22. Проблема істинності історичних знань.

Істинним вважається таке наукове знання, яке дає адекватне відображення об'єкту пізнання суб'єктом. За змістом істинне знання не залежить ні від людини, ні від людства. В силу багатоманітності і невичерпності об'єктивного світу істинність наукового знання завжди залишається відносною Кожний щабель наукового пізнання так чи інакше обмежений. Але кожна відносна істина вміщує у собі частку істини абсолютної.

Суб'єктивний характер пізнавальної діяльності не виключає можливості одержання об'єктивного істинного знання. Різні методологічні школи висували пропозиції стосовно критеріїв об'єктивності здобутих знань. Проте історичні знання не можуть перевірятись практикою. Залишається тільки перевірка істинності шляхом логічно-змістовного доведення достовірності отриманого знання в системі існуючих істинних знань. Один з таких способів отримав назву верифікації (від латин. — істинний). Вона передбачає співставлення усіх теоретичних знань з фактичними (емпіричними) даними. Якщо знання відповідає хоча б деяким фактам історичної реальності, то воно вважається істинним.

Ще один спосіб перевірки на істинність — фальсифікація — зобов'язує доводити істинність наукових тверджень шляхом доведення їх невірності. Якщо вони витримують спроби фальсифікації, то можна говорити про їх істинність.

Наступний спосіб отримав назву методу виключення. Він полягає у виборі з сукупності гіпотетичних теорій, які описують дану групу фактів, такої, що дає найменш суперечливе їх пояснення. Близький до цього способу є ще один — метод включення — або постановка отриманих знань у більш широку систему науково-історичних знань. Якщо вони вписуються у цю, перевірену раніше систему, то можна говорити про істинність.

Проте, в науці уже давніше встановлено, що істинність є лише одним з критеріїв науковості знань. Істинними можуть бути також ненаукові знання і навпаки. Істинне наукове знання є лише кінцевим результатом складного пізнавального процесу. У ньому є стадії, коли знання є науковим, але ще не істинним. Далеко не всі гіпотези, які відіграли вагому роль у розвитку наукових знань, стали потім істинним знанням. Іншими словами, істинність знання не завжди є критерієм науковості.

27. Соціальні функції історії й дискусія навколо них.

Виділяють кілька соціальних функції історичної науки.

Науково-пізнавальну функцію історії пов'язують з прямим пізнавальним завданням історичної науки — давати все більш повну і об'єктивну картину розвитку соціальної Людини в часі і просторі.

Науково-пізнавальна функція ще раз нагадує про важливість автономії історії від політики та ідеології з тим, щоб створювати об'єктивний образ минулого, не затьмаренийполітико-ідейними нашаруваннями біжучих подій.

Прогностична функція історії або роль історії у створенні підстав для прогнозування соціального розвитку знаходилась в епіцентрі дискусій істориків, філософів, соціологів. Видатний логік К.Поппер написав спеціальну працю («Злиденність історицизму»), щоб довести неможливість будь-якого соціального прогнозування на підставі історичного матеріалу. Однак разом з іншим відомим логіком К.Гемпелем він переконливо обгрунтував випадково-ймовірнісний характер історичної закономірності і, тим самим, перекреслив свою вихідну тезу про неможливість прогнозування соціальної дійсності.

Більш точне прогнозування можливе при аналізі однорідних явищ і нескладних систем. По-друге, точність прогнозування суспільного розвитку знаходиться у зворотно-пропорційній залежності від часу — чим далі від сучасності, тим різкіше знижується точність прогнозу (експонентна залежність).

Для наукового прогнозування необхідна суттєва передумова — наявність об'єктивної інформації про явище).

Ще однією важливою соціальною функцією історії є функція соціальної пам 'яті. Історія покликана не тільки вивчати, але й зберігати усі найважливіші пам'ятки, які характеризують розвиток матеріальної і духовної культури людства. Історична наука виступає посередником між минулим і сучасним.

Соціальна пам'ять — це турбота про збереження пам'яток історії і культури Ставлення до власного минулого є одним з критеріївкультурного розвитку суспільства.

Не завжди зауважується дослідниками гедоністична функція історії. Історії і спілкування з нею приносить крім пізнавальних здобутків також певне естетичне задоволення).

26. Ісорія та мистецтво. Історія і мистецтво спрямовані на один об'єкт пізнання , яким є людина. Але вони значно відрізняються у предметі, меті і способах її вивчення. Історія досліджує соціальну людину у всіх її взаємозв'язках у часі і просторі; мистецтво зосереджується на пізнанні духовного змісту соціального буття людини. Серед об'єктів пізнання історії теж знаходиться минуле духовне життя особистості у зв'язках з іншими формами її буття. Як і твори мистецтва та літератури історія дозволяє переноситись у інші епохи і країни, розширювати кругозір і світобачення, «проживати» не одне, а багато життів разом з дійовими особами історичних подій