4. Зміни функціонального стану організму школярів та студентів в умовах екзаменаційного стресу

Якою б не була величною людська діяльність, якими б не були значні досягнення людини в пізнанні самого себе і навколишнього світу, проблема власного вдосконалення і вдосконалення навколишнього світу завжди буде актуальною.

В своєму житті кожна людина прагне досягнути поставленої перед собою мети. Якщо мета стає реальністю, то людина почуває задоволення від успіху. Досить часто, вирішуючи повсякденні завдання і побоюючись невдачі та поразок, людина хвилюється.

Хвилювання властиве і учням, і студентам, і вчителям, і спортсменам, і тренерам. Студент переважно побоюється опитування чи екзамену, результат яких залежить від багатьох обставин. «Середній» студент (учень) знає, що повністю виключити можливість невдачі на екзамені неможливо і це формує домінуюче вогнище збудження в корі головного мозку. При цьому студент хвилюється вже від самого почуття (передчуття, уяви) можливих небажаних наслідків екзамену.

Надзвичайна напруженість навчальної та позанавчальної роботи, соціальна незрілість студентів, низька фізична підготовленість, невміння організувати свою працю – усе це чинники, що створюють умови для перевтоми студентів, нервових, серцево-судинних та інших захворювань. За даними Г. Ф. Лук’яненко, В. М. Скорохода, М. Ф. Ленів (1992), в кінці першого та другого семестрів навчання у 30 % обстежуваних студентів виявлено підвищення артеріального тиску, у 60 % зареєстровані невротичні ознаки, у 40 % – погіршення зору, у 20 % – загострення хронічних хвороб. На погіршення стану здоров’я студентів у зв’язку з неправильною гігієнічною організацією навчального процесу у ВУЗІ вказують і інші дослідники.

Основними несприятливими чинниками навчання, які негативно впливають на стан здоров’я, є такі (А.І. Кіколов, 1985):

• непомірно великий щодо навчального часу обсяг матеріалу, захаращеність його несуттєвими, малоцінними деталями, безладдя в змістовій структурі;

• висока емоційність екзаменаційних випробувань;

• короткотривалість екзаменаційної сесії;

• необ’єктивність оцінки знань і постійний страх бути відчисленим.

Психогігієну екзамену належить розглядати не лише з точки зору об’єктивності оцінки знань, а й з точки зору можливого розвитку розумової (психічної) перевтоми, перенапруження та психотравматизації. Ще в 1924 р. чеський вчений В. Пригода виявив підвищену втому великої кількості студентів при поточному і особливо при заключному контролі знань. Такі характерні симптоми, як втрата апетиту, схуднення, порушення кровообігу, зміна в діяльності органів внутрішньої секреції дали підставу вченому зробити висновок про те, що екзамен (для деяких студентів) – це різновид хвороби. Противником екзамену був і Л. М. Толстой, який вважав екзамен «облудою, обманом, фальшю в навчанні, невиправданим травмуванням дітей, середньовіковим пережитком».

А. І. Кіколов (1985) вважає, що переживаючий студентами вузів два рази на рік емоційний стрес, зумовлений складанням екзаменів, можна розглядати як екзаменаційний чинник ризику (синдром нервового перенапруження). Автор вказує на необхідність спостереження над тими студентами, у яких виявлений цей синдром, щоб своєчасно попередити його можливі негативні наслідки.

Слід зауважити, що дані погляди на екзамен досить категоричні. Життя підтвердило доцільність екзаменів, які необхідно розглядати як об’єктивну необхідність оцінки знань предмета учнем (студентом), готовності його до навчальної і трудової діяльності. Разом з тим, в період екзаменаційної сесії належить пам’ятати, що активна розумова діяльність студентів в поєднанні з високим нервово-емоційним напруженням досить часто є першопричиною перевтоми, зниження захисних функцій організму, загострень захворювань, які раніше не проявлялись. Емоційні перевантаження особливо шкідливі за умов зменшення рухової активності студентів. Наслідком впливу цих двох чинників часто є зниження функціональної реактивності вегетативних систем організму, особливо серцево-судинної.

