4. Внутрішньосекреторна функція жіночих статевих залоз

Жіночі статеві залози виробляють гормони двох типів – естрогени (естрадіол, естрон), гестагенний гормон-прогестерон. Естрогени здатні взаємно перетворюватись один в одного. Вони стимулюють розвиток жіночих статевих органів, активізують обмін білків, жирів і мінеральних солей, знижують концентрацію холестерину в крові, обумовлюють розвиток статевих ознак, регулюють діяльність яєчників і матки. Стимулюючи білковий анаболізм, естрогени сприяють росту м’язової тканини матки, підвищують її тонус і рухову діяльність, посилюють скорочення маткових (фаллопієвих) труб, забезпечують проліферацію (розростання) слизових оболонок піхви і матки, відновлюють зруйновану менструацією слизову оболонку матки, стимулюють розростання в ній кровоносних судин в першій половині менструального циклу. Разом з гонадотропними гормонами гіпофіза та прогестероном естрогени забезпечують нормальний перебіг менструальних циклів.

Естрогени є стимуляторами захисних сил організму, зокрема фагоцитарної активності ретикуло-ендотеліальної системи. Ймовірно тому жіночий організм, в порівнянні з чоловічим, більш стійкий щодо збудників захворювань, більша у жінок і тривалість життя. Із статевих залоз естрогени попадають у кров. Зв’язуючись з білками крові (альбумінами, альфа- і бета-глобулінами, бета-ліпопротеїнами), естрогени стають неактивними. Їх активізація (вивільнення із зв’язків з білками) відбувається при безпосередньому надходженні до місця дії в клітинах органів та тканин.

Метаболізм астрогенів відбувається в печінці. Одна частина естрогенів тут інактивується (перетворюється в малоактивні метаболіти), а друга зв’язується з глюкуроновою і сірчаною кислотами, утворюючи водорозчинні глюкуроніди і сульфати, які через жовчний міхур і кишечник виводяться на зовні.

Менструальний цикл. Під менструальним статевим циклом (МЦ) розуміють циклічні зміни в організмі жінки, що повторюються кожні 21-30 днів. Кожний цикл починається у вигляді маткової кровотечі (менструації).

Нормальним вважається початок менструації у віці 11-12 до 17-18 років. Продовжується менструація до клімактеричного віку (до 45-55 років). Середня тривалість менструації – 2-5 днів. Втрата крові в період однієї менструації коливається у різних жінок від 50 до 150 мл. В більшості випадків (близько 60 %) статевий цикл продовжується 28 днів, у 10 % жінок – 30-35 днів. Встановлення постійного ритму циклів починається зразу ж після першої менструації або через деякий час, але не пізніше ніж через 1-1,5 років. Регулярне дозрівання фолікулів з наступною овуляцією встановлюється до 16-17 річного віку.

Головним фізіологічним процесом в статевому циклі є овуляція. Овуляція (від латинського слова «овулюм» – яєчко) – процес виходу готової до запліднення яйцеклітини з яєчника в черевну порожнину і в лійку маткової труби. Під час овуляції розривається стінка зрілого міхурчастого фолікула (граафового міхурця), в якому в першій половині циклу (приблизно до 14-20 дня) визрівала яйцеклітина і синтезувався фолікулярний гормон (естрадіол). У відповідності із змінами, які проходять в яєчниках, виділяють дві фази МЦ: фолікулярна і лютеінізуюча (фаза жовтого тіла). Фолікулярна фаза – це фаза росту і дозрівання фолікула. У цій фазі МЦ (тобто до овуляції) переважний вплив на яєчник виявляє ФСГ, в період овуляції на яєчник діють разом ФСГ і ЛГ, концентрація яких в крові в цей період найвища.

Після овуляції на місці фолікула, що лопнув, утворюється жовте тіло – фаза жовтого тіла. Ця своєрідна (тимчасова) залоза внутрішньої секреції синтезує прогестерон. В присутності естрогенів прогестерон в лютеінізуючій фазі циклу діє на матку, забезпечуючи, в залежності від наявості чи відсутності запліднення яйцеклітини, відповідні в ній зміни.

Тривалість діяльності жовтого тіла при відсутності запліднення яйцеклітини в середньому триває 14 діб. Протягом цього часу проходять процеси становлення жовтого тіла як залози внутрішньої секреції, переродження лютеїнових клітин з утворенням сполучнотканинного рубця, який розсмоктується протягом досить тривалого часу (5 років).

Циклічні коливання рівня статевих гормонів протягом МЦ зумовлюють циклічні зміни шару слизової оболонки (ендометрія матки). Відповідно до яєчникового циклу ці зміни проходять в три фази – проліферації (післяменструальна фаза), секреції (післяовуляторна і передовуляторна фази) і десквамації (менструальна фаза).

У фазі проліферації проходять процеси відновлення ендометрію, ріст і ущільнення його строми, слизова оболонка матки готується до переходу в секреторну фазу. Ріст ендометрію припиняється за 6 діб до менструації. У фазу менструації (3-5 діб) відбувається циклічне відторгнення секреторного ендометрію (слизової оболонки матки) з фізіологічним виділенням крові. Звичайно, повторення менструації є свідченням відсутності запліднення яйцеклітини. В секреторній фазі залози слизової оболонки матки наповнюються слизом і глікогеном, судини гіпертрофуються.

