Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
А.Ф.П.підручник.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
4.52 Mб
Скачать

1.1. Логіка викладу і засвоєння матеріалу

1. Предмет фізіології та її зміст. Зв’язок фізіології з іншими науками. Значення фізіології для психології, педагогіки, теорії і методики фізичного виховання. Методи фізіологічних досліджень.

2. Короткий нарис історії розвитку фізіології. Роль українських фізіологів у розвитку вчення про механізми нейрогуморальної регуляції функцій організму.

3. Структурна і функціональна організація організму. Поняття про структурно-функціональну одиницю, фізіологічну систему органів і функціональну систему організму. Основні фізіологічні функції.

4. Гомеостаз і фізіологічна адаптація. Гомеостатичні константи. Фізіологічна основа адаптації. Регуляція функцій в організмі. Поняття нейрогуморальної регуляції функцій організму. Гуморальні регулятори функцій.

1.2. В результаті вивчення матеріалу теми Ви повинні знати:

• предмет фізіології людини, її мету і завдання;

• значення фізіології для педагогіки, психології, методики фізичного виховання;

• структурну і функціональну організацію організму людини, основні фізіологічні функції;

• фізіологічні механізми адаптації, спрямовані на підтримання гомеостазу внутрішнього середовища організму;

• сутність механізмів нейрогуморальної регуляції функцій в організмі.

вміти:

• оперувати основними положеннями фізіології як науки;

• використовувати знання матеріалу теми в педагогічній практиці, в практиці розумового, психічного і фізичного вдосконалення дітей і підлітків;

• використовувати знання про фізіологічну адаптацію організму людини щодо чинників довкілля для обґрунтування здорового способу життя.

1.3. Основні терміни і скорочення.

абсолютна чутливість; абсолютний поріг відчуття; адаптація рецепторів; адекватні подразники; аномалії рефракції; асоціативні зони кори; бінокулярний зір; відчуття; екстерорецептори; збуджуючий постсимантичний потенціал (ЗПП); інтрарецептори; кришталик; механорецептори; пропріорецептори; райдужна оболонка; рецептивні поля; рецептори; рецепторний потенціал; рогівка; сенсорна система; сітківка; склисте тіло; сліпа пляма сітківки; сприйняття; терморецептори; фоторецептори; хеморецептори;

1.4. Теоретичні відомості

1. Предмет фізіології та її зміст

Фізіологія (від грец. physіs – природа і logos – учення) в буквальному розумінні цього терміну – наука, що вивчає природу. Стародавні греки фізіологією називали науку про всю природу, фізіологія сьогодні – це наука про функції клітин, тканин, органів, систем органів і організму в цілому. Функція у фізіології означає прояв життєдіяльності цілісного організму і його частин. Дихання, травлення, кровообіг, виділення, скорочення м’язів, рух, мислення – усе це функції. Фізіологія вивчає також особливості реагування організму, його органів і систем на дію чинників зовнішнього середовища (рушійних сил яких-небудь процесів, явищ). Кінцевою метою фізіології як науки є таке всебічне і глибоке пізнання функцій, яке б дозволило активно впливати на них в бажаному напрямку.

Фізіологію умовно поділяють на окремі наукові дисципліни. В найбільш узагальненому вигляді розрізняють фізіологію рослин і фізіологію тварин і людини. Фізіологія тварин та людини в свою чергу поділяється на загальну, порівняльну і спеціальну. Загальна фізіологія вивчає природу основних життєвих процесів і загальні закономірності реагування організму і його структур на вплив чинників зовнішнього середовища, розкриває основні процеси життєдіяльності, характерні для будь-якого організму.

Предметом порівняльної фізіології є вивчення особливостей функціонування органів і систем організму різних видів, а також представників одного і того ж виду на різних етапах їх індивідуального розвитку (онтогенезу).

Спеціальна фізіологія включає в себе фізіологію окремих класів і груп тварин (наприклад, сільськогосподарських тварин, птахів, комах), фізіологію окремих видів (наприклад, овець, великої рогатої худоби), фізіологію окремих тканин, органів і систем (фізіологія опорно-рухового апарата, фізіологія системи дихання, фізіологія серця тощо). Таким чином, спеціальних підрозділів фізіології існує стільки, скільки є різних тканин, органів, систем органів і функцій у живому організмі. Всебічне і глибоке вивчення фізіології людини зумовлено важливим практичним значенням таких її розділів, як фізіологія праці, фізіологія спорту, фізіологія харчування, космічна фізіологія, вікова фізіологія, психофізіологія.

Фізіологія знаходиться в тісних і взаємозалежних зв’язках з іншими науками, зокрема такими як фізика, хімія, біофізика, біохімія, цитологія, ембріологія, анатомія, гістологія, медицина, кібернетика тощо. Фізіологія служить науковою основою (вікова фізіологія, фізіологія фізичного виховання школярів тощо) для розвитку інших галузей знань. Так, дані вікової фізіології враховуються при вирішенні питань фізіологічного обґрунтування розумових і фізичних навантажень дітей та підлітків. Підбір оптимальних норм рухової і інтелектуальної активності повинен проводитись перш за все з врахуванням необхідності збереження і зміцнення здоров’я школярів. Знання вікових особливостей розвитку дітей та підлітків є необхідною передумовою попередження фізичних та психічних перенапружень, обов’язковою умовою індивідуального підходу при організації розумового і фізичного вдосконалення школярів, проведення корекційної роботи в допоміжних школах.

Фізіологія, зокрема її розділ про вищу нервову діяльність, становить природничонаукову основу сучасної психології і педагогіки. Розуміння вікових особливостей фізіологічних процесів, що проходять в організмі школярів, дозволяє вчителю ефективно організувати працю і побут дітей, виховні заходи. З цього приводу К.Д. Ушинський писав: «Щоб всебічно виховувати людину, її необхідно всебічно вивчити. Тільки володіючи знаннями основ анатомії, фізіології і психології дітей, педагоги можуть ціленаправлено виховувати розумові і фізичні здібності дітей».

Визначаючи мету, що стоїть перед фізіологічною наукою, І.П.Павлов (1935) наголошував: «Людина дуже складна і тонка система. Але для того, щоб насолоджуватися скарбами природи, людина повинна бути здоровою, сильною, розумною. І фізіолог зобов’язаний навчити не лише тому, як правильно, тобто корисно і приємно працювати, харчуватись, тощо, але й як правильно думати, почувати і бажати».