- •Передмова
- •Розділ і Предмет, завдання і методи педагогічної психології
- •Історія виникнення педагогічної психології
- •1.2. Завдання педагогічної психології
- •13. Методи педагогічної психологи
- •Література
- •Розділ 2 Зміст, закономірності та динаміка психічного й особистісного розвитку дитини в онтогенезі
- •2.1. Основні концепції психічного розвитку
- •1.2. Джерела і рушійні сили психічного розвитку
- •2.3. Показники психічного розвитку
- •Розвиток свідомості
- •Розвиток спрямованості особистості, її спонукальної сфери
- •Розвиток психологічної структури діяльності
- •Розвиток суб’єктності
- •Розвиток духовності
- •2.4. Порушення психічного розвитку
- •2.5. Провідна роль суспільного навчання і виховання у психічному та особистісному розвитку дитини
- •2.6. Періодизація вікового розвитку
- •Література
- •Розділ 3 Психологічні основи виховання та самовиховання школярів
- •3.1. Завдання виховання особистості на сучасному етапі
- •3.2. Керування процесом виховання
- •3.3. Механізми виховання
- •3.4. Виховний вплив
- •3.5. Гуманізація виховання
- •3.6. Активність дитини і виховання
- •3.7. Виховання і спілкування
- •3.8. Психологія самовиховання
- •3.9. Критерії вихованості
- •3.10. Психологія перевиховання
- •3.11. Вікові аспекти виховання
- •3.12. Індивідуальний підхід у вихованні
- •3.13. Психологічне обгрунтування системи виховання відповідальної поведінки у зростаючої особистості
- •Література
- •4.1. Психологія уміння
- •4.1.1. Загальна характеристика учіння та його види
- •4.2. Психологічні основи оптимізації навчання
- •4.2.1. Загальна характеристика навчання
- •4.2.2. Змістовна та операційна складові навчання
- •4.2.3. Механізми навчання
- •4.2.4. Розвиток мислення школярів у навчанні.
- •4.2.5. Розвиток мислення школярів у навчанні
- •4.2.6. Типи та види навчання
- •4.2.7. Психологія навчального впливу та методів навчання
- •4.2.8. Психологія опитування учнів та оцінювання їх знань
- •4.3. Психологічні основи індивідуалізації та диференціації навчання
- •Психологія педагогічної діяльності і психологія особистості вчителя
- •5.1. Загальна характеристика педагогічної діяльності
- •5.2. Психологічна структура педагогічної діяльності
- •5.3. Педагогічні здібності
- •5.4. Стилі педагогічної діяльності
- •5.5. Особистість вчителя
- •Література
Розвиток суб’єктності
Показником розвитку особистості є розвиток її суб'єктності як унікальної властивості людської психіки. Суб'єктність проявляється на основі рефлексивного усвідомленім себе самого. Це усвідомлення здійснюється у кількох напрямах: по-перше, усвідомлення себе як тілесного індивіда (соматичне "Я"); по-друге, як соціальної істоти, подібної до Інших молей, як члена соціуму (соціальне "Я"); по-третє, як індивідуальності, що характеризується власним психологічним світом не тотожним психологічному світу будь-якої іншої людини (духовно-психологічне "Я"), на основі чого виникає почуття собіподібності (ідентичності), "Я"-образ”.
Наслідком такого рефлексивного усвідомлення себе виступає інтенсивність як джерело різних форм суб'єктної активності. При цьому суб’єктну активність не треба плутати з активністю суб'єкту. Останнє означає активність як діяльність, а перше - активність як внутрішню інтенцію, яка визначає спрямованість відповідної активності (гри, навчання, праці), зміну тенденції.
Діючому „Я" часом ніколи дивитися на себе збоку або заглядати всередину самого себе. Справа полягає не тільки в обмалі часу, просто нема в що заглядати через бідність особистості чи не хочеться конструювати відповідне „дзеркало” для себе. Можлива і протилежна ситуація, коли погляд в себе та на себе настільки приємний, що важко відірвати себе від себе для справи. Тоді-то „Я” і стає непотрібним.
Особистість нічого спільного немає з окремими та ізольованими функціями, бо за ними ніколи не можна буде побачити індивідуальність. Особистісний синтез - це чудо, міфічна доцільність. Справді чудесного поєднання особистісних планів треба шукати не в сфері впливу однієї особистості на іншу, а перш за все, в сфері однієї і тієї ж особистості. Остання сама себе творить.
Розвиток духовності
У вітчизняній психології тривалий час було накладено табу на духовності, сама духовність не розглядається як один з показників розвитку людини. Духовний розвиток виступає всередині процесу розвитку особистості. Він - початок і кінець розвитку. Духовність людний не тотожна духовному житію суспільства. Вона виступає як спосіб самопобудови особистості і конструюється у вигляді покликання її носія. Якщо світогляд передбачає вибір способу життя, то духовність пов'язана з вибором власного образу, своєї долі та ролі, одним словом, зустрічі із своїм "Я", із своїм сумлінням. Це розвиток ментальності особистості.
Духовність - це не альтернатива тілесності, вона протилежна хаосу збуджених інстинктів, що роблять людину "рабом у тьмі стихій” (Гете), Духовність не зводиться до душ. Душа - суб'єкт духовності, а не її самість. Дух - це об'єктивне явище та ідеальна реальність, це трансформація одного в друге.
Духовна особистість "живе за вимогами зростаючої совісті, завжди трохи вище неї, так, щоб вона доростала до того, що вище неї (Л. Толстой). Така духовність повинна розвиватися у молодої людини, а рівень розвитку духовності - де показник розвитку особистості.
і