3. Рефлекс і рефлекторна дуга

З’єднуючись між собою з допомогою синапсів, нейрони утворюють рефлекторні дуги. Рефлекторна дуга (РД) – це шлях, по якому проходять нервові імпульси від рецепторів через ЦНС до виконавчого органа. РД безумовного рефлексу складається з п’яти частин (рис. 1.10): 1) рецептори, що сприймають подразнення (закінчення чутливих нервів, палички і колбочки сітківки ока, м’язові веретена тощо); 2) аферентні (чутливі, доцентрові) нервові волокна, що проводять нервові імпульси до нервових центрів; 3) нервовий центр; 4) відцентрові (еферентні), нервові волокна, що несуть збудження до виконавчих органів; 5) виконавчий орган (м’яз, залоза). Рефлекторні дуги бувають двохнейронні з моносинаптичною передачею збудження і багатонейронні з полісинаптичною передачею збудження (рис. 1.10, 1.11, 1,16). Рефлекторна дуга є матеріальною основою будь-якого рефлексу.

Рефлекс – це реакція-відповідь організму на подразнення рецепторів за участю ЦНС. Слово «рефлекс» у перекладі з латинської мови означає відображення, відбиття, віддзеркалення. Рефлекси проявляються у виникненні або припиненні якої-небудь діяльності організму: в скороченні або розслабленні м’язів, у секреції або припиненні секреції залоз, у звуженні або розширенні судин, збільшенні або зменшенні частоти серцевих скорочень тощо. Завдяки рефлекторній діяльності організм здатний швидко реагувати на різні зміни зовнішнього середовища або свого внутрішнього стану і пристосовуватись до цих змін. Відсмикування руки у відповідь на больове подразнення, сповільнення діяльності серця при зануренні руки в холодну воду, кашель при подразненні слизової оболонки бронхів запальним процесом, змикання повік ока на дотик до рогівки – все це приклади простих безумовних рефлексів.

Рис. 1.10

Структура рефлекторної дуги: А – соматична рефлекторна дуга; Б – вегетативна рефлекторна дуга; 1 – рецептори, 2 – доцентрові (аферентні) нервові волокна, 3 – нервовий центр, 4 – відцентрові (еферентні нервові волокна, 5 – виконавчий (робочий) орган

Рис. 1.11

Схематичне зображення «багатоповерхової» дуги безумовного рефлексу (за Е. Л. Асратяном). І, II, III, IV, V – гілки центральної частини рефлекторної дуги на різних рівнях ЦНС;. А – аферентний нейрон, Е – еферентний нейрон

Кожний із рефлексів виникає при подразненні відповідної ділянки тіла. Та область тіла, подразнення якої викликає певний рефлекс, називається рефлексогенною зоною. Для слиновидільної рефлекторної реакції рефлексогенною зоною є смакові рецептори ротової порожнини, які подразнюються їжею.

Класифікація рефлексів. За походженням рефлекси поділяють на безумовні і умовні, за біологічним значенням – харчові, захисні, статеві, орієнтувальні, рухові (познотонічні і локомоторні). В залежності від місця розташування рецепторів, на які діють певні подразники і в яких започатковуються відповідні рефлекторні реакції, рефлекси класифікують на екстерорецептивні, інтерорецептивні, пропріорецептивні (м’язові, сухожильні). В окрему групу виділяють моторні, секреторні, дихальні, мигальні, травні, судинні та інші рефлекси.