21.Функції конституції.

Функції конституції - це основні напрямки її впливу на суспільні відносини, які обумовлені соціальним призначенням конституції. Основні з них:

- юридична функція, пов'язана з тим, що конституція є основним джерелом права, вона має найвищу юридичну силу (формально-юридична конституція), є базою чинного законодавства і визначає всю систему правового регулювання в суспільстві;

- політична функція полягає в тім, що конституція встановлює основи організації публічної влади, визначає основні принципи політичної діяльності, функціонування інститутів політичної системи суспільства;

-  ідеологічна функція полягає у виховній ролі конституції, яка встановлює взаємовідносини держави з людиною, інститутами громадянського суспільства на основі їх взаємної відповідальності. У конституції держави чітко формулюються ті духовні цінності, на які вона орієнтована - свобода людини, непорушність прав і свобод людини і громадянина, демократія тощо.

22. Властивості Конституції України.

1. Верховенство конституції (найвища юридична сила) - усі нормативно-правові акти повинні відповідати Конституції України. Акт, який не відповідає Конституції, є неконституційним (він або скасовується, або приводиться у відповідність до неї).

2. Програмний характер - Конституція визначає перспективи розвитку держави і суспільства, тенденції та напрями їх розвитку, основні цілі соціального прогресу, містить основні принципи здійснення влади, є орієнтиром розвитку своєї правової системи держави. Такі програмні положення, як правило, викладені в преамбулі конституції.

3. Нормативність - як основний закон держави Конституція України обов'язкова до виконання всіма суб'єктами права і є актом постійної і прямої дії.

4. Установчий характер - у Конституції закріплюються найважливіші права, свободи та обов'язки громадян, система, принципи діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування.

5. Стабільність - покликана підкреслити усталеність суспільних відносин і означає, що закріплені в ній принципові положення мають діяти протягом тривалого часу. Але суттєва частина її приписів може змінюватися відповідно до потреб розвитку суспільства й держави.

6. Здатність до стимулювання суспільних відносин - Конституція України містить положення, які стимулюють відповідних суб'єктів права до прийняття необхідних нормативних актів, реалізації владних повноважень.

7. Правонаступництво - Конституція зумовлює безперервність процесу історичного розвитку Української держави. У преамбулі Конституції України зазначено, що ця Конституція приймається з урахуванням багатовікової історії українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім українським народом права на самовизначення.

23. Правові памятки доби Київської Русі.

Цими джерелами є писемні й речові (археологічні) пам'ятки. Головними писемними джерелами студіювання історії Київської Русі є літописи: «Повість временних літ» (початок XII ст., далі — «Повість»), Київський XII, Галицько-Волинський XIII ст., а також Новгородські (їх кілька), Суздальський, Московський, Никонівський та ін. Саме їх свідчення дають ученим можливість відтворти послідовну картину історії східних слов'ян, починаючи з кінця V ст. Чимало цінного додають до їх звісток інші писемні пам'ятки давньоруської доби: кодекси й записи норм світського і церковного права:. «Руська правда» в різних редакціях, князівські устави церкві, «Закон судний людем» та ін., агіографічні твори (житія руських святих, «Києво-Печерський патерик»), князівські земельні грамоти тощо. Останніми десятиліттями до науки активно вволяться якісно нові писемні джерела: берестяні грамоти, графіті на стінах давніх соборів і археологічних знахідках, зокрема пряслах і монетах. Вартісним доповненням до свідчень давньоруських писемних пам'яток є розповіді джерел іноземних: візантійських історичних творів і хронік (наприклад, Хроніка Георгія Амартола і його продовжувача широко використовувалася під час написання «Повісті»), праць арабських географів і мандрівників, численних творів західноєвропейської історії та географії XI—XIII ст. Речові пам'ятки давньоруської минувшини, кількість яких завдяки невтомній праці археологів з кожним роком зростає, несуть у собі не лише доповнення до повідомлень джерел писемних. У багатьох випадках їх відомості додають чимало нового до полотна давньоруської історії, яке ще на початку нашого століття (коли основні писемні джерела, насамперед літописи, були вже відомі й на скільки-небудь значне І розширення їх кола сподіватись не доводилося) більшості вчених здавалось хай і неповним, але завершеним.

Глибоке знання змісту "Руської Правди" та інших пам'яток правової культури України, їх витоків, історії становлення має непересічне значення не лише у пізнавально-освітньому плані. Воно висвітлює процеси зміцнення Київської Русі, причини її занепаду, тобто дає уроки позитивного і негативного досвіду для врахування в сучасній розбудові національної державності України. Ось чому постає завдання невідкладного перевидання всіх текстів і юридичних документів Київської держави з науково-довідковим апаратом, вільним від ідеологічних нашарувань.