3.Кальцитоні́н

Калицитонін -це гормон, який секретують С-клітини (парафолікулярні клітини) щитоподібної залози та який бере участь в регуляції обміну кальцію у людини та у багатьох тварин. Кальцитонін — антагоніст паратгормону; основний ефект кальцитоніну — зниження рівня Ca²⁺ в крові. Проте біологічне значення кальцитоніну в регуляції кальцієвого гомеостазу незначне, тому хворі, яким виконується тотальна тиреоїдектомія не відчувають значного впливу зниження рівня кальцитоніну.

Кальцитонін був вперше описаний в 1962 дослідниками Copp та Cheney. На той час вважалось, що кальцитонін секретують клітини паращитоподібної залози, лише через деякий час було встановлено роль парафолікулярних клітин.

Кальцитонін - пептид з молекулярною масою близько 3400 що складається з 32 амінокислот.

Кальцитонін синтезується внаслідок протеолітичного розщеплення великого препропептиду, який кодує ген CALC1. Цей ген належить до суперродини протеїнів-попередників, з яких також утворюються бета-амілоїд, асоційований з геном кальцитоніна пептид, а також попередник адреномедуліну.

Кальцитонін —діагностичний а насамперед не аби як сильно та яскраво прогностичний онкомаркер медулярного раку щитоподібної залози. Крім того, підвищений рівень кальцитоніну при цій злоякісній пухлині призводить до виникнення симптомів паранеопластичного синдрому: тошноти, блювання та діареї.

Збільшення концентрації кальцію в плазмі стимулює секрецію кальцитоніну. Головним стимулом для збільшення секреції кальцитоніну є збільшення концентрації іонів кальцію в плазмі. У молодих тварин збільшення в плазмі концентрації кальцію на 10% негайно збільшує швидкість секреції кальцитоніну в 2 рази і більше, ніж у старіючих тварин і людини. Це забезпечує існування другого механізму зворотного зв'язку, контролюючого концентрацію іонів кальцію в плазмі, але цей другий механізм відносно слабкий і направлений в протилежному напрямку порівняно з механізмом, опосередкованим паратгормоном.

Кальцитонін знижує концентрацію кальцію в крові. У деяких молодих тварин кальцитонін викликає швидке зниження концентрації іонів кальцію в крові, яке починається через кілька хвилин після ін'єкції кальцитоніну і здійснюється двома шляхами.

Таким чином, вплив кальцитоніну на концентрацію кальцію в плазмі носить тимчасовий характер і триває кілька годин або днів.

4.Глюкаго́н

Глюкагон — гормон альфи-клітин острівців Лангерганса підшлункової залози. За хімічною будовою глюкагон є пептидним гормоном. Також він є одним із антагоністів інсуліну, сприяє утворенню глюкози в печінці.

Нормальна секреція гормону забезпечує надійний контроль за підтриманням сталості рівня глюкози крові. Нестача інсуліну при цукровому діабеті супроводжується надлишком глюкагону, який, власне, і є причиною гіперглікемії. Значне збільшення концентрації глюкагону в крові є ознакою глюкагономи — пухлини α-клітин. Майже у всіх випадках порушується толерантність до глюкози і розвивається цукровий діабет. Діагностика захворювання заснована на виявленні в плазмі крові дуже високої концентрації глюкагону. У новонароджених, якщо мати хвора на діабет, порушена секреція глюкагону, що може відігравати важливу роль у розвитку неонатальної гіпоглікемії. Гіпоглікемічна стимуляція викиду глюкагону відсутня у хворих на цукровий діабет I типу. Дефіцит глюкагону може відображати загальне зниження маси тканини підшлункової залози, викликане запаленням, пухлиною або панкреатектомією. При дефіциті глюкагону виявляють відсутність підйому його рівня в тесті стимуляції аргініном.

Молекула глюкагону складається з 29 амінокислот і має молекулярну вагу 3485 дальтон. Глюкагон був відкритий в 1923 році Кимбеллом і Мерліном.