4.Харківські газети і журнали (1812-1825). Журнальна публіцистика.

Датою народження журналістики в підросійській Україні є 1812 рік, коли в Харкові з 4 травня до 20 липня існувала газета під назвою “Харьковский еженедельник”. Вийшло усього 12 чисел. Друкувався великий як на ті часи тираж – 600 примірників. З’являлася вона щосуботи в обсязі 1 - 1,5 друкова­ного аркуша.

Видавцем газети був університетський книгар Ланґнер, а редактором – професор Карл Нельдехен.

“Харьковский еженедельник” виник з бажання задовольнити запити про­мисловості й торгівлі. Вміщував переважно матеріали з господарського життя, давав сільськогосподарські поради. Первісно часопис мав відділи економії, технології, комерції й суміші.До редаґування газети були залучені викладачі й студенти університету В.Маслович, Я. Матес. У відділі суміші стали друкуватися вірші та епіграми В. Масловича.

Широко висвітлювалася на сторінках “Харьковского еженедельника” тор­гівля в місті, а також ярмаркові товари й ціни на них в інших містах України й Росії. В оголошеннях повідомлялося про громадські заходи, які провадив відомий уже тоді Г. Квітка з добродійною метою. З інших приватних об’яв дізнаємося про відкриття нових навчальних закладів, про вчителів, що шука­ють учнів для репетиторства, про різні концерти, продаж нерухомості та ін.

Дана газета була першою ластівкою. Вона не користувалася достатньою підтримкою громадськості й мала лише 25 передплатників. Через три місяці при прямому втручанні столичної цензури вона припинила своє існування. Але на цьому ентузіазм харківської творчої інтеліґенції не вичах. К. Нельдехен проклав дорогу й показав взірець. Отож через чотири роки в Харкові з’явилися відразу два журнали “Харьковский Демокрит” і “Украинский вестник”, що закріпили й розвинули успіх газети-первістка, стали тими виданнями, які засвідчили поважність намірів і глибину можли­востей харківських журналістів.

Заснування університетів і запровадження навчальних округів супрово­джувалося й реформуванням друкарської й книговидавничої справи. Був прийнятий “Устав про цензуру 1804 року”, у відповідності з яким з професо­рів і магістрів при університетах утворювалися цензурні комітети, що пере­бували в їхньому безпосередньому віданні. Кожен комітет розглядав книги і твори, що виходили в усіх друкарнях даної навчальної округи. Ці ж цензурні комітети мали повноваження розглядати й допускати до друку періодичні видання та альманахи.

Перший в Україні літературно-мистецький, науковий і громадсько-політичний місячник, виходив за ініціативи І. Срезневського при Харківському Університеті 1816—1819 переважно російською мовою за редакцією Євграфа Філомафітського, Р. Гонорського і Григорія Квітки-Основ'яненка, при активній співпраці Петра Гулака-Артемовського; наклад 350 — 500 примірників.Ініціаторами створення, авторами, редакторами, видавцями перших в Україні періодичних видань «Украинский вестник» та «Украинский Журнал» були викладачі Харківського університету.

В «Украинском Вестнике», попри перекладні матеріали переважно з науки і мистецтва і статті на загально-культутрні, релігійні і філософські теми, вміщено статті з історії України (М. Маркова, М. Грибовського), етнографії (О. Льовшина), економіки (В. Каразіна), педагогіки і літератури (Р. Гонорського), літературної і театральної критики (Є. Філомафітського).

В «Украинском Вестнике» вперше з'явилися українською мовою твори Петра Гулака-Артемовського «Пан та собака» та інші його байки і статті. Цінні статті про життя і діяльність Г. Сковороди і спогади І. Вернета та Ґ. Гесс-де-Кальве; поезії місцевих поетів у дусі романтизму; гуморески («Письма кь издателямъ.») Г. Квітки-Основ'яненка (псевдонім Фалалей Повинухин) і його статті про Харків.

Серед публікацій журналу такі твори — «Гетьман Хмельницький» Ц. Маркова, «О Малой России» — історичний огляд Г. Квітки-Основ'яненка, «Исторические замечания о Малороссии…» М. Грабовського та інші. Серед жанрів — критичні огляди, «листи до видавців», хронікальні матеріали, літературні твори.

Одним із провідних елементів концепції журналу було розширення інформації про рідний край, ознайомлення читачів з історією України, формування почуття любові до неї.

На вимогу Міністерства Освіти місцева влада припинила появу «Украинского Вестника».