При заплідненні яйцеклітини жовте тіло зберігається (жовте тіло вагітності), продовжуючи виділяти прогестерон протягом трьох місяців. В подальшому, аж до кінця вагітності прогестерон і естрогени (переважно естріол) виробляються плацентою.

Разом з хоріонічним гонадотропіном та іншими плацентарними гормонами (хоріонічним гормоном росту, хоріонічним тиреотропіном) прогестерон і естрогени регулюють нормальний розвиток плода.

Після овуляції, в другій половині статевого циклу прогестерон знижує скоротливість матки і її чутливість до окситоцину, викликає слизовий набряк ендометрію (слизової оболонки матки), зумовлює накопичення поживних речовин в ендометрії і тим самим підготовляє матку до імплатації (вкорінення) заплідненої яйцеклітини, – сприяє створенню необхідних умов для розвитку зародка. Після овуляції яйцеклітина надходить у маткову трубу, через 3 доби вона за участю гладеньких м’язів стінки труби поступово пересувається до порожнини матки. При відсутності сперматозоїдів яйцеклітина гине, при їх наявності, запліднюючись, перетворюється в зиготу, далі в морулу і бластоцисту (зародок). Після двох місяців розвитку ембріона формується і розвивається плід.

В кінці вагітності посилюється секреція глюкокортикоїдів плодом. Стимулюючи утворення естрогену з прогестерону в плаценті, глюкокортикоїди знижують концентрацію прогестерону і простагландину Е, який підвищує чутливість матки до окситоцину.

Окситоцин викликає скорочення матки і настання родового акту (пологи). Нормальний перебіг вагітності є наслідком взаємодії гормонів двох організмів – матері і плоду. Виникнення нової залози внутрішньої секреції – плаценти, яка продукує хоріонгонадотропін та інші гормони, зумовлює істотні зміни регуляторних механізмів, які лежать в основі діяльності залоз внутрішньої секреції матері і плоду. З розвитком вагітності кількість естрогенів зростає у сотні разів щодо їх продукції у невагітних жінок, у десятки разів підвищується секреція прогестерону і пролактину, значно посилюється виділення АКТГ гіпофізом та кортизолу наднирниками, пригнічується продукція ФСГ.

Вказані зміни гормонального гомеостазу при вагітності зумовлюють функціонування механізмів, які забезпечують спочатку зберігання плоду як аллотрасплантанта в організмі матері, а згодом його відторгнення (пологи).

При гіпосекреції статевих гормонів порушується діяльність ЦНС, знижуються адаптивні можливості організму, у значної частини жінок (25-75 %) формується так званий передменструальний синдром (ПС). Симптоми ПС проявляються у другій фазі МЦ (за 4-14 днів до менструації) і зникають зразу ж після настання менструації. Характерними ознаками ПС є підвищена збудливість або апатія, схильність до сварок, підозрілість, підвищена реакція до несуттєвих подій життя, набряки рук, ніг, передньої черевної стінки та інших частин тіла. Внаслідок порушення водно-сольового обміну протягом доби маса тіла зростає на 500-700 г. Частими супутниками ПС є головокружіння, нудота, блювота, збільшення об’єму молочних залоз, безсоння, болі в животі і попереку.

Перебіг різних фаз МЦ, наявність ПС необхідно враховувати при плануванні інтенсивності та об’єму фізичних навантажень. Особливу увагу необхідно приділяти спортсменкам, для яких характерним є виникнення симптомів ПС. Зміна психічної врівноваженості спортсменок з симптомами ПС, особливо в ігрових видах спорту, нерідко може бути основною причиною зниження фізичної працездатності, невдалого виступу на змаганнях. Спортсменки, які страждають ПС підлягають ретельному медичному обстеженню і лікуванню. Питання про участь таких спортсменок у відповідальних змаганнях має вирішувати лише лікар.

Існують різні методи виявлення моментів настання овуляції та вагітності. З цією метою в сечі обстежуваних визначають вміст прегнандіолу – продукту перетворення прогестерону. З настанням лютеінізуючої фази статевого циклу кількість прегнандіолу збільшується в декілька разів, а з настанням вагітності його вміст в сечі не зменшується, як це буває в кінці циклу, а утримується на високому рівні.

Про настання овуляції можна судити і за зміною температури тіла. Оскільки після овуляції жовте тіло починає інтенсивно виробляти прогестерон і його концентрація в крові підвищується, то в другій половині статевого циклу ректальна температура тіла жінки стає на 0,6-0,8 градусів вищою, ніж в першій половині циклу. Момент підвищення температури є показником настання овуляції.

Для ранньої діагностики вагітності використовують біологічні тести. Хоріонічний гонадотропін, який починає виділятися з сечею одразу ж з настанням вагітності, при введенні його (разом з сечею) в організм тварин, викликає овуляцію (у гризунів) і виділення сперматозоїдів (у жаб-самців). Про життєздатність плоду свідчить і висока концентрація плацентного естріолу в сечі вагітної жінки.