27. Конституційне законодавство унр.

Конституційне законодавство було пріоритетним і в законодавчій діяльності твореній під егідою Центральної Ради першої у новітній вітчизняній історії національної української державної формації. Перевага конституційних актів у законодавстві Української Центральної Ради обумовлювалася необхідністю надання державній політиці демократичної спрямованості.

Здійснений дослідниками (Т. Подковенко) аналіз конституційно-правових норм Української Центральної Ради доводить, що практично усі вони спиралися на концепцію правової держави, зокрема, на такі загальновизнані її засади, як: верховенство права, ствердження суверенітету народу і суверенітету держави, розподіл функцій між окремими органами державної влади, забезпечення основних прав людини тощо.

Першими конституційними документами були декларації та універсали. їх політико-декларативний характер до певної міри пояснюється намаганням УЦР через всенародне оприлюднення розбудити свідомість народних мас і зробити кроки у розбудові держави, що відповідали б сподіванням українського народу.

З огляду на стратегічні завдання Центральної Ради у галузі державного будівництва, одним із найбільш вагомих конституційних актів був прийнятий у листопаді 1917 р. Закон про вибори до Установчих Зборів УНР (спочатку планувалося відкрити їх 9 січня 1918 р., а згодом було прийнято рішення про їх відкриття 12 травня 1918 р). 

Окремими конституційно-правовими актами Української Центральної Ради урегульовувалися питання державної символіки (Закон про державну символіку від 12 березня 1918 р. затвердив державним гербом УНР "Володимирів тризуб") й громадянства України. Зокрема, одним із напрямків розвитку конституційного законодавства УНР було вироблення інституту громадянства України (юридично обумовлювався декількома ухваленими у березні 1918 р. конституційними актами - Законом про громадянство УНР та Законом про реєстрацію громадянства УНР).

28. Конституційне законодавство зунр.

Значне місце у формуванні конституційного законодавства ЗУНР мала група нормативних актів, прийнятих УНР протягом осені 1918 р. — початку зими 1919 р. Серед них Тимчасовий Закон про адміністрацію ЗУНР (16 жовтня 1918 р.), передвступний договір (Угода про об’єднання ЗУНР і УНР, 3 січня 1919 р.), група законів, якими регламентувалась робота УНР (про виділ УНР, доповнюючий Статут, про спосіб оголошення законів та розпоряджень, про недоторканність членів УНР, 4 січня 1919 р.). Ряд важливих законів, що мали предметом правового регулювання конституційно-правові відносини, було прийнято УНР після Акта Злуки і перетворення ЗУНР на Західну область УНР. А саме, закони про основи шкільництва у ЗУНР (13 лютого 1919 р.), про право громадянства у Західній області УНР (8 квітня 1919 р.), Земельний закон для ЗУНР (14 квітня 1919 р.), закони про скликання сойму ЗУНР та про вибори (виборчу ординацію) до сойму ЗУНР (15 квітня 1919 р.) та ряд інших актів і документів нормативного характеру

Серед нормативних документів доби Директорії, з огляду на тенденції розвитку ідей та поглядів конституційного характеру в Україні того часу, привертають до себе увагу такі документи: Декларація Директорії Української Народної Республіки (26 грудня 1919 р.), Передвступний Договір про об’єднання УНР і ЗУНР [8], Універсал Директорії Української Народної Республіки від 22 січня 1919 р. (Акт соборності українських земель) [9], Універсал трудового конгресу України та «Закон про тимчасову владу в УНР» [4, 175-177] (обидва документи від 28 січня 1919 p.), також ухвалені наприкінці існування УНР (12 листопада 1920 p.) Радою Народних Міністрів УНР закони «Про тимчасове верховне управління та порядок законодавства в Українській Народній Республіці» [4, 114-116] та «Про Державну Раду Української Народної Республіки» [4, 117-122].

Велике значення для розвитку національної державності та подальшого поступу конституційних ідей в Україні мали документи про об’єднання двох українських держав — УНР і ЗУНР.