікувань- прихильники цієї т виступають проти т адаптивних очікувань, згідно з якою очікування майбутньої інфляції формуються економічними суб’єктами на основі попередньої та поточної інфляції. Саморегулююча здатність ек суб’єктів до раціональних дій може бути реалізована на практиці лише через ринковий механізм, тобто без державного втручання.

30. Індикатори циклічних коливань в економіці.

Економічний цикл-це послідовність піднесень і спадів економічної активності протягом кількох років, тобто це рух суспільного виробництва від одного кризового явища до іншого, який постійно повторюється. У. К. Мітчел, учений, який глибоко вивчав економічні цикли, а також багато інших учених економістів, поділяють цикли на чотири фази: криза, депресія, пожвавлення, піднесення.

Піднесення - в економіці спостерігається повна зайнятість, і виробництво працює на повну потужність. Рівень цін має тенденцію до підвищення, а зростання ділової активності припиняється.

Криза - виробництво і зайнятість скорочуються, проте ціни не завжди мають тенденцію до зниження. Вони падають тільки в тому випадку, коли спостерігається депресія (глибокий і тривалий спад).

Депресія – найнижча точка спаду (депресії): виробництво і зайнятість досягають найнижчого рівня.

Пожвавлення - виробництво та зайнятість зростають. Рівень цін не може підвищуватись, аж поки не буде досягнуто повної зайнятості і виробництво не почне працювати на повну потужність.

31. Пізнавальна і практична функції вмакроекономіці.

Пізнавальна ф-ція – дослідження закономірностей, процесів і явищ на макрорівні.Макроек вміщує пізнавальну ф-цію,коли пояснює закономірності розвитку нац ек,процеси іявища ек життя супільс.Вона дає змогу зрозуміти, чому одні країни швидко розвив,а ін відстають;чому в одних періодах ціни відносно стабільні,а в ін простежуються вис темпи інфляції.Пізн ф–ція макроек спрямована на вивчення закономірностей,притаманних ф-нню ек системи,яка ґрунтується на товарній формі в-ва і плюралізмі власності.Практична–розробка практичних рекомендацій на основі ЕК аналізу та цілісного бачення ЕК продуктивності, що відбувається на макрорівні. Суть цієї ф-ції полягає в тому,що макроек виробляє рекомендації для проведення ек політики.Макроек допомагає держ діячам розв’язувати чимало складних питань,які постають перед ними,напр.:чи варто підвищувати податки,аби справитисьз дефіцитом;чи доцільно підвищ мінім з/п.

32. Зміст функції споживання, її графік.

Функція споживання показує співвідношення між споживчими витратами та наявними доходами (як в статиці, так і в динаміці). Бісектриса-така лінія споживання, яка відображає ситуацію, коли ввесь дохід використовується на споживання. Це теорет. модел. лінія відрахунку. Практично передбачає, що заощадження завжди має місце. Лінія С-ф-ція споживання, яка відображає різні ситуації графічно.С1-реальне споживання перевищує дохід. С2-дохід повністю витрачається на споживання. С3-дохід поділяється на дві частини:споживання і заощадження.Обсяги споживання і заощадження вимірюються відрізками.

С

Заощадження

С1 С2 С3

борг Споживання

45º

DI

33. Макроекономіка в системі економічних наук. Об’єкт і предмет макроекономіки.

Макроек є однією з галузей ек науки.Макроек-про індивідуальну екон поведінку і ключові компоненти ринкової економіки.Вона вивчає відносини між підприємцями,підприємцями і найманими працівниками,продавцями і покупцями.М. є самостійним розділом ек теорії,який вивчає основні ек питання вцілому,на рівні нац господарства.Об’єктом макроек є історично визначена економічна система. Виробництво товарів і послуг здійснюється в межах нац ек .Предметом макроек є механізм функціонування ек системи. Щоб уміти впливати на ек для підвишення її ефективності потрібно насамперед відповісти на питання як функціонує нац ек; за допомогою яких механізмів вона набуває здатності вирішувати головну проблему суспільства.