Відсутність адекватних реакцій системи кровообігу на емоційні подразники є першопричиною виникнення таких захворювань, як гіпертонічна хвороба, коронарна недостатність. Однією з причин формування коронарної недостатності є збільшення вмісту холестерину в крові, яке завжди супроводжує нервово-емоційне напруження.

При цьому вміст холестерину, жирів і жироподібних речовин в крові студентів у період першої половини екзаменаційної сесії різко підвищується, а під кінець сесії істотно знижується (Б. М. Федоров, 1977). Сильне хвилювання, страх, образливе слово нерідко зумовлюють приступи стенокардії, особливо в осіб, які мають зміни в серцевих артеріях, викликаних атеросклерозом.

Підвищення функції системи кровообігу студентів в умовах екзаменаційного стресу нерідко досягає величин, характерних для спортсменів в передстартовому стані. Проте у спортсменів це напруження і викликані ним зрушення за умови виконання тренувальних чи змагальних навантажень швидко нормалізуються. У студентів, які не мають такої фізичної розрядки, дане напруження може призвести, особливо під кінець сесії, до порушень діяльності серця, зниження працездатності, небажання вчитися.

Виражено негативну дію на нервову і серцево-судинну системи виявляють «невідредаговані» емоції. Адже свідомо можна регулювати лише зовнішні емоційні прояви, в той час як внутрішні майже не піддаються гальмівному впливу кори мозку. Можна приховати хвилювання, стримати сльози, але дуже важко загальмувати реакцію на стрес з боку серця і судин. Ось чому так важливо берегти себе та оточуючих людей, особливо хворих, від нервових перенапружень.

Досить важко оцінити роль емоційного стресу у виникненні нервового перенапруження або розумової перевтоми учнів. Вченими ще не визначено, за яких умов емоційний стрес може стати причиною дезадаптації і порушень компенсаторних механізмів організму.

Виникнення емоційного стресу майже повністю залежить від індивідуальної реактивності організму людини. Р. Лазарчук (1970) вказує, що наслідки від емоційного стресу перш за все залежать від оцінки стрес-чинника даною людиною. Один і той же рівень емоційного стресу, зумовлений одним і тим же стрес-чинником, у різних осіб проявляється по-різному. В залежності від сукупності умов емоційний стрес може виявити як шкідливий для організму вплив, так і позитивний, необхідний для мобілізації розумових здібностей учня, для подальшого вдосконалення його здібностей. В навчальній діяльності учня (студента) ця емоційно забарвлена діяльність може проявитися як дискомфортним напруженням, так і комфортним задоволенням. Оскільки у зв’язку з високою інтелектуалізацією навчальної діяльності студентів (учнів) роль емоцій вищого порядку з кожним днем зростає, необхідно навчити їх відрізняти корисний емоційний стрес від шкідливих стресових реакцій.

Дослідженнями П.Д. Плахтія (1993, 1996) встановлено ряд особливостей змін функції серцево-судинної системи у студентів-спортсменів різних типів ВИД в умовах екзаменаційного стресу. Зроблено висновок про необхідність індивідуального до них підходу на екзаменах. Особливу увагу належить приділити студентам з флегматичним типом нервової системи, для яких при наявній економічності функціонування серцево-судинної системи характерна її виразна невідповідність щодо дії екзаменаційного стрес-подразника. Таким чином, різні за типом нервової системи студенти по-різному почувають себе в екстремальних екзаменаційних умовах. Перша група студентів – це стресостійкі особи, вони мають сильну нервову систему і в стресових у мовах вміють мобілізувати свої фізичні і психорозумові резерви. Стресопестійкі особи характеризуються слабкою нервовою системою (більшість з них меланхоліки), вони емоційно нестійкі, підвищено чутливі. Такі студенти, як правило, добре виконують роботу в с покійних умовах і погано – в напружених і відповідальних.

