5. Внутрішньосекреторна функція гіпофіза

В залозах внутрішньої секреції іннервовані як правило лише судини. Синтез гормонів регулюється метаболітами, гормонами гіпофіза та іншими гормонами (рис. 4.3). Гіпоталамус не є ендокринною залозою, проте в нервових клітинах його ядер утворюються гормони вазопресин і окситоцин, які надходять у задню частку гіпофіза (нейрогіпофіз). Окрім того, гіпоталамус виробляє особливі пептидні рилізинг-гормони – ліберини і статини. Діючи на передню частку гіпофіза, ліберини стимулюють утворення тропних гормонів (адренокортикотропного, тиреотропного, гонадотропних), статини (пролактостатин, соматостатин) пригнічують секрецію пролактину і гормону росту.

Рис. 4.3

Схема механізму гіпоталамо-гіпофізарних регуляторних взаємодій у регуляції синтезу гормонів стимулюючої і пригнічуючої дії (за В.М. Смірновим і В.І. Дубровським, 2002)

Вазопресин (антидіуретичний гормон) і окситоцин надходять до нейрогіпофіза з ядер передньої частки гіпоталамуса. Вазопресин звужує кровоносні судини, підвищує кров’яний тиск і проникність звивистих канальців нирок, посилює зворотне всмоктування води в кров з первинної сечі (антидіуретична дія). При зменшенні вазопресину в крові настає нецукрове сечове виснаження (нецукровий діабет), при цій хворобі за добу з організму виводиться до 10-20 літрів сечі.

Окситоцин нейрогіпофіза (гіпоталамуса) стимулює скорочення гладенької мускулатури матки наприкінці вагітності; під час лактації сприяє виділенню молока. Нейробіологи вважають, що окситоцин впливає на потяг до протилежної статі. Від рівня цього гормону в крові залежить сила прояву материнської любові (недостатність окситоцину в крові проявляється жорстокістю матерів до своїх дітей).

В гіпофізі розрізняють три частки – передню, проміжну і задню. Задня частка гіпофіза (нейрогіпофіз) не відповідає умовам визначення ендокринної залози як органу, в якому синтезуються гормони. Тут депонуються гормони, які утворююся в гіпоталамусі (вазопресин і окситоцин). Передня частка гіпофізу (аденогіпофіз) виробляє шість гормонів: адренокортикотропний, тиреотропний, два гонадотропні (фолікулостимулюючий і лютеінізуючий), гормон росту (соматотропний гормон) і пролактин. Проміжна частка гіпофізу секретує меланостимулюючий гормон (інтермедин). Під впливом ультрафіолетового проміння та інтермедину пігмент меланін зумовлює пігментацію (потемніння) шкіри (загар). Збільшення інтермедину в крові вагітних жінок призводить до посилення пігментації окремих ділянок шкіри (плями вагітності). Інтермедин бере участь у регуляції руху клітин чорного пігментного шару ока. При яскравому світлі клітини пігментного шару поглинають інтермедин, попереджуючи тим самим інтенсивне подразнення сітківки ока. Проміжна частка гіпофіза в людини розвинена слабо.

Соматотропний гормон передньої частки гіпофізу є регулятором білкового обміну, він забезпечує транспортування з крові в клітини амінокислот і їх використання в процесі синтезу білків на рибосомному рівні, стимулює ріст молодого організму, зменшує виділення азоту з сечовиною. При недостатній секреції цього гормону в ранньому віці спостерігається сповільнення росту дітей (карликовість).

Надмірність гормону росту в організмі дорослих осіб є основною причиною акромегалії (від грецького акрос – крайній, мегас – великий). Ця хвороба проявляється в непропорційному збільшенні розмірів дистальних частин тіла, розростанні кісток обличчя, рук, ступні.

При гіперфункції аденогіпофіза у молодих осіб, внаслідок прискореного синтезу білків, невпинного розмноження і росту клітин розвивається гігантизм. При штучному введенні соматотропного гормону дітям, які страждають недостатністю функції гіпофіза, їх зріст збільшується протягом шести місяців лікування на 4-6 см.

Тропні гормони передньої частки гіпофіза впливають на організм через інші залози внутрішньої секреції – через надниркові залози, щитоподібну залозу та статеві залози. Гормон росту і пролактин впливають безпосередньо на клітини організму. Вони називаються ефекторними гормонами.

Тиреотропний гормон (ТТГ) або тиреотропін синтезується і виділяється в кров під впливом тиреотропін-рилізинг-гормону гіпоталамуса. ТТГ стимулює біосинтез і виділення в кров гормонів щитоподібної залози – тироксину і трийодтироніну, сприяє нагромадженню в залозі йоду.

Гонадотропні гормони – фолікулостимулюючий гормон (ФСГ) і лютеінізуючий гормон регулюють діяльність статевих залоз. У жінок ФСГ викликає ріст і дозрівання фолікулів, стимулює утворення естрогенів яєчниками. У чоловіків ФСГ стимулює ріст сім’яних канальців яєчок і разом з андрогенами забезпечує процес сперматогенезу.

Лютеінізуючий гормон (ЛГ) регулює процес овуляції, стимулює в яєчниках розвиток жовтого тіла, яке виникає на місці дозрілого фолікула після овуляції, а також активує в другій половині менструального циклу вироблення жовтим тілом гормону прогестерону. В чоловічому організмі ЛГ стимулює синтез андрогенного гормону – тестостерону.

Пролактин – гормон передньої частки гіпофіза, має пряму тканинну дію (ефекторний гормон). Він стимулює секрецію молока грудною залозою. Дія пролактину на грудні залози проявляється після впливу на них естрогенів і прогестерону. Пригнічуючи активність лютеінізуючого гормону, пролактин затримує відновлення менструальних циклів у жінок, які годують немовлят грудним молоком. Таким чином, лактаційна аменорея (відсутність менструації) усуває можливість настання вагітності, особливо в перші місяці після пологів.