34. Макроекономічний кругообіг в умовах ринку. Модель взаємодії між суб’єктами ринку.

Функціонування будь-якої економіки засноване на взаємоповязаному русі ресурсів,споживчих благ і доходів.Такий рух наз. Економічним кругообігом.Кругообіг ринкової економіки починається з домогосподарств як власників ресурсів,які постачають на ринок працю,землю,капітал,підприємницькі здібності.ресурси надходять на підприємства,які розподіливши ії певним чином,створюють товари і послуги.Останні надходять на ринок товарів і послуг,стають обєктом попиту і подальшого споживання домогосподарств.Це 1 коло кругообігу.Друге починається з підприємств.Вони виступають на ринку ресурсів як покупці.Купуючи ці ресурси у домогосподарств,вони оплачують їх доходи:з/п,ренту,процент,прибуток.Домогосп,отримавши доходи ,здійснюють споживчі витрати,і на ринку продуктів купують товари і послуги.П-ва,які реалізують ці товари і послуги,отримують виручку від реалізації.

35. Сукупна пропозиція. Крива сукупної пропозиції.

Сукупна пропозиція(AS)-обсяг товарів,які економіка готова виробити протягом року за кожного рівня цін.Крива AS описує залежність обсяків нац виробництва (Q,Y)від рівня цін, а також відображає динаміку витрат виробництва на одиницю продукції у зв’язку з зміною рівня ціін.Варіанти кривих.Класична модель розглядає ек в довгостроковому періоді.Довгост пер-період,протягом якого ціни на ресурси встигають підлаштуватись під ціни на товари так,що век була повна зайнятість. В кор. періоді така модель не прийнятна.Кейнсіанська модель описує ек в кор. пер і відштовхується від таких умов:1.неповна зайнятість в економіці.2. ціни на товари і номінальна з/п в кор. пер не гнучкі.

37. Основні причини та особливості інфляції в Україні.

Інфляція-це двоєдиний процес загального підвищення цін і знецінення грошей.Основними причинами інфляції в Україні є:1) економіка,яка вже працює на повну потужність,не може збільшити в-во товарів і послуг,а попит продовжує збільшуватись2)надмірна емісію грошей,що порушує закон грошового обігу3)підвищення оплати праці,на приклад, у енергетиків збільшує спочатку витрати енергетичного в-ва і тарифи на електроенергію,а після цього за ланцюгом-вартість тел еф послуг,проїзд в метро,в-во хліба тощо.

38. Історичний розвиток макроекономічної теорії.

Вивчення історії розвитку макроекономічної теорії дозволяє не лише визначити місце тієї або іншої теоретичної концепції в системі уявлень про функціонування економіки, але і зробити практичні виводи про використання окремих методів вирішення економічних проблем.

Економічна думка як сукупність уявлень про те, як вирішувати різноманітні господарські завдання, зародилася і розвивалася разом з поява і розвитком людських співтовариств. Для задоволення своїх потреб люди повинні були шукати найбільш раціональні способи використання обмежених засобів. Ці пошуки і були економічною думкою, яка фіксувалася у вигляді обрядів, традицій, релігійних уявлень, наскальних малюнків, а надалі, з появою писемності, способи фіксації економічної думки значно розширилися.

39. Вплив не відсоткових факторів на інвестиційний попит.

На інвестиційний попит впливають такі не відсоткові фактори:.1.Технологічні зміни-технологічний процес зменшує середні витратина виробництво або підвищує його якість,внаслідок чого зростає морма прибутку від інвестування.2.Рівень забезпеченості основним капіталом-від того,якою мірою кожна галузь в-ва забезпечена основним капіталом,залежить очікувана норма чистого прибутку від додаткових інвестицій.3.Витрати на придбання,експлуатацію та обслуговування устаткування-якщо витрати скорочуються,то очікувана норма чистого прибутку збільшується,а інвестиційний попит зростає,і навпаки.4.Податки на підприємця-збільшення податків депресивно впливає на інвестиції,і навпаки.5.Очікування-якщо виробники очікують пожвавлення, то попит на інвестиції зростає.І навпаки.