Функції

Всмоктуючись у кров, секретин досягає підшлункової залози, в якій посилює секрецію води та електролітів, переважно бікарбонату. Збільшуючи обсяг виділяється підшлунковою залозою соку, секретин не впливає на утворення залозою ферментів. Цю функцію виконує інша речовина, що виробляється в слизовій оболонці тонкої кишки - холецистокінін. Біологічне визначення секретину заснована на його здатності (при внутрішньовенному введенні тваринам) збільшувати кількість лугу в соку підшлункової залози.

Секретин є блокатором продукції соляної кислоти парієтальних клітинами шлунка.

Основою ефекту, викликаний секретином, - стимуляція продукції епітелієм жовчних, панкреатичних проток і бруннеровскіх залоз бікарбонатів, забезпечуючи, таким чином, до 80% секреції бікарбонатів у відповідь на надходження їжі. Цей ефект опосередкований через секрецію холецистокініну і це призводить до збільшення продукції жовчі, стимулювання скорочень жовчного міхура і кишечника і збільшенню секреції кишкового соку.

У плазмі крові здорової людини концентрація секретину 29-45 нг / л. Період його напіврозпаду - близько 3 хвилин. Деградує секретин, в основному, в нирках.

Висновки

Отже, гормони - біологічно активні речовини, які в дуже малих концентраціях здатні значною мірою впливати на органи і тканини,а також організм загально. Назва більшості гормонів визначається за їх дією (на-приклад, тиреотропний гормон, що стимулює щитоподібну залозу, — ТТГ), за місцем утворення (наприклад, гастрин), за хімічною будовою (наприклад, трийодтиронін). Для кож-ного гормону прийнято міжнародне визнане скорочення: гіпоталамічні активуючі рилізинг-гормони (RH) або активу-ючі фактори (RF), які мають закінчення «-ліберин» (напри-клад, кортиколіберин — кортикотропний активуючий фак-тор — CRF), гіпоталамічний інгібітор (НЕММ), гормон ІН із закінченням «-статин» (ІН соматотропного гормону — соматостатин — СН або SIF), а також гормони передньої част-ки гіпофіза, що мають закінчення «-тропін» (гормон росту — соматотропін). На організм людини гормони діють по-різному: зміню-ють інтенсивність обмінних процесів, активність фермент-них систем, впливають на гомеостаз, будову та функції окре-мих органів тощо. Гормони справляють регулювальну дію не лише на ті чи ті органи, а й на самі ендокринні залози, тобто здійснюють хімічну регуляцію. Крім того, існує тісний взаємозв'язок гормонів і нервової системи, який має дво-бічний характер. Отже, від гормонів щитоподібної залози залежать правильний розвиток тканин, зокрема кісткової системи, обмін речовин, функція нервової системи, а підшлункова залоза регулює рівень інсулінув крові.

Список використаної літератури

1. Овчінніков Ю.А. Біоорганічна хімія: навчальний посібник/

Ю.А. Овчівнніков. - 1987. - С. 273-277

2. Старушенко Л.І. Клінічна анатомія і фізіологія людини/

Л.І. Старушенко.

3. Беликов В.Г. Фармацевтическая химия/ В.Г.Беликов — М.: Медицина. - 1986. - С. 654-656.

4. http://uk.wikipedia.org/wiki/

5. Березов Т.Т. Біологічна хімія/ Т.Т Березов.- 122с.

6. Бабин В.М, Минушкин О.М., Дубінін А.В та ін / / Росс. журн. гастроентерологів, гепатологів, колопроктологів - 1998. - № 6. - С. 76-82.  7. Дубінін О. В., Бабин В. Н., Раєвський П.М., Шіхман А.Р. / / Клин. мед. - 1991. - № 7. - С. 24-28.  8. Елізаветіно Г.А., Ардатская М.Д., Минушкин О.М. / / Кремлівська медицина. - 1998. - № 2. - С. 22-25.

9. Гістологія з основами гістологічної техніки / За редакцією В. П. Пішака. Підручник. — Київ: КОНДОР, 2008. — 400 с.

10. Анатомія людини: У 2 т. — К. Здоров'я, 2005. — Т. 2. — 372 с.