Стреси, які виникають під час екзаменаційної сесії, можуть набувати хронічного характеру, їх виникнення найчастіше зумовлене дією декількох екзаменаційних стрес-чинників. Хронічний емоційний стрес може формувати у таких студентів передпатологічний стан. Подібні емоції у студентів значно утруднюють цілеспрямовану розумову працю.

Досить часто стресові ситуації виникають у вболівальників, які знаходяться на трибунах або перед телевізором. Особливо шкідливі переживання для тих, хто веде малоактивний спосіб життя, схильний до повноти, зловживає алкоголем і нікотином.

Після кожного гострого ігрового моменту, який викликає значне емоційне збудження, таким вболівальникам доцільно виконувати м’язову роботу (присідання, підскоки, віджимання) середньої інтенсивності.

Студенту – майбутньому вчителю – важливо опанувати методики саморегуляції емоційного стану. При цьому особливу увагу треба приділяти вихованню доброзичливості і оптимізму, формуванню вмінь регулювати напруження м’язів. Майбутній вчитель повинен пам’ятати поради В. О. Сухомлинського: не допускати похмурості, не перебільшувати чужих вад, частіше звертатися до гумору, вміти уникати конфліктів. А для цього необхідно усвідомити соціальну роль своєї професії, розвивати емоційну чутливість і доброзичливість.

Відомо, що одноразові функціональні зрушення в організмі, викликані стрес-чинниками, не призводять до негативних стресових наслідків, а лише сприяють мобілізації резервних можливостей організму. Проте тривало діючі стрес-чинники нерідко зумовлюють надмірні функціональні зрушення. Оскільки адаптивні резерви організму не безмежні, то тривало діючі стрес-чинники з часом залишають в організмі, зокрема в його нервовій системі, незворотні сліди. Сумуючись, ці слідові явища зумовлюють патологічні зміни в організмі. Ось чому резерви нашого організму належить використовувати поступово, особливо в студентські роки, коли і резервів чимало і стресів достатньо.

Протягом перших двох років навчання студенти знаходяться в постійному розумовому напруженні, яке значно більш високе, ніж у студентів старших курсів. Це пояснюється тим, що після закінчення середньої школи молода людина важко звикає до нового розпорядку дня, методів викладання та контролю успішності, до системи щосеместрових іспитів. За даними І. О. Петрик (1992), майже 95 % студентів перших курсів та 72 % студентів других курсів не вміють самостійно планувати роботу в позанавчальний час і регулювати рівномірність навантаження протягом навчального року. У 64 % студентів першого курсу та 68 % студентів другого курсу: в процесі підготовки до іспитів виникали розумові перенапруження, мали місце порушення режиму праці, відпочинку, харчування, знижувалась працездатність і успішність. На процес адаптації до навчання у ВУЗі впливають і несприятливі побутові умови в гуртожитках, потреба щотижневих поїздок до батьків за продуктами харчування тощо.

Важливим чинником, який знизить розумову втому, зніме больові відчуття у м’язах, забезпечить підтримання нормальної робочої пози, знизить напруження очей, підвищить гостроту зору, є фізичні вправи направленої дії: вправи на витягування на профілакторі Євменова; вправи для м’язів шиї; фізичні вправи хатха-йога; гімнастика для дихання; вправи для м’язів очей тощо.

Подальше вивчення адаптаційних механізмів організму людини в умовах навчального і та емоційного навантаження вимагає проведення досліджень фізіологічних резервів організму як в аспекті енергетичних витрат, так і в напрямку підтримки високої розумової працездатності. Це торкається запам’ятовування, уваги, мотивів, темпераменту та емоцій вищого порядку. Перспективними є також дослідження, розвитку тих психофізіологічних резервів, які підвищують ефективність адаптаційно-компенсаторних механізмів організму і захищають функціональні системи організму від довготривалих перенапружень в екстремальних ситуаціях.