4. Основні форми навчання

Навчання – пристосувальні форми поведінки організму сформовані в онтогенезі. Згідно з критеріями активності тварин і людини виділяють такі три основні форми навчання: пасивне, активне і навчання за допомогою спостереження.

Згідно з вченням грузинського вченого І.С. Беріташвілі рефлекс і поведінка якісно різнорідні явища. Поведінка відноситься до рефлексу як ціле до свого компоненту, тобто рефлекс є частиною поведінки. Вченим було встановлено, що у собаки, а також у інших вищих хребетних, при першому ж сприйнятті місцезнаходження їжі створюється образ або конкретна уява їжі і її місцеположення в даному середовищі. Цей образ зберігається і кожний раз, коли він відновлюється при сприйнятті даного середовища або якого-небудь його компоненту, тварина робить такий же орієнтувальний рух голови, як і при безпосередньому прийнятті їжі: йде до місця їжі обнюхуючи його, і якщо знаходить їжу, з’їдає її. На основі цих спостережень І.С. Беріташвілі розробив вчення про поведінку, що направляється образом. Така психонервова поведінка, будучи довільною, принципово відрізняється від умовно-рефлекторної, автоматизованої, мимовільної поведінки.

Таким чином, поведінка, що направляється образами, може розглядатися як початковий етап будь-якого процесу навчання, в тому числі імпринтінгу (запам’ятовування). Якщо образна поведінка підкріплюється задоволенням потреби, то формуються тимчасові зв’язки в ЦНС, виробляються стійкі спеціалізовані умовні рефлекси, в результаті чого організм може перейти на режим автоматичного управління (сигнально-детерміновані умовні рефлекси).

Значну роль у розвитку науки про цілеспрямовану поведінку тварин та людини відіграли роботи американського психолога Е. Торндайка. В його дослідах коти замкнені в клітку повинні були натискувати на засувку чи тягнути за пружину, щоб відкрити дверцята, вийти з клітки (проблемний ящик) і отримати назовні їжу. Голодний кіт, який вперше потрапляє в клітку здійснює багато різних рухів: тягнеться до їжі, яку бачить через щілини клітки, дряпає всі місця всередині клітки. Випадково дотикнувшись до замикального механізму, і відчинивши дверцята тварина виходить назовні, отримує їжу (винагорода) – мета досягнута.

Під час наступних спроб дії піддослідної тварини поступово концентруються поблизу замикального механізму. Нарешті, як тільки тварину закривають у клітку вона одразу ж вибирається назовні. Торндайк назвав навчання такого типу «методом спроб, помилок і випадкового успіху», а нині воно називається інструментальним навчанням (утворення інструментальних рефлексів, умовних рефлексів вищих порядків). Пацюк навчається реагувати на світло натискуючи на педаль, об отримати їжу, тобто він використовує якийсь інстинкт. Звідси і назва цього виду навчання. Рух, який супроводжується збудженням пропріорецепторів м’язів, сухожиль, суглобів, виконує спочатку роль безумовного подразнення, а згодом умовного сигналу для формування певної поведінкової реакції, рухових навичок – гімнастичних вправ, трудових процесів, маніпуляції предметами, вмілої гри на інструментах тощо.

Пасивне реактивне навчання має місце в усіх випадках, коли в нервовій системі яка пасивно реагує на будь-які зовнішні чинники нові сліди. Формами пасивного навчання є згасання орієнтувальної реакції (рефлекс – «що таке?», за І. П. Павловим) і імпринтінг (рання пам’ять).

Рання пам’ять. Відомо, що за 3-5 років життя людина фіксує в своїй довгочасній пам’яті таку ж кількість інформації, як і за всі наступні роки життя. Встановлено також особливу значимість тієї частини інформації, яка сприймається мозком у перші години після народження – імпринтінг (з англійського – «залишати слід»). Імпринтінг, як особлива форма ранньої пам’яті, вперше був виявлений у птахів. Так, курча чи каченя починає йти слідом за будь-яким предметом, що рухається і який воно побачило першим після вилуплення з яйця. Імпринтується будь-який подразник (предмет, що рухається, звуки тощо). Для мавп найбільше значення має дотиковий контакт. У маляти, яке було позбавлене в дитинстві контакту з матір’ю в дорослому стані погано налагоджуються стосунки з іншими особами зграї, пригнічуються статеві інстинкти.

Імпринтування пов’язане з діяльністю лімбічної системи і полягає, ймовірно, у фіксації слідів збуджень (образів), які вперше з’явились на нейронах. Утворення першої з моменту народження морфологічної енграми визначає в майбутньому форму взаємовідносин цієї особи з іншими особинами даного виду. Імпринтінг виробляється на пізніх етапах ембріонального і ранніх етапах постембріонального розвитку. Так, для того, щоб відбулося імпринтування у каченяти, досить в інтервалі між 13-17 годинами після його вилуплення подіяти руховим предметом всього лише 10 с. У більш віддалені періоди життя каченяти імпринтування не відбувається. Таким чином, для кожного виду тварин і для людини є свої критичні періоди, під час яких встановлюється прихильність однієї особини до другої. У ягнят цей період становить кілька місяців, у мавп – 2-3 роки, у дітей – до 3-5 років. Тому так важливим є спілкування дитини з батьками в ранньому віці. Таке спілкування відіграє важливу роль у формуванні характеру і специфічної поведінки в юнацькому та дорослому віці.

Фундаментальних досліджень імпринтінгу, як форми біологічного пристосування у людини, поки ще не проведено. Проте вже відомо, що саме шляхом імпринтування протягом перших 3-5 років життя дитини формуються такі людські якості, як мова, поведінка, справедливість, чесність, почуття, добра і зла тощо. Якщо цей період упущено, дитина ніколи не стане по-справжньому повноцінною людиною. Підтвердженням цього можуть служити випадки з дітьми, яким в цей період життя довелось жити за межами людського суспільства. Велике значення перших років життя дитини у формуванні її рухових навичок. Адже вміння координовано виконувати різноманітні рухи, яким дитина навчається в дитинстві, також ґрунтуються на пам’яті.